Система і принципи екологічного законодавства

Попит, який породжує пропозицію, — невід'ємна частини ринкового господарства. Навколишнє середовище являє собою продукт загального користування; ним на рівних користуються багаті і бідні, забруднювачі і непричетні до забруднення. При цьому якість середовища виступає як корисність товару. Ця його властивість усвідомлюється кожним і є необхідністю для всіх споживачів. Але якість середовища не може бути сформована лише ринковими (економічними) методами. Зберегти і покращити якість довкілля можливо лише поєднуючи ринкові і адміністративні методи впливу на всіх споживачів цього специфічного товару. Такий процес повинен бути оформлений законодавче і підтримуватись органами державної влади.

В наш час" активно розвивається молода галузь юриспруденції — екологічне право. Метою і серцевиною екологічного законодавства є піклування про здоров'я, умови праці та побуту людей, запобігання шкідливим впливам на довкілля, які можуть спричинити негативні наслідки для населення.

Екологічне законодавство в Україні має кілька ланок.

Перший рівень, його основу складають положення Конституції України ст. ст. 3; 13; 14; 16; 27; 50; 90 п.5; 116 п.3; 119 п.3; 137; та деякі інші.

Науково-технічна революція і пов'язана з нею деградація довкілля зумовили необхідність посилення охорони навколишнього середовища, правового регламентування використання окремих природних компонентів. Саме тому на підставі викладених в Конституції України базових положень, які стосуються охорони природи та раціонального природокористування, формуються наступні ланки екологічного права, а саме:

• закони України; нормативно-правові акти державного рівня: акти Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Президента; нормативно-правові акти місцевого рівня;

• підзаконні акти — нормативно-правові галузеві та локальні акти в галузі екології: інструкції, положення тощо.

Головним правовим актом в галузі екології є Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", прийнятий в 1991 році. В ньому викладені загальні засади політики в галузі використання і охорони навколишнього середовища.

Відповідно до цього закону охороні від забруднення, псування, ушкодження, виснаження, руйнування підлягають:

• природні екологічні системи;

• земля її надра, поверхневі та підземні води, атмосферне повітря, ліси та інша рослинність, тваринний світ, генетичний фонд, ландшафти;

• особливій охороні підлягають державні природні заповідники, природні заказники, національні природні парки, пам'ятники природи, рідкісні та такі, що знаходяться під загрозою знищення види рослин і тварин та місця їх мешкання.

Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює, що для державних і недержавних юридичних та фізичних осіб пріоритетними при здійсненні любого роду діяльності повинні бути наступні принципи:

• пріоритетність охорони життя і здоров'я людини;

• науково-обгрунтоване поєднання економічних і екологічних інтересів суспільства;

• раціональне використання природних ресурсів з врахуванням законів природи і потенційних можливостей довкілля;

• додержання вимог природоохоронного законодавства та невідворотність відповідальності за його порушення;

• гласність і тісний зв'язок з громадськістю при вирішенні екологічних питань;

• міжнародне співробітництво в галузі охорони природного середовища.

Важливою частиною екологічного законодавства е природноресурсне право, провідне місце в якому належить земельному, водному та іншим видам законодавства, які регулюють сферу використання та охорони конкретних різновидів природних ресурсів.