logo
Основи екології

Науковий погляд на життя.

Тільки в середині XVII ст. тосканський лікар Франчесько Реді (1626 - 1698) робить перші досліди по самозародженню. В 1668 р. він довів, що білі черв'яки, які зустрічаються в м'ясі, є личинками мух; якщо м'ясо або рибу закрити, поки вони свіжі, і запобігти доступу мух, то вони, хоча і згниють, але не проведуть черв'яків.

Сьогодні досліди Реді виглядають наївними, але вони були першим проривом фронту містичних уявлень про формування живих істот.

Досліди по самозародженню життя проводив і шотландський вчений Т. Ниидам (1713-1781), але їх спростовує італієць Л. Спалланцани (1729-1799) як абсолютно нечисто поставлені. Сам Спалланцані проводить досліди, які підтверджують висновки Реді про роль стерильності при подібних експериментах.

Майже через двісті років після Реді в 1862 р. великий французький учений Луї Пастер (1822-1895) публікує свої спостереження по проблемі довільного самозародження.

Він доводить, що раптове виникнення («спонтанне самозародження») мікробів в різних видах настоянок або екстрактів, що гниють, не є виникнення життя. Гниття і бродіння - це результат життєдіяльності мікроорганізмів, чиї зародки внесені ззовні. Мікроби — це живі організми і можуть відродити собі подібні істоти, тобто живе походить від живого. Як учений, який довіряє тільки результатам наукових дослідів, Пастер не робить глибоких висновків про походження життя. Проте його дослідження остаточно зруйнувало вікові забобони про спонтанне самозародження.

Незалежно від цього після дослідів Пастера рішення проблеми походження життя стало мало не неможливим. Прихильники релігії з полегшенням зітхнули. Зрозуміло, сам Пастер ніколи не стверджував, що життя не може виникнути первинно. Але більшість його сучасників саме так тлумачила його досліди, приймаючи їх за доказ того, що життя не може виникнути з неживої матерії. У зв'язку з цим відомий англійський вчений Дж. Холдейн відзначає: «По цілому ряду історичних причин християнська церква прийняла саме цю останню точку зору, тому що вона, на думку церкви, підкреслювала контраст між духом і матерією».

В ці важкі для природознавства часи з'являється тверезий розум (Т. Гекслі, Дж. Тіндал і ін.), який в другій половині XIX ст. виказують припущення, що життя виникло в первинному океані з неорганічної речовини в результаті природного процесу.

Ще 4,6 -3,8 млрд. Років тому на землі відбувалися процеси синтезу й накопичення простих органічних сполук, необхідних для існування життя: амінокислоти в простий пептид, азотисті основи, прості вуглеводи. Ці сполуки „цеглинки життя“, виникли внаслідок процесів абіотичного синтезу.

Гіпотезу про можливість виникнення таких сполук абіотичним шляхом, тобто без участі живої речовини, висловив у 1923р. Російський біохімік, академік О.І. Опарін, а вперше експериментально перевірив у 1953р, американський аспірант С. Міллер. У своїх дослідах С. Міллер з імітував умови давньої Землі: аміак та воду, і крізь цю суміш пропускав електричні розряди, імітуючи блискавки в первинній атмосфері. За тиждень у реакторі було виявлено кілька амінокислот, деякі прості вуглеводи, інші органічні сполуки, які входять до складу живої речовини. Органічні речовини нагромаджувалися в океані, утворюючи так званий „первинний бульйон“.

Сьогодні на основі цього припущення висунуто цілу низку наукових гіпотез, які конкуруючи між собою, все ж мають спільні принципові позиції:

а) виникненню життя передувало нагромадження в Світовому океані органічних речовин, синтезованих абіогенним шляхом;

б) в зонах концентрації цих речовин виникли молекули, здатні до самокопіювання (стосовно живого цей процес називається реплікацією);

в) на основі репліка торів сформувалися реакції й механізми матричного синтезу (в тому числі біосинтез білків), генетичний код, що й зумовило виникнення не планеті клітин живої речовини.

Перше твердження вже доведено експериментально, а для другого і третього – фізиками, математиками, біологами й хіміками запропоновано низку моделей, кілька з яких мають непрямі експериментальні підтвердження.