Система екологічної інформації

Інформаційна система моніторингу антропогенних змін являється складовою частиною системи управління, взаємодії людини з довкіллям, оскільки інформація про існуючий стан навколишнього природного середовища і тенденціях його зміни повинна бути покладена в основу розробки заходів з охорони природи і враховуватись при плануванні розвитку економіки. Результати оцінки існуючого стану біосфери і його прогнозування, в свою чергу, дають можливість уточнити вимоги до системи спостережень.

Об'єкти, які шкідливо впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища, види та кількість шкідливих речовин, що потрапляють у навколишнє природне середовище, види й розміри шкідливих фізичних впливів на нього підлягають державному обліку.

В даний час в Україні спостереження забруднення атмосферного повітря проводиться більше, ніж в 50 містах на майже 200 стаціонарних постах. Визначається вміст 36 забруднювачів. Основний обсяг визначень (близько 60%) припадає на речовини, які мають найбільше розповсюдження: пил, диоксид сірки, оксиди вуглецю, диоксид азоту. З метою оцінки ступеня забруднення повітря використовуються граничне допустимі концентрації. У порівняльному аналізі забруднення атмосфери використовуються середньорічні концентрації шкідливих речовин.

Визначення забруднюючих речовин в атмосферних опадах здійснюється в 33 пунктах мережі спостережень Держкомгідромету України, кислотність - у 51 пункті. Над територією України спостерігається загальний вміст озону в атмосфері з 6 озонометричних станцій.

В Україні організовано спостереження за забрудненням грунтів залишками пестицидів, важкими металами та радіоактивними елементами.

Спостереження за гідрохімічними показниками поверхневих вод суходолу проводиться на 125 річках, 15 водосховищах, 7 озерах, 2 каналах, 1 лимані, а за гідробіологічними показниками — на 40 річках та 7 водосховищах. В 86 пунктах на 161 створі.

Спостереження за станом забруднення Чорного і Азовського морів проводиться в прибережних районах цих морів.

На Мінекоресурсів, його органи на місцях, інші спеціально уповноважені державні органи покладається підготовка та подання щорічно Верховній Раді України Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в державі, а також забезпечення зацікавлених державних і громадських органів, підприємств, установ, організацій та громадян інформацією про стан навколишнього природного середовища, випадки і причини його екстремального забруднення, рекомендаціями щодо заходів, спрямованих на зменшення його негативного впливу на природні об'єкти і здоров'я населення, про наслідки і результати ліквідації цих явищ, екологічні прогнози, про притягнення винних до відповідальності.

Порядок інформування про стан навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

З кінця 90-х років XX ст.. щорічно затверджується Загальнодержавний табель (перелік) форм державної статистичної звітності для об'єднань, підприємств, організацій і установ всіх форм власності. Вони в обов'язковому порядку здійснюють первинний облік у галузі охорони навколишнього природного середовища і безоплатно подають відповідну інформацію органам, які ведуть державний облік у цій галузі.

Табель (перелік) підготовлений станом на 1 лютого 2002 року включав розділ 21 „ Статистика природних ресурсів та навколишнього середовища", який передбачав звітність за 32 формами, зокрема:

1. Звіт про охорону атмосферного повітря (форма 2-тп повітря; річна).

2. Звіт про екологічні збори та поточні витрати на охорону природи (форма 1-екологічні витрати; річна).

3. Звіт про утворення та знешкодження токсичних відходів (форма 1- токсичні відходи; річна).

4. Звіт про ведення мисливського господарства (форма 2-тп мисливство; річна).

5. Звіт про охорону атмосферного повітря (форма 2-тп повітря; піврічна).

6. Звіт про використання води (форма 2-тп водгосп; квартальна).

7. Звіт про державний контроль за охороною навколишнього природного

середовища та раціональним використанням природних ресурсів

(форма 1- охорона природи; піврічна, річна).

