Екологічна оцінка впливу на навколиііінє середовище

За сучасних умов. які склались на планеті дії суспільства повинні бути обов'язково зрівноваженим й адекватними нинішній екологічні й ситуації. Вони не повинні вступати у суперечність з природними і екологічними законами, призволити до негативних і незворотних процесів у біосфері. Тобто, соціально-економічна діяльність суспільства не повинна підривати природну основу здорового фізичного і психічного розвитку людини. Виконання цих вимог може бути забезпечене лише тоді, коли виробничо-господарська діяльність суспільства, напрями, способи, техніка і технологія природокористування, перетворення природи її охорони грунтуватиметься на науково-виваженому еколого-еконо- мічному прогнозі розвитку продуктивних сил. При розробці зазначених прогнозів, за допомогою яких має здійснюватись перехід на модель сталого і еколого безпечного соціально-економічного розвитку, необхідно керуватись

наступними принципами:

• пріоритет екології над економікою, екологічних критеріїв, показників і вимог над економічними. Тобто при оцінці та виборі варіантів господарських, науково-технічних та організаційних рішень перевагу треба віддавати тим, які є кращими не лише за економічними, а насамперед за екологічними критеріями і показниками;

• оптимальне поєднання галузевого і територіального управління, природокористування з охороною довкілля, переміщення центру ваги і відповідальності за вирішення ресурсно-екологічних проблем на місцеві органи влади й управління при збереженні за центральними функцій контролю з неодмінним дотриманням суб'єктами господарської діяльності екологічних обмежень, нормативів і стандартів;

• жорсткий контроль за дотриманням вимог екологічного законодавства, раціональне використання ринкових та державних економічних інструментів, адміністративних важелів регулювання екологічних відносин, систем і методів природокористування та природо охорони;

• інтеграція екологічного і економічного підходів при вирішенні питань розвитку і розміщення продуктивних сил держави за допомогою прогнозування, планування, проектування й будівництва народногосподарських об'єктів з розробкою і використанням інтегральних еколог-економічних критеріїв, показників, нормативів, стандартів.

Ось чому збереження й оздоровлення довкілля, раціональне, екологічно зрівноважене, екологічно безпечне та високоефективне використання всіх природних ресурсів слід враховувати сьогодні як найважливішу складову соціально-економічної політики держави. Доки екологізм суспільних відносин, вимог і потреб не стане обов'язковим елементом державної політики, в Україні немає підстав розраховувати на успіх при переході на модель „сталого розвитку".

Нинішній етап розвитку людської цивілізації вимагає, щоб суспільне виробництво і споживання, як головні економічні умови існування людини найкращим чином „вписувались” у довкілля та біосферні процеси.

Раціональне, ощадливе природокористування, охорона довкілля, екологічно безпечне ведення справ, прогнозування впливу соціально-економічної діяльності на стан довкілля повинні бути нерозривно пов'язані з метою будь-якої господарської діяльності, розвитку суспільного виробництва та бізнесу.

Саме тому, екологічні оцінки і процедури повинні передувати реалізації любої господарської діяльності, а також супроводжувати її. До числа таких оцінок відносяться:

• стратегічні екологічні оцінки — програми розвитку;

• комплексна екологічна оцінка ділянок при пошуку місця розміщення конкретних об'єктів;

• оцінка вилину и;і навколишнє середовище (ОПИС) проектів;

• екологічна експертиза проектів (детально про неї йтиметься в наступній темі);

• екологічний аудит діючих підприємств (питання розглядалось в попередній темі).

Отже предметом подальшого розгляду в пій будуть перші 3 позиції вищенаведеного переліку.

Стратегічна екологічна оцінка — програма розвитку покликана забезпечувати такі дії суспільства, які б були зрівноваженими і адекватними нинішній екологічній ситуації, не вступали у суперечність з природними і екологічними законами, не призводили до негативних і незворотних процесів у біосфері, спроможних привести до різкого погіршення якості довкілля, а також до підриву відтворювального, відновлюваного та асиміляційного потенціалів природи.

Це досягається розробкою таких заходів, які б забезпечили перехід від здійснення окремих або навіть комплексних заходів щодо ресурсо- та природозбереження, відтворення й охорони природних ресурсів до розробки і реалізації еколого-економічної концепції всебічної раціоналізації суспільного виробництва та забезпечення його сталого еколого-економічного функціонування.

