Становлення предмету екології
Як уже було зазначено раніше термін "екологія" - від грецького "ойкос" - дім та "логос"- слово, думка, розум, закон. Появу екології як самостійної науки пов’язують з ім’ям видатного німецького біолога Е.Геккеля. Саме він ввів термін "екологія" в науку. В 1866 р. Ернст Геккель у праці "Загальна морфологія організмів" назвав екологією науку про відношення організмів і оточуючого середовища: екологія - наука, що досліджує економію та домашній побут живих організмів, їх складні стосунки з неорганічним та органічним світом: "Під екологією ми розуміємо загальну науку про взаємини організму і навколишнього світу, до якого ми зараховуємо всі умови його існування в широкому розумінні. Вони частково органічної, частково неорганічної природи, але як ті, так і інші змушують до себе пристосовуватись".
Тобто, класична екологія - це біологічна наука. Або - "біоекологія".
З часом домінуючим став термін "екологія" замість - "біоекологія". Відомий сучасний еколог Ю.Одум вважає, що екологія сформувалась в період до 1890р., а надзвичайного розквіту набула в 60-ті роки XX ст. За цей період структура екології ускладнилась на підставі диференціації і інтергації наукового знання.
Загальна тенденція розвитку екології подібно до інших природничих наук виявлялася у визначенні специфіки об'єкта та його складному структуруванні, в якому реалізувався принцип ієрархічності структур біоти й екологічних чинників. Водночас формувалась система методів якісного та кількісного аналізму екосистем.
Так, у другій половині XIX ст. К. Клаус описав фенотипічну зміну рослинності, О. Седтнер розробив еколого-топографічну класифікацію,
В. В. Докучаев - генетичне ґрунтознавство, А. Кернер докладно дослідив структуру (ярусність) ценозів, О. Н. Краснов – історичні причини зміни екосистем тощо. Орієнтація на вивчення внутрішньої структури ценозів і пошук їх інваріантних компонентів реалізувалася як у просторовому аспекті (типологія біоти земної кулі, а також головних її репрезентантів - степів, лісів, пустель), так і в ієрархічному (пізнання підпорядкованості між угрупуваннями всередині екосистем). Таким чином, сформувалися описово-аналітичні, класифікаційні та структурні напрями пізнання. Вплив еволюційної парадигми проявився в пошуках історичних підвалин екологічних об'єктів та їх взаємозв'язків, що перетворило екологію на еволюційну науку.
Перша половина XX ст. - час активного концептуального та методологічного оформлення екології, багатоаспектного емпіричного та теоретичного розвитку.
Слід передовсім підкреслити тенденцію набуття екологією рис точної науки. Це досягалося за рахунок широкого використання математичних методів та моделювання. На засадах популяційного стилю мислення, започаткованого ще Ч. Дарвіном, праць А. Кегле з вивчення природної мінливості фізичних параметрів людини, традицій англійської школи біометрії (Ф. Гальтон, К. Пірсон), імовірнісних підходів у генетиці (Г. Мендель), тобто на основі принципів імовірнісно-статистичного аналізу, екологія набула спроможності строгого опису закономірностей та структурно-системних параметрів об'єктів дослідження. Сформувалась математична екологія, яка, використовуючи імовірнісно-статистичні методи, розглянула проблеми природного добору та боротьби за існування, конкурентні взаємини всередині екосистем, динаміки чисельності тощо ( А. Лотка, В.Вольтерра, С. О. Сєверцов, Г. Ф. Гаузе та ін.).
Важливою основою для екологічного пізнання було вивчення динаміки популяцій тварин, особливо промислових та рідкісних видів. Суттєві коливання, що притаманні виду протягом життя декількох поколінь, були названі "хвилями життя" (Четвериков, 1916; Х'юіт, 1921). Теоретичному обгрунтуванню цих явищ сприяла висунута у 1928 р. Р. Чепменом гіпотеза про біотичний потенціал та опір середовища, а також студії А. Нікольсона (1933) з балансу популяцій тварин, що стверджували наявність автоматичного регулювання щільності населення. На рівні ієрархічної спільноти біосистем питання саморегуляції докладно проаналізував у 1961 р. 1.1. Шмальгаузен. Нарешті, природним був синтез екологічного та еволюційного напряму в біології, чому особливо сприяли праці Ч. Елтона та С. О. Сєверцова.