8. Звіт про надходження та використання коштів фонду охорони навколишнього

природного середовища (форма 1-екологічні фонди; піврічна, річна).

9. Звіт про об'єкти природно-заповідного фонду ПЗФ (форма 1- заповідник; річна).

10. Звіт про проведення лісокультур них робіт (форма 1-лг; за 1 півріччя, пік).

11. Звіт про обсяги продукції лісового господарства (форма 2-лг, квартальне).

12. 3віт про обсяги продукції лісового господарства (форма 2-лг; річна).

13. Звіт про залишки деревини на лісосіках і очищення місць рубок

(форма 4-лг; 1 раз на рік),

14. 3віт про лісові пожежі (форма 5-лг; 1 раз на рік).

15. Звіт про проведення лісозахисних робіт (форма 12-лг; річна).

16. Терміновий звіт про виконання геологорозвідувальних робіт (форма 1-гр

термінова; помісячне).

17. 3віт про виконання геологорозвідувальних робіт (форма 2-гр термінова;

щомісячна).

18. Звіт про приріст запасів корисних копалин (форма 4-гр; річна).

19. Звітний баланс запасів корисних копалин (форма 5-гр металеві, неметалеві

корисні копалини, вугілля; річна).

20. Звітний баланс запасів корисних копалин (форма 6-гр нафта, газ, конденсат,

річна).

21. Звітний баланс використання підземних вод (форма 7-гр підземні води; річна).

22. 3вітний баланс корисних копалин (форма 8-гр техногенні корисні копалини;

річна).

23. Звіт про відпуск деревини, заходи догляду за лісом, підсочку і побічне

користування (форма 3; річна).

24. Звіт про рекультивацію земель, зняття і використання родючого

шару грунту (форма 2-тп рекультивація; річна).

25. Звіт про виконання робіт по масових пошуках родовищ

радіоактивної сировини ( форма 10-гр; 9 місяців, річна).

26. Звіт про здійснення заходів по охороні земель (форма 4-зем; річна).

27. Звіт органів по земельних ресурсах про державний контроль за

використанням та охороною земель (форма 5-зем; піврічна, річна).

28. Звіт про виконання робіт по розділу .Лісове господарство" (форма

9-ВК Чорнобиль; квартальна).

29. 3віт про виконання робіт по розділу „Агропромислове виробництво"

(форма 11-ВК Чорнобиль; квартальна).

30. Звіт про виконання робіт по реабілітації (дезактивації) населених

пунктів і похованню радіоактивних відходів (форма 13 ВК Чорнобиль;

квартальна).

31. Звіт про виконання робіт по розділу „Система радіаційного контролю"

(форма 17-ВК Чорнобиль; квартальна).

32. Звіт про виконання робіт по розділу „Система радіаційного контролю"

(форма 18-ВК Чорнобиль; квартальна).

ЛЕКЦІЯ 13

ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА І ПРОБЛЕМИ ЇЇ

ОРГАНІЗАЦІЇ

НЕОБХІДНІСТЬ ПОГОДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ТА

ЕКОЛОГІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ СУСПІЛЬСТВА

МЕТА. ПРИНЦИПИ ТА ОБ'ЄКТИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

„Сім разів відмір - один раз відріж!”

Народна мудрість

НЕОБХІДНІСТЬ ПОГОДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ТА

ЕКОЛОГІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ СУСПІЛЬСТВА

Сучасні темпи і масштаби антропогенного впливу на природу привели до незворотних негативних наслідків в довкіллі. Запобігти їм можливо лише за умови знання всіх процесів, які відбуваються на рівні екологічних систем і біосфери в цілому. Та повного знання про довкілля досягти неможливо через його складність і повсякчасну мінливість.

Одним з виходів, який дозволяє подолати дефіцит знань про довкілля, є наявність еталонів природних об'єктів в різноманітних регіонах. Вони допомагають виокремлювати зміни, які виникли під впливом антропогенних факторів і виявляти глибину цих змін. На підставі отриманих даних робляться висновки щодо темпів і напрямків змін в довкіллі.