Крім того, стратегічна оцінка повинна бути не лише превентивним інструментом екологічного регулювання, але і важелем планування та проектування. Вона допомагає формувати стратегічні рішення відповідно до економічних, соціальних і екологічних цілей стійкого розвитку. Мета стійкого розвитку сформульована в третьому принципі „Декларації з навколишнього середовища і розвитку", яку в 1992 році прийняла 00Н:

„... на рівноправній основі задовольняти потреби як нинішнього, так і майбутніх поколінь в розвитку і сприятливому середовищі мешкання."

Метою комплексної екологічної оцінки території є виявлення природних і антропогенних факторів екологічної небезпеки і визначення масштабів і інтенсивності їх проявів на конкретній території. При проведенні комплексної екологічної оцінки території виконуються наступні задачі:

• районування території, яка оцінюється щодо припустимого антропогенного навантаження на компоненти довкілля;

• визначення структури антропогенного навантаження з наступною характеристикою об'єктів техносфери на компоненти довкілля;

• районування території за станом компонентів довкілля, з виділенням ділянок, які характеризуються понаднормовим антропогенним навантаженням;

• створення та ведення кадастру об'єктів впливу на довкілля.

Параметри антропогенного впливу на довкілля не є постійною величиною. Тому необхідно формувати базу даних, щодо цього впливу, що дозволить швидко вносити зміни і формувати довільні вибірки при аналізі впливів на довкілля.

На базі даних районування природних компонентів довкілля і структури антропогенного навантаження визначаються зони понаднормативного впливу на довкілля. Причини такого впливу мають подвійну природу. З одного боку, вони зумовлені тим, що промислова інфраструктура розвивалась без врахування стійкості компонентів довкілля до антропогенного впливу. З іншого боку, недостатність природоохоронних заходів, які здійснюються підприємствами.

Результати комплексної екологічної оцінки є базисом, на якому грунтується планування соціально-економічного розвитку любої території.

Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) є процесом систематичного аналізу і оцінки екологічних наслідків діяльності, яка планується, консультацій з зацікавленими сторонами, а також враховує результати аналізу і консультацій в плануванні, проектуванні, затвердженні і здійсненні даної діяльності.

Процедури екологічної оцінки н різних країнах відрізняються в багатьох аспектах. Та не дивлячись на це, ефективні системи екологічної оцінки відповідають основним принципам охарактеризованим нижче:

• принцип превентивності — передбачає те, що екологічна, оцінка проводиться до прийняття основних рішень щодо реалізації діяльності, яка запланована, а також що її результати використовуються при розробці та прийнятті рішень. Одним з важливих інструментів реалізації принципу превентивності с аналіз альтернатив. Розгляд і порівняння кількох альтернатив досягнення цілей запланованої діяльності і варіантів її здійснення забезпечує свободу прийняття рішень залежно від результатів екологічної оцінки;

• принцип комплексності — перекачає спільний розгляд і врахування факторів впливу запланованої діяльності і пов'язаних з ними змін у всіх природних середовищах, а також у суспільстві. Цей принцип базується на уявленні про те, що поділ довкілля на „компоненти"' (повітря, вода, фунти) є спрощенням реальної ситуації. Насправді ми маємо справу з єдиною природною системою, яка нерозривно пов'язана з суспільством. Принцип комплексності може бути розповсюджений до розгляду і врахування в прийнятті рішень екологічних і соціально-економічних наслідків;

• принцип демократичності — відображає той факт, що екологічна оцінка не є просто науково-технічним дослідженням. Вона - інструмент прийняття взаємовигідних рішень. Вплив запланованої діяльності на довкілля торкається інтересів потенціально необмеженого кола фізичних і юридичних осіб. Більшість з них не мають формальних повноважень щодо цієї діяльності. Частково питання врахування їх інтересів може бути вирішеним за рахунок впровадження системи дозволів, ліцензій, норм проектування. Але принцип демократичності має на увазі визначення за цими сторонами прана па безпосередню участь в процесі прийняття рішень. Отже зацікавлені сторони повинні мати можливість приймати участі, в процесі ОВНС, і їх думка повинна враховуватись поряд з висновками експертів при формулюванні пропозицій і використанні результатів пронесу ОВНС. Ще однією важливою рисою демократичності с те, то для забезпечення можливості участі зацікавлених сторін ОВНС повинна здійснюватись відповідно до певних правил, які відомі і зрозумілі для всіх її учасників.