Отже, процесі історичного розвитку під впливом певних парадигм наукового пізнання змінювався образ екології як науки. Проблемне поле екології розширювалося. Так. Досить широко визначає предмет екології Ч.Елтон (1928): це наука про природничу історію, область застосування якої надзвичайно велика - від питань патогенезу клітин та органів, еволюції та адаптації до проблем соціології (теорія народонаселення тощо). Інакше кажучи, з одного боку, виявилася тенденція зняття суперечності між аут- та синекологією, а з іншого - намітилося принципове розширення компетенції екології на всю ієрархічну сукупність екосистем, включаючи і ті, в яких живе людина.
Отже, до середини XX ст. в основному сформувалося розуміння екології як самостійної, прогресуючої галузі біології. На думку методологів екології, наприклад В.Крисаченка, з 2-ої половини XX ст. екологія розвивалась у напрямі перетворення у самостійну гілку природознавства. Водночас, дослідження взаємин людини з довкіллям стає однією з центральних проблем сучасної екології.
В результаті сучасна екологія відображає природу як складну цілісність, пізнання якої потребує як аналітичної, так і синтетичної методології. Наприклад, адекватне уявлення про біосферу, як глобальну екосистему, неможливо сформувати, не аналізуючи кожен рівень. А зрозуміти суттєві особливості певного її рівня важко, якщо не розкрити закони біосфери як цілого.
Отже, пізнання екологічних систем потребує єдності загального, особливого і одиничного. Тобто, не лише окремі частини біосфери відображають її природу, а й вона - як цілісність - відображається в сутності своїх частин.
Розподіл екологічного знання здійснюється за принципом вивчення взаємин екосистем різного рівня - починаючи з організмового - з довкіллям. Відповідно виділяють такі напрямки екології: - аутекологія (екологія особин) - наука про взаємини окремого організму (особини) з довколишнім середовищем; - демекологія (екологія популяцій чи видів) - наука про взаємини популяцій чи видів із довкіллям з врахуванням внутрішньопопуляційних та внутрішньовидових процесів; - синекологія - наука про взаємини спільнот живих організмів (ценозів. екосистем тощо) з довкіллям та їх структурно-функціональну організацію;
- біосферологія (вчення про біосферу) - вчення про глобальну екосистему Землі, область системної взаємодії живої та неживої природи.
Втім, екологічне знання розподіляють і за типами організмів таксономічний розподіл. За цим критерієм виділяють, наприклад, екологію тварин, екологію рослин. А вони в свою чергу поділяються на більш спеціалізовані розділи - екологія комах, екологія хребетних, екологія мікроорганізмів тощо.
За типами середовища - біому, екологія поділяється на екологію моря. екологію лиманів, екологію пустелі тощо.
Значний пізнавальний інтерес для вчений становлять біоми зі складними і навіть екстремальними умовами середовища. Це Арктика, тундра, пустелі. В гносеологічному відношенні вони відіграють роль ідеалізацій, "спрощень", вивчаючи які можна відкрити, пізнати ті риси і закономірності, яких не "видно" в розвинених біоценозах.
За видами впливу антропогенних факторів на природне середовище виділяють ресурсознавство, екологію міста (урбанізаційну екологію), агрохімічну екологію тощо.
Отже, ми бачимо, що за час з 1866р. і до сьогодні екологія вийшла далеко за межі, окреслені Е.Геккелем - вивчення стосунків організму і середовища. Зрозуміло, що в її предметному колі зберігається цей пласт - вивчення структури і функціонування біологічних систем і її складних стосунків з середовищем. Так. в "Біологічному енциклопедичному словнику" дається наступне визначення. Екологія - це біологічна наука, що вивчає організацію і функціонування надорганізмових систем різного рівня: популяцій, біоценозів, біогеоценозів та біосфери. Екологія - наука про взаємини організмів між собою і оточуючим середовищем.
