9.3.4. Фізичні фактори забруднення середовища

Під фізичним забрудненням природного середовища маються на увазі різноманітні види шумів, антропогенно створювані електромагнітні випромінювання, порушення природного теплового балансу, та вібрація.

Шумове забруднення. Під глумом в екології розуміють будь-який звук, що сприймається живим організмом, порушує тишу й перешкоджає нормальній життєдіяльності цього живого організму. Відповідно до визначення Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) шум розглядається як фактор забруднення довкілля, свого роду «відходи» технічної цивілізації.

Антропогенних джерел шуму досить багато. Це різні транспортні засоби, промислове виробництво (металургія та текстильна промисловість у першу чергу), будівельне виробництво, робота

радіоелектронної апаратури і т. ін. У містах 80% шумів створює транспорт. Вивченням ролі шуму в природі займається акустична екологія.

На людину особливо погано діє шум з частотою 400-800 Гц. Під впливом шумів розвивається багато неспецифічних захворювань. Потужні шумові впливи можуть викликати загибель організму. У Давньому Китаї існувала навіть «музична страта» – засудженого на смерть карали тривалою дією сильного шуму, від якого він гинув. Для котів та собак смертельним є шумовий вплив у 165 дБ.

У промисловості в робочих приміщеннях вважається допустимим шум до 80-85 дБ, у жилих приміщеннях він не має перевищувати 50-60 дБ (у деяких країнах – 40 дБ), а вночі -35-50 дБ. Ці норми всюди порушуються. У СІЛА ризикують втратити слух від промислового шуму силою більш ніж 100 дБ більше 9 млн. робітників на штамповці, піскоструминній обробці, свердлінні і т.п.

Низькочастотні вібрації з рівнем 10 дБ і вище викликають судинні захворювання. Відповідно до спостережень, що були проведені в Японії, діти в сім’ях, які проживають поблизу аеропортів, низькорослі. За директивами, розробленими для країн Європейського Союзу, при рівні шуму більше 90 дБ необхідно користуватися засобами індивідуального захисту.

Рівні міських шумів кожні 5-10 років зростають у середньому на 5-10 дБ. Більшу небезпеку створюють звук та інфразвук. Навіть при відносно низьких рівнях енергії інфразвук може привести до серйозних захворювань. Багато нервових хвороб міських жителів викликані саме ікфразвуками, які проникають крізь найтовстіші стіни.

Електромагнітні поля виникають поблизу ліній електропередач, працюючих телевізорів, радарів, холодильників та в ряді інших випадків. Радарні та радіорелейні установки дають мікрохвильове випромінювання з частотою 1-15 ГГц. Вплив електромагнітних полів на живі організми залежить від частоти.

Спорудження в колишньому СРСР у 1960-ті роки надпотужних електростанцій та високовольтних ЛЕП уперше зробило актуальною проблему захисту населення від впливу елекромаг-ніткого поля. Його вплив на живі організми поки мало вивчено, але відомі факти негативного впливу електромагнітного випромінювання на здоров’я людей, які працюють у зоні дії такого випромінювання. Під впливом електромагнітного випромінювання (особливо коли лінія електропередач працює при частоті більш ніж 60 Гц) у людини виникає швидка втомлюваність, почуття апатії, нерідко трапляється збільшення ваги, може розвиватися лейкоз, реєструються вади розвитку.

Тому деякі спеціалісти наполягають на максимальному вкороченні будь-яких ліній електропередач та на встановленні екранів, що поглинають випромінювання. Вважається, що агресивність багатьох водіїв автомобілів провокується перенасиченістю салону електромагнітним випромінюванням. Але інші спеціалісти вважають, що шкідливість електромагнітного випромінювання перебільшено, а в дозах до 10 мТл воно взагалі безпечне.