Предметом ОВНС є вплив прогнозованої діяльності на довкілля. Під впливом розуміють ті зміни в довкіллі, які повністю або частково є результатом діяльності, яка планується. Прогнозування і розробка заходів з їх пом'якшення є однією з головних складових пронесу ОВНС.

Системна, комплексна природа ОВНС дозволяє виявляти ті впливи, які можуть не враховуватись або недостатньо враховуватись стандартами (наприклад непрямий або кумульований вплив).

Для того, щоб системний аналіз був можливим, а результати його прийнятними на практиці, ОВНС повинна бути сконцентрована на найбільш важливих, ключових впливах. Впливи в рамках екологічної оцінки розглядаються не лише з точки зору їх фізичної величини, але і з точки зору їх важливості для суспільства в цілому, окремих соціальних груп і громадян.

Метою ОВНС є забезпечення гарантії того, що розроблений проект надійний відносно навколишнього середовища. Це означає, що вплив проекту протягом всього передбачуваного терміну його дії не буде неприйнятне погіршувати навколишнє середовище, і що не очікується будь-яких залишкових впливів, спроможних викликати тривале погіршення його стану.

Основні цілі ОВНС:

• здійснення вичерпного міждисциплінарного дослідження наслідків для природного і соціального середовища людини, які можуть бути спричинені проектом і його альтернативними варіантами;

• досягнення розуміння меж і величин зростаючих впливів на навколишнє середовище, в разі здійснення проекту і без нього, а також для кожного альтернативного варіанту;

• введення в проектну розробку всіх вимог, що стосуються існуючих правил природокористування та охорони природи;

• виявлення заходів для пом'якшення несприятливого впливу на довкілля і для можливого посилення сприятливого впливу на нього;

• виявлення найважливіших проблем, які стосуються довкілля, і які вимагають подальших досліджень;

• кількісна і якісна оцінка впливу з метою визначення всіх переваг і недоліків альтернативного проекту відносно довкілля.

Що ж розуміють під навколишнім середовищем в контексті ОВНС? В першу чергу предметом розгляду в ході ОВНС є впливи на навколишнє природне: середовище - природні середовища, компоненти навколишнього середовища, ландшафти. Традиційно в ході ОВНС розглядаються і історико-культурні цінності. Але практично завжди ОВНС в тій чи іншій мірі торкається пов'язаних з впливом на навколишнє природне середовище медичних, соціальних і економічних наслідків діяльності, яка планується. Так, погіршення якості навколишнього природного середовища може викликати погіршення здоров'я місцевого населення, наслідки соціального характеру (наприклад, погіршення якості життя через зменшення можливостей для відпочинку), а також економічного з характеру (наприклад, падіння цін на нерухомість). Розгляд таких наслідків в ході ОВНС є практичною необхідністю незалежно від того, чи закріплені подібні вимоги законодавче. Це пов'язано з тим, що екологічна оцінка розглядає впливи на довкілля з точки зору їх значимості для суспільства в цілому, окремих громадян і груп. Наслідки таких впливів багато в чому обумовлені саме соціальними і економічними наслідками.

Саме тому пронести різку межу між впливом на. довкілля і впливами соціально-економічною характеру ( в тому числі і впливами на здоров'я) в рамках ОВНС досить важко. Це свідчить про те, що наслідки соціально-економічного характеру повинні бути предметом систематичного аналізу в ході ОВНС або аналогічної процедури. Ця проблема зараз широко обговорюється спеціалістами в галузі ОВНС. Один з запропонованих підходів полягає у відтворенні позитивного досвіду ОВНС в соціальній сфері („оцінка соціального впливу", і сфері охорони здоров'я („оцінки впливу на здоров'я"). Інший підхід передбачає проведення „інтегрованої оцінки впливу". Предметом останньої оцінки вважаються любі наслідки прогнозованої діяльності, особливо ті, на які не звертає уваги ініціатор діяльності.

В основу вищеназваних оцінок покладена методологія ОВНС.

Та спроби застосувати цих підходів в даний час носять експериментальний характер і не закріплені законодавче, на відміну від екологічної оцінки.

