2. Потенційно-небезпечні виробництва та вимоги до їх розміщення

На сучасному етапі розвитку економіки України зростання виробництва находиться в тісному зв'язку з великою ймовірніс­тю техногенних катастроф. Техногенні чинники визначаються кількістю великих міст, шкідливих підприємств, транспортних засобів, наявністю шляхів сполучення. Під впливом індустріалі­зації техногенні чинники змінюють вигляд природного середови­ща регіону, впливають на стан довкілля.

В цих умовах важливим завданням суспільства у оптимізації техногенного навантаження на територію є урахування різних чинників на всіх стадіях розміщення продуктивних сил з тим, щоб не допустити в майбутньому будь-яких катаклізмів.

Щоб запобігти будь-яких негараздів в результаті господар­ської діяльності мають враховуватись такі основні принципи:

а) запобігання можливим аваріям і небезпекам для навко­лишнього середовища;

б) оцінювання збитків від господарської діяльності і в резуль­таті непередбачуваних ситуацій;

в) можливість компенсації збитків від порушення екологіч­ної рівноваги;

г) передбачати моральний стан населення, яке проживає на прилеглих до певних об'єктів територіях.

Додержання вказаних принципів сприятиме поєднанню еко­номічного зростання з соціальним захистом населення.

Але, оскільки розвиток суспільства потребує подальшого тех­нічного зростання, тобто підвищення ролі техногенних чинників то окремі об'єкти господарської діяльності потребують особливої уваги як екологічно небезпечні.

Атомні електростанції. Аварія 1986 р. на Чорнобильській АЕС показала, що цей вид електростанції вважається особливо екологічно небезпечним з дуже важкими наслідками не тільки для економіки країни, але і для життя і для здоров'я людей, тва­ринного і рослинного світу, всього навколишнього середовища.

При нормальній роботі атомних електростанцій утворюються специфічні скидні води, забруднені радіоактивними речовинами.

Збираються вони в реактивному виділенні і направляються на очисні установки з метою повторного використання. Скид раді­оактивних вод у відкриті водойми не допускаються. На атомних електростанціях можливі випадки забруднення навколишньо­го середовища не тільки радіоактивними відходами, але і нафто­продуктами та відходами комунального господарства. Аварія на Чорнобильській АС викликала глобальну екологічну катастро­фу з економічними і соціальними наслідками. Лише земель за­бруднено 4,6 млн. га у 74 районах 11 областей України. З викорис­тання виключно 119 тис. га сільськогосподарських угідь, з них 65 тис. га ріллі. Зазнали радіоактивного забруднення 3,5 млн. га лі­сів, що потребує обмеження лісокористування.

Наслідки аварії Чорнобильської АС ліквідовували всі рес­публіки колишнього СРСР. Самотужки ліквідувати ту аварію Україні було б проблемно і тому слід не допустити такого лиха в майбутньому.

Водосховища. З метою запобігання частих повенів, які нада­вали величезних втрат для народного господарства, регулювання стоку річок Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця та інших, забезпечення окремих регіонів країни водою створеною водоймами з об'ємом води до 10 млн. м³ — більше 800, з об'ємом 10—100 млн. м³ — близько 100 та понад 100 млн. м³ — 13.

За площею найбільше Кременчуцьке, а за об'ємом води — Каховське.

Якщо врахувати різницю між максимальною і середньою глибиною водосховища, то видно яка маса води стоїть над тери­торіям, які знаходяться нижче за течією і при катастрофі може викликати затоплення земель і населених пунктів. З іншої сторо­ни водосховища можуть стати акумуляторами забруднення при аваріях, так як це було на Київському водосховищі при аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

Нафто-, газо-, аміакопродукти. На території країни ство­рено розгалужену мережу нафтопродукто- і газопроводів. Біль­шість з них побудована 50 і більше років тому, а тому труби і об­ладнання спрацьовані і щорічно фіксується по декілька аварій, що призводить до викидів нафтопродуктів і газу у навколишнє середовище, надаючи значних збитків водному господарству та сільськогосподарським угіддям. Крім того, в результаті посла­блення законодавчої бази (відміна смертної кари) пошкоджують­ся нафтопроводи з метою крадіжки нафтопродуктів, що призво­дить до забруднення довкілля.

