Основи екологічного нормування

Однією з найважливіших складових частин природоохоронного законодавства є система екологічних стандартів. Її сучасна науково-обгрунтована розробка є необхідною умовою практичної реалізації законів, які приймаються, так як саме на ці стандарти повинні орієнтуватись підприємства-забруднювачі в своїй природоохоронній діяльності. Недотримання стандартів тягне за собою юридичну відповідальність.

Під стандартизацією розуміють встановлення єдиного і обов'язкового для всіх об'єктів даного рівня системи управління норм і вимог. Стандарти можуть бути державними (ДеСТУ) і галузевими або стандартами підприємств.

Дослідження останнього часу привели до висновку про відсутність

нижніх безпечних порогів (а значить і про відносність поняття ГДК)

при дії канцерогенів, іонізуючої радіації, електромагнітних полів.

Любе перевищення цими чинниками звичних природних фонових

показників небезпечне для живих організмів, якщо і не

безпосередньо, то хоча б через вплив на спадкову інформацію. На

практиці все ж користуються певними нормативами.

Конституція України вказує на обов'язковість безпечного для життя і здоров'я довкілля (ст. 50). Це положення конкретизується в Законі України „Про охорону навколишнього природного середовища" в розділі VII „Стандартизація і нормування в галузі охорони навколишнього природного середовища". В Законі вказується, що екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов'язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Основними завданнями нормування довкілля є встановлення:

• критеріїв якості довкілля і визначення його впливу на здоров'я людини, охорону, відтворення і раціональне використання природних ресурсів;

• гранично допустимих величин і рівнів шкідливих впливів на довкілля.

Призначення і роль держаних екологічних стандартів полягає в тому, що вони є єдиними і обов'язковими для виконання на всій території України. Вони визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги щодо запобігання шкідливого впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я людей, інші питання, пов'язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів.

Екологічні стандарти розробляються і вводяться в дію в порядку, що встановлюється законодавством України.

До основних видів нормативів якості довкілля і екологічної безпеки відносяться:

• граничне допустимі концентрації забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі;

• гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого шкідливого фізичного впливу на навколишнє природне середовище;

• гранично допустимий вміст шкідливих речовин у продуктах харчування;

• гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин:

• рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів.

Законодавством України можуть встановлюватися також нормативи використання природних ресурсів та інші екологічні нормативи.

У разі необхідності для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших окремих районів можуть встановлюватися більш суворі нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. Екологічні нормативи розробляються і вводяться в дію Міністерством екології та природних ресурсів. Міністерством охорони здоров'я України та іншими уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства України.

Найважливішими екологічними стандартами є нормативи якості довкілля — гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин в природних середовищах, додержання яких при постійному контакті або при дії за певний проміжок часу не здійснює шкідливого впливу на людину, тварин і рослини, не призводять до втомлюваності, зниження працездатності, загострення хронічних захворювань у людей і не має негативних наслідків для майбутніх поколінь, потомства. На жаль, ефект від дії шкідливих речовин може значно посилюватись при їх одночасному впливі на живі організми - сумація дії.

ГДК затверджується для кожної небезпечної речовини і діє на території всієї країни. На основі ГДК розробляються науково-технічні нормативи гранично допустимих викидів (ГДВ) шкідливих речовин в атмосферу і граничне допустимих скидів (ГДС) в водні басейни. Ці нормативи встановлюються індивідуально для кожного джерела забруднення з таким розрахунком, щоб сукупна дія на довкілля серед всіх джерел в даному районі не приводила до перевищення ГДК.

Через те, що кількість і потужність джерел забруднення змінюється з розвитком виробничих сил промислового району, доводиться періодично переглядати нормативи ГДВ та ГДС. Вибір найбільш ефективних варіантів природоохоронної роботи на підприємствах повинен здійснюватись з врахуванням цих нормативів.

Нажаль, в даний час велика кількість підприємств в силу технічних і економічних причин не здатні вкластися в ці нормативи. Закриття такого підприємства або послаблення його економічного положення в результаті штрафних санкцій теж не завжди можливе з економіко-соціальних причин.

К рім чистого довкілля, людині для нормального життя необхідно

їсти, одягатись, дивитися кіно- і телепередачі, виробляти

електроенергію, полімерні плівки і т. д. Крім того зручно мати

роботу за спеціальністю поряд з житлом. Краще всього

реконструювати відсталі в екологічному сенсі підприємства так,

щоб вони перестали наносити шкоду довкіллю, але зразу в

повному об'ємі виділити кошт й на це може не кожне підприємство,

так як природоохоронне обладнання і сам процес реконструкції

коштують дуже дорого

Таким підприємствам можуть бути встановлені тимчасові нормативи, так звані тимчасово погоджені викиди (ТПВ), що допускають понаднормове перевищення забруднення довкілля на протязі якогось певного чітко встановленого строку, достатнього для проведення необхідних для зменшення викидів природоохоронних заходів.

Від того, вкладається чи ні підприємство у встановлені нормативи і в які саме — ГДВ, ГДС або лише в ТПВ, — залежать розміри і джерела плати за забруднення довкілля.

Крім вищеописаних показників з метою зменшення тиску на навколишнє середовище для окремих підприємств і галузей вводяться так звані ліміти споживання та відведення води, ліміти на споживання електроенергії, паливно-мастильних матеріалів тощо.

Ліміти розраховуються з врахуванням особливостей технологічних процесів, потужності обладнання, оптимальних режимів його експлуатації та мінімізації викидів шкідливих речовин. Перевищення лімітів сигналізує про необхідність проведення заходів з повернення технологічних процесів, обладнання та установок до оптимального режиму функціонування шляхом реконструкції або ремонту. За перевищення лімітів стягується додаткова плата, на підприємства накладаються штрафи.