6,7 Тис. Т, оао "Хімволокно" — 2 тис. Т, оао "Азот" — 1,5 тис. Т.

В 1997 році в процесі очистки уловлено 81 тис. т шкідливих речовин,

але утилізовано лише 53,3% з них. Без очистки по області викинуто

32,7 тис. т шкідливих речовин. В області викидається в повітря більш ніж 10,6 тис. т специфічних забруднювачів, зокрема: сірковуглець (1,9 тис. т), аміак (1,3 тис. т), вугільна зола (1,0 - тис .т), сажа (0,4 тис. -г), а також особливо шкідливі - сірководень (200 т), ацетон (27 т), свинець (0,1 т).

В той же час, у деяких містах : Слов’янськ, Маріуполь, Одеса, Ялта та деякі інші спостерігається збільшення шкідливих викидів через погіршення паливного балансу (збільшення частки вугілля та мазуту, що спалюється підприємствами енергетики).

18% території України вражено інтенсивною потужною ерозією (Хмельницька, Вінницька, Чернівецька, Одеська, Київська, Черкаська, Кіровоградська області та автономна Республіка Крим). На 17% території розвинуті процеси підтоплення—особливо на Поліссі.

На 30% території України набули розвитку процеси карстоутворення, у тому числі на 27% з’явився відкритий карсті. Найбільша ураженість цими процесами спостерігається на території Волинської, Тернопільської, Вінницької, Миколаївської областей та Автономної республіки Крим.

На 50% освоєних площ схилів розвиваються зсуви, які широко розповсюджені в Закарпатській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Одеській, Харківській областях та автономній Республіці Крим, де ураженість цим процесом сягає 40 - 50%території.

В Івано-Франківській та Закарпатській областях, Криму на 70% гірських водозаборів, переважно в низько гір'ї, розвинуті селеві процеси, величина ураженості якими складає 3 - 25%.

Однією з головних ознак деградації земель в Україні є ерозія грунтів. Найбільш уражені водною ерозією землі на південному-сході та в центральних районах держави. Частка змитих сільськогосподарських угідь в Луганській області сягнула 84%, в Донецькій - 62, в Одеській, Кіровоградській. Харківській - до 49%.

Вітрова ерозія найбільш виражена в степовій зоні України, особливо в її Чорноморсько-приазовській частині.

Водні об'єкти України забруднені переважно сполуками азоту, нафтопродуктами, фенолами, важкими металами, легкоокислюваними органічними речовинами. Найбільш забрудненими є річки басейну Західного Бугу, Сіверського Дінця, Приазов'я.

Що стосується розгляду стану довкілля на локальному рівні, то можна сказати, що розвиток в Україні гірничо-видобувної та переробної промисловості, а також інтенсивне агропромислове використання території призводять до значних і навіть незворотних змін геохімічних і екологічних умов. Ареали техногенного забруднення ландшафтів України та здатність до накопичення техногенних речовин охарактеризовані нижче.

Лісоболотяні ландшафти Полісся зазнали впливу від радіонуклідного забруднення під час чорнобильської аварії. В цих ландшафтах радіонукліди та важкі метали накопичуються у гумусових та торф’янистих горизонтах ґрунтів і в той же час мають високу здатність до міграції з річковими водами у складі органічних сполук. Враховуючи поширення піщаних відкладів на території Полісся вилуговування радіонуклідів з ґрунтів приводить до "вертикальної міграції“ у верхні водоносні горизонти. В місцях розвитку карсту склались умови проникнення радіонуклідів у глибинні водоносні горизонти.

Техногенні забруднення та зміни ландшафтів лісоболотяної зони обумовлені також впливом міст, які розташовані на південних кордонах зони (Луцьк, Рівне, Житомир, київ, Чернігів, Шостка). Наявність сірчаної кислоти в атмосферних викидах цих місту сполученні з кислою реакцією ґрунтів цієї зони здатна призвести до значного підкислення замкнених водойм. Періодичне випадіння кислих дощів може завдати суттєвих втрат городництву, садівництву.

Ландшафти лісостепової зони мають порівняно сприятливий екологічний стан. Але все ж тут є кілька районів з несприятливими показниками. Перш за все це території забруднені радіонуклідами. Радіонуклідне забруднення грунтів, а також атмосферні викиди Києва і його стічні води привели до значного забруднення радіонуклідами, свинцем, марганцем, нікелем, хромом, міддю донних відкладів Київського водосховища. Особливо значне забруднення мають ґрунти і води м. Черкаси.

Підкислення вод за рахунок кислотних дощів викликає посилену міграцію свинцю, цинку, нікелю, міді та інших важких металів. Засолювання грунтів через підтоплення к водами Каховського водосховища, сприяє міграції та накопиченню в грунтах рухливих форм важких металів.

На північному сході зони у викидах міста Суми відзначені значні концентрації сірчаної кислоти, що посилює дію кислотних опадів. Наявність у атмосферних викидах м. Шостка ртуті і у стічних водах м. Суми миш'яку може створити у ландшафтах півночі лісостепу локальні зони з небезпечними концентраціями цих двох елементів, що посилюється здатністю ландшафтів цієї зони до накопичення.

У атмосферних викидах міст Конотопу і Вінниці є значні концентрації міді, що в сполученні з кислотними дощами сприяє переведенню міді у рухомі форми. Це може привести до отруєння продуктами сільського господарства.

Ландшафти Придністров'я мають радіонуклідне забруднення, а також постійно забруднюються токсичними елементами (свинцем, кадмієм і т. ін.) атмосферних викидів підприємств міст Івано-Франківськ, Чернівців, Кам'янець - Подільський. Характерним для цих ландшафтів є змив грунтів зі схилів та пов'язана з цим поверхнева міграція елементів. Розвиток карстових ландшафтів сприяє проникненню техногенних токсичних елементів у глибокі водоноси і горизонти.

Ландшафти північних степів займають схилові рівнини лісових підвищень та рівнини Придніпров'я і Донбасу. Тут виділяються два райони техногенного забруднення:

• район міст Кривий Ріг, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Нікополь, Кіровоград;

• район Донбасу.

Для ландшафтів першого району характерна горизонтальна міграція техногенних елементів з площинним змивом ґрунту. Ландшафти інтенсивно забруднені марганцем, берилієм, барієм. Можливе інтенсивне забруднення грунтів ванадієм, міддю, нікелем, хромом, свинцем, марганцем які надходять з атмосферними викидами підприємств вищевказаних міст.

Екологічний стан ландшафтів Донбасу є небезпечним для людини. Цьому сприяє і характер місцевих ландшафтів. Розвиток вугільної промисловості зумовив формування локальних сірчано кислих ландшафтів. Сірчанокисле середовище обумовлює міграцію таких токсичних елементів, як ртуть, свинець і т.д. Одночасно може формуватись техногенний карсту карбонатних породах, який у сполученні з гірничими розробками створює геолого-екологічне небезпечне середовище.. В атмосферних викидах підприємств аномальних концентрацій досягають такі елементи як ртуть, кадмій, а також легкі органічні сполуки, сірчана, соляна кислота.

Ландшафти Присивасько - Приазовської низини характеризуються акумуляцією таких елементів, як молібден, стронцій, свинець і т. д. та значною вітровою ерозією. Найбільше інтенсивне техногенне навантаження мають ландшафти Присиваської западини від атмосферних викидів підприємств Красноперекопська, які здатні цілком змінити геохімічний стан ландшафтів, привести до незворотного формування абіогенних ландшафтів та позбавити здатності до природного самоочищення води Азовського моря.

Локальні дельтово-рівнинні плавневі ландшафти Дунаю, Дністра, Південного Бугу, Дніпра несуть значне техногенне навантаження за рахунок елементів, що приносять річки, а також викидів промислових підприємств міст Херсону, Ізмаїлу, Миколаєва.

Чорне море перетворилось в найбільш забруднений в світі морський басейн. З 23 видів промислових риб залишилось лише п'ять. Якщо раніше глибинна межа життя визначалась в 200 м, то нині вдвічі менше. Через потрапляння в море відходів промислового виробництва, а також шкідливих хімічних речовин з Дунаю, Дніпра і Дона під загрозою знаходяться рибальство і туризм в регіоні. В цілому екологічний стан ландшафтів України визначається як критичний.