Експлуатація всіх трубопроводів потребує посиленого контр­олю з боку державної охоронної служби та природоохоронних органів

Підприємства металургійної промисловості. Такі підпри­ємства забруднюють атмосферу викидами окисів азоту, вуглецю, сірчаного ангідриду, пилу, сажі та інших шкідливих речовин. А вода, яка використовується для охолодження, забруднюється ме­ханічними речовинами, нафтопродуктами, сульфатами, хлорида­ми та іншими хімічними речовинами. На цих підприємствах за­вжди є накопичувачі в яких збираються великі об'єми відходів виробництва.

При створенні таких підприємств слід передбачити можли­ві аварійні ситуації, які можуть призвести до значних людських і матеріальних втрат.

До потенційно небезпечних виробництв відносять також під­приємства нафтопереробної і хімічної промисловості. Ці підпри­ємства пов'язані з переробкою нафтопродуктів, виробництвом добрив, соди, кислот. Вони небезпечні тому, що забруднюють повітря хлором, сірководнем, азотом, аміаком та іншими хімічни­ми речовинами. У стічних водах цих підприємств містяться ор­ганічні речовини, хлориди, нітрати, залізо, нафтопродукти, важ­кі метали. На таких підприємствах є також накопичувачі, в яких збираються забруднені води, які можуть задіяти значну шкоду людству.

Підприємства електроенергетики. Забруднюють повітря сірчаним ангідритом, окисами вуглецю, азотом, пилом і сажею. Стічні води цих підприємств забруднюються нафтопродуктами.

Підприємства вугільнодобувної промисловості. Ці підпри­ємства мають накопичувачі, де проходить відстій від домішок води шахтного водовідливу в якій багато різних хімічних речо­вин і мають кислу реакцію.

Споруди для зберігання твердих побутових відходів. В них зберігається в основному побутове сміття комунального госпо­дарства та промислових підприємств, які, як правило, складують­ся під відкритим небом, гниють і в наслідок фільтрації можуть бути осередком забруднення підземних водоносних джерел ток­сичними відходами.

Тваринницькі комплекси. До цього часу не вважали, що тваринницькі комплекси відносяться до екологічно небезпечних. Але події останніх років заставляють думати по-іншому. Так, у с. Калита Броварського району та с. Фурси Васильківського ра­йону Київської області в колодязях появилась сеча тварин, що ускладнило виживання у цих селах, та поставило проблему забезпечення населення та домашніх тварин чистою водою. Тому, при будівництві тваринницьких комплексів слід будувати місткості для сечі і гною з такою міцністю, щоб унеможливити попадання відходів тваринництва у водоносні горизонти.

Вимоги до розміщення потенційно-небезпечних виробництв.

Проблема збалансування економіки та екології зводиться до досягнення необхідних обсягів виробництва без порушення на­вколишнього природного середовища. З метою недопущення по­гіршення екологічної ситуації на певних територіях необхідно:

- потенційно небезпечні об'єкти ні в якому разі не розміщу­вати на територіях, які входять до охоронних природних зон (природні заповідники, курорти, охоронні ліси, місце­вості, які виділяють для туризму);

- при вирішенні питання про розміщення потенційно небез­печного об'єкта має проводитись експертиза про вплив його на здоров'я населення, яке проживатиме навколо нього;

- при спорудженні нових потенційно небезпечних об'єктів слід будувати природно охоронні об'єкти з такою міцністю, щоб уникнути можливих пошкоджень;

- на нових об'єктах повинні використовуватись найкращі технології і дотримуватись стандартів якості навколиш­нього природного середовища;

- в процесі підготовки до спорудження об'єкта слід передба­чати витрати на охорону і відновлення зруйнованого при­родного середовища, якщо станеться якесь лихо.

При спорудженні нових потенційно небезпечних об'єктів слід розуміти, що кожен невдалий епізод може дорого коштувати суспільству.