Хоча змінити кількість природних багатств на територіях неможливо, але знаючи тенденції змін в довкіллі можна керувати напрямками соціально-економічного розвитку, вирішуючи в тому числі і екологічні проблеми.

Відомі сьогодні способи стабілізації і покрашення екологічного стану досить різноманітні. Інженерна думка підказує одні рецепти, а наукова - інші. За роки промислового і технічного розвитку глибоко вкорінилась думка, що всі екологічні проблеми необхідно вирішувати лише за допомогою технічних методів. Наприклад, шляхом створення каналів, орбітальних міст і тому подібним інженерних рішень. Але це лише частина діяльності, яку необхідно буде провести в майбутньому для збереження довкілля, і можливо навіть не головна її частина.

Звичайно, абсурдно відкидати сучасні технічні досягнення. Адже у екологічній кризі винні не вони самі по собі, а їх надмірне і/або неправильне використання.

Механізм регулювання природокористування неможливо базувати лише на директивно встановлених нормативах і державних стандартах, які визначають гранично допустимі норми порушень довкілля. Таке несистемне побудоване управління буде до певної міри прихованою формою субсидування безгосподарного природокористування. Адже дотримуючись встановлених середніх «меж» підприємства вже не несуть ніяких витрат на заміщення збитків, що завдаються ними навколишньому середовищу. Ці витрати у великій мірі перекладаються на плечі не винних у еколого-економічних збитках представників народного господарства або ж не відшкодовуються взагалі.

Необхідно також враховувати, що узгодження інтересів економіки і екології лежить в політичній площині. Політична влада з рук технократів не так швидко, як хотілося б, переходить до рук синтетично мислячих і думаючих політиків. Екологічний імператив досі ще глибоко не осмислений, а впроваджується в життя переважно на рівні слів. Екологічна політика повинна стати домінантою загальносвітової політики, так як вона визначає можливості і шляхи виживання людства в цілому.

Як би глибоко людство не розуміло екологічні обмеження свого розвитку, необхідні механізми, які б автоматично спрямовували техніку і технологію в бік економії ресурсів та маловідходності. З тим щоб забезпечити це, необхідне проведення екологічної експертизи речовин, технологій, проектів тощо, яка забезпечувала б узгодження економічних та екологічних інтересів суспільства, до мінімуму зведе шкоду для довкілля.

Проводячи екологічну експертизу необхідно враховувати наступні характеристики:

• рівень матеріалоспоживання (Мс) (споживання пального, енергії і т. ін. у процесі експлуатації) та матеріаломісткості (М) виробництва (витрати сировини на виробництво одиниці продукції, можливість використання відходів як сировини для виробництва продукції) — зменшення матеріалоспоживання і матеріаломісткості, збільшення ступеня утилізації продукції після повного її використання дають змогу зекономити цінні природні ресурси і зменшити забруднення довкілля відходами споживання;

• рівень заподіяних природі збитків (Рз) (прямі збитки природі від використання продукції, наприклад, отруйні викиди, шум і т. п.), а також рівень збитків від виробництва продукції — зменшення рівня заподіяних природі збитків, для характеристики виду продукції, сприятиме • збереженню природи, економії витрат на ліквідацію і попередження збитків пов'язаних з нераціональним природокористуванням і охороною природи.

• витрати на попередження та ліквідацію збитків у природі (Ви);

• тривалість терміну служби і зберігання виробленої продукції (t) - продовження терміну служби чи зберігання продукції еквівалентне збільшенню її випуску, що зекономить значну кількість природних ресурсів і праці;

• придатність до використання у післяексплуатаційний період (У)

(наприклад, можливість утилізації) і відповідні витрати на це.

Екологічною слід вважати ту продукцію, техніку чи технологію, які задовольняють наступні вимоги: