12.5. Екологічне середовище в містах. Мезо- та мікроклімат

Уявлення про місто як гарант високої якості життя, що забезпечує жителю міста чистоту, зручність та якісне медичне забезпечення, склалося в XIX столітті. У другу половину XX століття ситуація докорінно змінилася. Міста залишилися центрами економічного, політичного і культурного життя, але якість міського життя виявилася набагато нижчою порівняно з сільськими населеними пунктами, а на межі XXI століття і сільські, і міські населені пункти стали зближатися за якістю життя: екологічна ситуація в них може бути однаково несприятливою.

Більш того, уже наприкінці XIX століття місто почали описувати як усепоглинаючий Молох, як прообраз диявола. Таким воно зображене у творах відомого письменника Еміля Верхарна і на картинах художника Д. Тагора. У таких оцінках є своя частка істини: чимало сучасних міст являють собою не гармонійне

ціле, а просту й погано організовану сукупність підприємств і спальних поселень. Стосовно своїх мешканців місто виглядає як не дуже турботливий роботодавець.

Якість міського життя багато в чому визначають промислові підприємства міста. Вони є основними споживачами води, тепла, створюють той чи інший тип забруднення середовища. Екологія шахтарського, металургійного або хімічного промислового центру відрізняється, хоча може бути однаково несприятливою для здоров’я людини.

Основні зміни .параметрів мікроклімату в містах порівняно з сільською місцевістю наведені в табл. 12.1.

Середня температура повітря в містах на 1-2°С вища, ніж у сільській місцевості. Опадів випадає на 5-30% більше, а швидкість вітру на 20-30 м/сек менша. У великих містах відносна вологість повітря нижча на 2-10%, хоча хмарність вища на 20-100%. Разом з тим містам властива підвищена запиленість повітря і над ними постійно висять пилові хмари. Через це прозорість повітря зменшується на 15-25%.

Для великих промислових міст усе більш характерними стають смоги. Смогом називають різке підвищення в повітрі кількості пилу, токсичних газів або краплинок туману з розчиненими в них шкідливими речовинами. Розрізняють два види смогів – вологі та сухі (фотохімічні). Вологий смог утворюється в результаті насичення повітря автомобільними й газоподібними промисловими викидами. Сухий смог формується у затишну погоду внаслідок насичення сухого повітря газоподіб-

ними домішками, особливо окислами азоту. Сприяють смогу й ефірні виділення деяких дерев і чагарників, що необдумано використовуються для озеленення міст. Смоги вкрай несприятливо впливають на здоров’я людини, спричинюючи напади астми і серцево-судинні кризи.

Міське населення все частіше отримує неякісну питну воду. Міжнародне Десятиліття питної води (1981-1991 pp.), що проводилося за ініціативою 00Н, виявилося невиконаним у більшості держав світу.

В екології міського середовища немає дрібниць. Культура поведінки – це також фактор, що визначає якість життя в місті. Гучна музика, паркування автомобілів біля жилих будинків, система збору й видалення побутових відходів і багато іншого є такими ж складовими середовища, як і якість повітря та води.

Важливе значення в екології міст мають зелені насадження. Вони виконують ряд важливих функцій. Дерева і чагарники в спеку охолоджують повітря (у середніх широтах на 3-5°С). Зелені рослини збагачують повітря киснем: 1 га зелених насаджень дає до 600 кг кисню за вегетаційний період. Деревно-чагарникові рослини знижують рівень шуму на 12 дБ. Дуже важливою для міста є здатність зелених рослин очищувати повітря від пилу та аерозолів. Підраховано, що в парках таке очищення забезпечується на 85%, на вулицях із двостороннім озелененням – на 70%.

Майже всі великі міста світу забруднені. Найстаріші столиці Європи – Париж, Мадрид, Рим та багато інших – відрізняються великою забрудненістю атмосфери та шумом. Як показує санітарно-гігієнічне обстеження, у багатьох районах столичних міст світу шум на вулицях перевищує 90 дБ. 62% мешканців змушені приймати транквілізатори, у 33% населення виражена гіпертонія.

Серйозна екологічна ситуація склалася в багатьох великих та малих містах України. У промислових центрах вона зумовлена викидами в атмосферу значної кількості забруднюючих речовин. Особливо напруженою є екологічна ситуація в таких міс-тах-мільйонерах, як Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса. Вони розташовані в степовій зоні, для якої характерне жарке літо і нестача питної води. Одеса бере воду з р. Дністер, Київ – з Десни, Харків – із Сіверського Дінця. Екологічний стан цих річок швидко погіршується. Наприклад, у Харкові та Ізюмі швидко зростає кислотність питної води.

Наскільки напружена екологія міст України, можна побачити на прикладі Києва. Тут більше 400 промислових підприємств разом із комунальними спорудженнями дають за рік більше 4 млн. м³ стічних вод, з яких, за даними С.Г. Кочубей та ін. (1990), 1,5 млн. м³ надходить у водотоки (головним чином, у Дніпро) без будь-якого очищення.

Несприятливе середовище для життя і в приморських містах України. На пляжах у прибережній смузі води зареєстроване наднормативне мікробіологічне забруднення, викликане неякісним очищенням стічних вод і постійними аваріями на очисних спорудах. У м. Одеса розташовано 76 будинків відпочинку й санаторіїв, але поруч із ними функціонують три морські порти, а в море надходить щорічно більше 150 млн. м³ стічних вод. Зовсім не випадково тут у 1970 та 1994 роках спостерігалися спалахи епідемії холери.