Вітчизняна традиція в екології пов’язана з концепцією біосфери. Саме біосфера як складна, диференційована, багаторівнева цілісність і закономірності її структури і функціонування вважаються предметом екології. Ця традиція закладена В.Вернадським і наслідується сучасними фахівцями -екологами.
На думку методологів екології (Кисельов М., Шеляг - Сосонко Ю. та ін.) в сучаній екології межі дослідження розширені від вивчення відношення "організм - середовище" до -" людина - природа". Таким чином, проблематика сучаної екології стикається з філософською проблематикою.
Структура екології ускладнювалась на підставі диференціації та інтеграції наукового знання. Оскільки рівні організації життя взаємозв'язані між собою, їх пізнання потребує взаємодії різних напрямів екології. А на стику між різними науками виникають нові наукові галузі, які мають на меті дослідити екологічні виміри існування тих чи інших об'єктів. Так, скажімо, взаємодія екології та фізіології призвела до виникнення екологічної фізіології (П. А. Коржуєв), екології та гістології - екологічної гістології (А. Г. Кнорре), а на пограниччі всіх названих наук виникає екологічна гістофізіологія (Н. Д. Гербільський). Аналогічним чином постають такі науки, як екологічна хімія, екологічна фізика, екологічна біохімія, хімічна екологія тощо.
Практична потреба оцінити можливості екології в житті людини виявилася в появі таких напрямів прикладної екології, як інженерна екологія, урбоекологія, сільськогосподарська екологія та ін. Аксіологічні виміри екологічного знання пов'язані з оцінкою етичних, естетичних, художніх, зрештою - філософських аспектів екології. На цих засадах виникала "органічна школа" в архітектурі, екологічна етика, які орієнтовані на організацію життя людини і світу за законами краси і добра. Найвищим рівнем осмислення всіх вимірів існування сучасної екології є філософія екології. Саме в її межах формується "образ екології", тобто сучасне уявлення про різноманітні виміри і аспекти екологічного пізнання і екологічної діяльності. Відтворюючи образ еколог, її філософія екології дає можливість оцінити реальний стан емпіричного і теоретичного розвитку екології, проектує напрямок можливого чи потрібного розвитку. Образ екології виникає як осмислення теоретичних, практичних і соціокультурних аспектів функціонування науки, що дозволяє оцінити глибину пізнання її об’єкта. Тому, створюючи образ екології, філософія екології відіграє важливу пізнавальну і культурно-освітню роль в суспільстві.
ЛЕКЦІЯ 2
- Основи екології Методичний посібник для студентів неекологічних спеціальностей
- Предмет, методи і завдання дисципліни
- Предмет екології
- Завдання і методи екологічних досліджень
- Становлення предмету екології
- Історія розвитку екологіних наук
- Світ та екологія
- Зародження екологія як науки
- Виникнення та розвиток нових екологічних наук
- Екологічний виклик – порядок денний XXI столяття
- Екологія і сучасність
- Розвиток екології в україні
- Організми та середовище
- Поняття про навколишнє середовище і екологічні фактори
- Гетеротипові реакції:
- Розглянемо більш детально абіотичні фактори впливу
- Антропічні фактори
- Принцип оптимуму
- Закон толерантності
- Екологічна ніша
- Популяція
- Структура популяції
- Просторова структура популяції
- Динамічні показники популяції
- Угрупування та екосистеми
- Екосистеми
- Біоценоз, біогеоценоз.
- Структура біоценозу
- Трофічна структура
- Біосфера
- Біосфера за в. І. Вернадським
- Характеристика і склад біосфери
- Розвиток живих організмів в біосфері
- Роль людського фактора в розвитку біосфери
- Виникнення життя на землі
- Філософські думки про виникнення життя.
- Релігійні погляди на життя.
- Науковий погляд на життя.
- Життя з космосу.
- Наукові засади раціонального природокористування й охорони навколишнього середовища
- Предмет. Завдання і принципи наукового природокористування
- Завдання і принципи охорони природи
- Політика україни в галузі природокористування та охорони природи
- Науково-технічний прогрес та економіка природокористування
- Ефективність маловідходних технологній.