Саме тому в даний час в більшості систем ОВНС прийнятий „традиційний" підхід. Систематична оцінка соціально-економічних наслідків (в тому числі і впливу на здоров'я) здійснюється лише в тій мірі, в якій вони пов'язані з впливом на навколишнє природне середовище. При цьому ряд соціально-економічних наслідків залишається за межами екологічної оцінки. Передбачається, однак, що всі ці фактори разом з результатами екологічної оцінки, враховуються органом, який приймає рішення про можливість здійснення діяльності, яка планується.

Які види діяльності с предметом ОВНС? Як раніше говорилось, метою системи ОВНС є зменшення негативного впливу діяльності людини на довкілля. Для того щоб система була ефективна, основні зусилля повинні бути зосереджені на тих проектах, які передбачають значні впливи на довкілля. Тому проведення повномасштабної ОВІІС для всіх проектів навряд чи с доцільним. З самого початку цеп механізм був орієнтований на великі проекти.

Отже, предметом екологічної оцінки можуть бути різноманітні плани і програми, галузеві схеми розвитку, проекти нормативних актів, які можуть мати значні екологічні наслідки. Крім того процедура ОВНС застосовується для аналізу впливу на довкілля запланованої діяльності на рівні проектів. Але ж проекти суттєво відрізняються за масштабами і характером їх впливу на довкілля.

Та саме для таких проектів превентивне регулювання за допомогою стандартів, які встановлені для любої ситуації, виявляється вкрай неадекватним. У випадку масштабних впливів найбільш яскраво проявляється взаємозв'язок між різними природними середовищами, компонентами довкілля. Крім того, великі проекти є завжди унікальними, і попередній досвід може виявитися просто недостатнім для того, щоб встановити для них стандарти. Для регулювання впливу невеликих проектів достатнім є використання типових норм і стандартів, які базуються на попередньому досвіді. Поряд з цим може застосовуватись спрощена процедура ОВНС.

Та уявлення про значимість впливу вносить в такий підхід певні корективи.

Так, спеціально розглядатися може стандартний проект, який реалізується в нестандартних умовах, наприклад, поблизу унікального природного комплексу. Серйозна занепокоєність населення також може бути фактором для проведення ОВНС. Саме тому вирішення питання щодо доцільності проведення ОВНС являє собою певну проблему.

Учасниками процесу ОВНС є:

• ініціатор діяльності — фізична або юридична особа, яке відповідає за планування (проектуванні) і здійснення запланованої діяльності. В ролі ініціатора можуть виступати як держанні органи, так і приватні компанії. В більшості випадків ініціатор ОВІ 1С несе витрати, пов'язані з нею. Це є наслідком принципу „Забруднювач платить", а також принципу „презумпції потенційної небезпечності джерела підвищеної небезпеки", який закріплений в українському законодавстві;

• спеціально уповноважені органи — підрозділи національного міністерства екології або спеціальні агентства з ОВНС, які можуть бути як державними, так і незалежними. Найчастіше саме вони і повноважні приймати рішення за наслідками ОВНС. Може існувати необхідність узгодження та отримання дозволів за результатами ОВНС зі спеціалізованими органами (наприклад відповідальними за охорону, лісів, вод тощо). Крім того, існують внутрішні органи ОВНС міжнародних організацій, наприклад ЄБРР, Всесвітнього банку;

• інші зацікавлені сторони — державні органи, незалежні наукові організації, широка громадськість. В більшості випадків вони не мають формально визначених повноважень, контрольних або розпорядчих функцій. В той же час взаємодія з ними розглядається як невід'ємна частина ОВНС, покликана забезпечити її ефективність;

• виконавці — компанії, окремі особи, які мають ліцензії на проведення ОВНС і на підготовку звітів за її результатами (заява про вплив на навколишнє середовище ЗВНС). Основною метою ЗВНС є врахування розгляду наслідків проекту і його альтернативних варіантів для довкілля в процесі експертизи проекту. ЗВНС також покликаний гарантувати, що при прийнятті рішення враховується політика, мета, устремління прибічників проекту, уряду і населення, інтересів якого він торкається. ЗВНС повинен містити повний і правдивий виклад всіх значних впливів, інформувати осіб, які приймають рішення, і громадськість про прийнятні альтернативні варіанти, завдяки яким можливо запобігти або мінімізувати шкідливі впливи і покращити середовище існування людини.

За результатами ОВНС як правило слідує політичний аналіз і визначення належної інвестиційної стратегії та корпоративної політики щодо довкілля.