Основи екології

Поліський природний заповідник

Місцезнаходження та клімат. Розташований у північне західній частині Центрального, або Житомирського, Полісся України. Є типовим і разом з тим унікальним куточком мальовничої поліської природи у межиріччі р. Уборті та її притоки Болотниці. Створений постановою Уряду України в 1968 році. Територія заповідника простяглася на площі 20 104 га на межі Українського кристалічного щита та Прип'ятьської низовини. Основу екологічної будови становлять докембрійські породи (граніти, лабрадорити, кварцити, габро). Ґрунтоутворювальними породами є насамперед четвертинні відклади кайнозою, представлені вод ю льодовиковими та алювіальними пісковиками дніпровського зледеніння, а також сучасний алювій і органогенні утворення торф’яних родовищ.

Флора заповідника. На більш понижених ділянках рельєфу сформувалися соснові ліси з чорницею, брусницею, вересом та зеленим мохом. У міждюпних улоговинах ростуть сосняки довгомошні та сфагнові. В заплавах річок зосереджені березові та березово-вільхові ліси, подекуди з домішкою осики. У південно східній частині заповідника є ділянки осикових, дубових і дубово соснових лісів.

Фауна заповідника. У заповіднику багато рідкісних видів тварин. До Червоної книги України з птахів занесено: лелеку чорного, журавля сірого, сову бородату, сича волохатого, сичика горобця, глухаря, підорлика малого, змієїда; із ссавців борсука, горностая, рись європейську, видру річкову, зайця біляка; з риб міногу українську. Якщо для зайця-біляка цей регіон України є крайньою південною межею поширення, то гніздування лелеки чорного і глухаря свідчить про наявність тут глухих лісових масивів куточків справді дикої природи, є в заповіднику і види тварин, що занесені до Європейського червоного списку. Зокрема, це вовчок ліщиновий, вовк. видра, рись, деркач, мінога українська та мурашка руда лісова.

Содержание