- Біологі3ація сусупільного виробництва
- Вплив агропромислового комплесу на довкілля
- 15 Разів. В той же час втрати врожаю, наприклад в сша зросли
- Внесок транспорту в забруднення довкілля
- Вплив зростання чисельності населення та урбанізації на довкілля
- 20 До 60 млн. Людей.
- 450 Т оксиду вуглецю, 150 т пилу і майже 500 тис. Т стічних вод і
- 30% Паперу, 35 - 40% харчових відходів. 4 - 5% текстилю, 4 - 6%
- Екологічний моніторинг система екологічної інформації
- Організація контролю за станом довкілля
- Основи екологічного нормування
- Система екологічної інформації
- Мета, принципи та об'єкти екологічної експертизи
- Природне середовище. Атмосфера, гідросфера, літосфера
- Охорона тваринного і рослинного світу
- Заповідники україни
- 1. Асканія Нова
- 2. Карпатський Біосферний Заповідник
- 3. Чорноморський біосферний заповідник
- 4. Дунайський біосферний заповідник
- 5. Канівський природний заповідник
- 6. Кримський природний заповідник
- 7. Український степовий природний заповідник
- Луганський природний заповідник
- Поліський природний заповідник
- Заповідник Мис Мартьян
- Ялтинський гірсько лісовий природний заповідник
- Карадазький природний заповідник
- Природний заповідник "Розточчя"
- 14. Дніпровсько-Орільський природний заповідник
- Природний заповідник Медобори
- Природний заповідник "Єланецький степ"
- Природний заповідник Горгани
- Казантинський природний заповідник
- Опукський природний заповідник
- Рівненський природний заповідник
- Еколого-економічні проблеми використання природних ресурсів
- Класифікація природних ресурсів
- Підходи до оцінки вартості природних ресурсів
- Система оцінки природних ресурсів
- Управління природокористуванням та правовий захист навколишнього середовища
- Необхідність управління природокористуванням в ринкових умовах
- 1. Стратегічні завдання:
- 2. Оперативно-тактичні завдання:
- Структура управління природокористуванням в україні
- Система і принципи екологічного законодавства
- Екологічні права та відповідальність громадян за екологічні правопорушення
- Госпрозрахунковий механізм раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища
- Економічна оцінка впливу людини на природу
- Економічні заходи 3 регуляції використання природних ресурсів. Основи інвестиційної політики в галузі природокористування та охорони природи
- Економічна і соціальна ефективність здійснення природоохоронних заходів
- Економічна ефективність природоохоронних заходів
- Соціальна та екологічна ефективність природоохоронних заходів
- Регіональні екологічні проблеми україни
- Природні ресурси україни
- Металеві корисні копалини
- Проблеми використанняприродних ресурсів в україні та шляхи раціоналізації їх ви користання та охорони
- Екологічні проблеми регіонів україни
- 6,7 Тис. Т, оао "Хімволокно" — 2 тис. Т, оао "Азот" — 1,5 тис. Т.
- Вплив забруднення довкілля на стан здоров'я населення у країни
- Наслідки аварії на чаес
- Енергоблок №1
- Філософсько-еоклогічна методологія збереження життя на землі
- Роль людського фактору у раціональному природокористуванні і охороні довкілля
- Екологічна пропаганда
- Екологічне право
- Юридичні аспекти взаємодіъ суспільства і природи
- Поняття і система соцюекологічного права
- Головні джерела соціоекологічного права в україні
- Правова охорона земельних ресурсів
- Правова охорона надр
- Правова охорона водних ресурсів
- Правова охорона лісів
- Правова охорона тваринного світу
- Правова охорона атмосферного повітря
- Правовий режим природно-заповідного фонду україни
- Державне управління в галузі охорони навколишнього середовища і природокористування
- Участь україни у міжнародному співробітництві в галузі охорони навколишнього середовища
- Національна і глобальна екополітика
- Охорона природи і раціональне природокористування в контексті національної безпеки
- Екологічна оцінка впливу на навколиііінє середовище
- Всеукраїнська екологічна ліга
- 1. Координаційне - організаційна діяльність спрямована на:
- 2. Практична природоохоронна діяльність:
- 3. Інформаційно - пропагандистська діяльність:
- 4. Науково-дослідницька діяльність:
- Склад керівництва вел:
- Міжнародна діяльність