13.5. Екологічна експертиза і екологічні паспорти

Відчутний глобальний вплив промислового і сільськогосподарського виробництва на природне середовище і необхідність збереження довкілля як найважливішого фактора здоров’я і благополуччя людини висунули на порядок денний необхідність здійснення у XXI столітті екологічного контролю.

Наявність фактору спільності всіх видів екологічного контролю і формування в його межах загальної поняттєвої бази дає можливість виділити питання, пов’язані з визначенням якості навколишньої природного середовища, у нову комплексну інженерну дисципліну фізико-хімічного характеру екометрію – науку про вимірювання для визначення й оцінки параметрів, що характеризують природне середовище в усьому різноманітті компонентів і комплексів, що його складають, з позицій корисності чи шкідливості для функціонування біоти.

Загальна мета екологічного контролю, або контролю якості навколишнього середовища, може бути визначена як забезпечення

дотримання дієвих природоохоронних і ресурсозберігаючих правил, вимог і норм на всіх етапах виробництва, будівництва чи іншої діяльності людини, пов’язаної з активною чи непрямою зміною стану навколишнього середовища (або ж його компонентів, включаючи саму людину). Екологічний контроль має бути різнобічним, тобто не виключати жодної сфери діяльності людини, яка так чи інакше впливає на зміну стану навколишнього середовища.

Основні завдання екологічного контролю: формування інформаційної бази стану і змін навколишнього середовища, одержання необхідної і достатньої за критеріями повноти, точності й вірогідності інформації про впливи і стан навколишнього природного середовища, виявлення випадків шкідливих впливів на окремі компоненти чи природне середовище в цілому, профілактика наднормативного екологічного збитку й ін.

Контроль за станом природного середовища за параметрами, що не потребують застосування спеціального контрольно-вимірювального і лабораторно-аналітичного устаткування, директивно може бути покладений на працівників служб виробничого контролю. Завданням таких служб є визначення якісних характеристик, екологічних змін і порушень, оперативне виявлення винуватців, а в особливих випадках – запрошення інспек-торів-екологів для інструментальних вимірювань і кількісної оцінки збитку з призначенням відповідних санкцій.

Потреби підприємств промисловості та сільського господарства в екологічній конверсії визначаються на основі матеріалів екологічних експертиз. Екологічна експертиза технічних проектів вперше почала застосовуватися в 1960-ті роки у Великобританії. У ФРН закон про обов’язковість екологічних експертиз був прийнятий у 1990 році. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачає проведення екологічних експертиз як діючих промислових і сільськогосподарських підприємств, так і тих, що проектуються, а також окремих територій.

Матеріали екологічної експертизи включають у себе такі розділи:

1. Опис змісту і призначення проекту (діючого підприємства або території).

2. Місце реалізації та екологічні параметри.

3. Оцінка всіх видів впливу реалізованого проекту на навколишнє середовище.

4. Вплив проекту на добробут населення.

5. Вплив проекту на флору та фауну.

6. Вплив проекту на взаємозв’язок між компонентами навколишнього середовища.

7. Вплив на пам’ятки культури.

8. Аналіз достатності заходів, передбачених проектом, щодо усунення шкідливих впливів на навколишнє середовище.

9. Загальний висновок про доцільність реалізації проекту.

Завершується екологічна експертиза оформленням екологічного паспорту. Ідея екологічних паспортів уперше з’явилася в Сибірському відділенні АН СРСР при аналізі байкальської проблеми. Сучасний екологічний паспорт – це документ, що відображає стан даного підприємства або ділянки території з погляду їх впливу на навколишнє природне середовище. В екопаспор-ті дається розгорнута характеристика технології виробництва з розкриттям матеріальних та енергетичних витрат, детально характеризуються всі викиди й відходи виробництва із зазначенням їх токсичності: описується продукція, що випускається, і дається оцінка ступеню її можливої екологічної шкідливості. Екопаспорт містить пропозиції щодо оптимізації виробництва та особливостей організації поточного екологічного контролю на ньому.

Екологічний паспорт підприємства в його остаточному вигляді включає такі документи:

1. Довідка про природоохоронну діяльність.

2. Схема розташування об’єкта.

3. Баланс водоспоживання і водовідведення.

4. Характеристика використовуваної сировини.

1. Викиди шкідливих речовин в атмосферу в цілому по об’єкту.

2. Викиди в атмосферу шкідливих речовин за станом ПГУ (пило-газоуловлювачів).

5. Вміст шкідливих речовин в атмосфері.

3. Характеристика палива, що спалюється, і викидів від об’єктів теплоенергетики.

6. Показники використання води.

10. Стан очисних споруд у цілому по об’єкту.

11. Показники очищення стічних вод і вміст забруднюючих речовин у водоймі.

12. Показники утворення, накопичення і використання твердих відходів.

13. Зведення про рекультивацію.

14. Прогноз динаміки викидів в атмосферу, скидів у водойми і використання відходів по окремих виробництвах.

15. Витрати на природоохоронну діяльність по підприємству.

16. Підсумкові дані по викидах в атмосферу і скиданнях у водойми (у цілому по підприємству).

17. Додаткові зведення про природоохоронні і ресурсозберігаючі заходи.

Екологічний паспорт об’єкта чи підприємства – це нормативно-технічний документ нового типу, що містить усі дані про споживання і використання ресурсів усіх видів (природні – первинні, перероблені – вторинні та ін.), а також визначає всі прямі дії і впливи на навколишнє природне середовище.

Розробляються екологічні паспорти й для рідкісних видів рослин і тварин. У цьому випадку в екологічний паспорт включаються дані про ареал виду, чисельність, типові місця перебування, структуру популяцій, трофічні зв’язки, особливості розмноження, наявність ворогів і шкідників, вразливість до різних антропогенних впливів.

Необхідність розв’язання проблем навколишнього середовища та якості життя привели до появи екоіндустрії – особливої галузі промисловості, що виробляє прилади та обладнання для знешкодження шкідливих речовин і обліку їх наявності в повітрі, воді або ґрунті. У 1990 році перший міжнародний екологічний ярмарок був проведений у м. Ванкувері (Канада), у ньому взяли участь 64 країни світу. Асортимент товарів екологічного ринку стає все більш широким: пилоуловлювальне та газоочисне обладнання, устаткування доочищення димових газів і т.п. Особливий сектор таких ринків – прилади та обладнання для контактного і дистанційного контролю навколишнього середовища. Ринок екотехніки та екологічно чистих технологій у наш час дуже широкий і вихід на нього України був би економічно дуже вигідним.