2. Склад паливної промисловості.
Важлива частина паливно-енергетичного комплексу - паливна промисловість. До її складу входять вугільна, нафтова, газова, торф'яна і сланцева промисловості. Головними галузями є вугільна, нафтова і газова. Районне (місцеве) значення - у сланцевої і торф'яної галузях. Це найдавніші галузі паливної промисловості. Основні родовища торфу зосереджені в Сумській, Чернігівській, Житомирській, Рівненській, Львівській областях. Видобуток його невеликий. У вигляді брикетів і шматків торф використовують як паливо. У сільському господарстві його застосовують для виготовлення органічних добрив, торфоізоляційних плит. Торф може бути сировиною для виробництва парафіну, масел, фенолів, креоліну.
На межі Кіровоградської і Черкаської областей відкриті запаси горючих сланців (3,7 млрд. т). Менілітові сланці у великій кількості залягають у Карпатах.
Вугільна промисловість за обсягом видобутку палива в натуральному вираженні посідає перше місце серед інших галузей. Тут зосереджена більшість працівників і основних фондів паливної промисловості. Основним районом видобутку кам'яного вугілля є Донецький басейн. Видобувають вугілля на 295 кам'яновугільних шахтах, з них 131 шахта з коксівним вугіллям. З 1989 р. видобуток вугілля поступово скорочувався і в 1995 р. разом з бурим вугіллям становив 83,8 млн. т.
Вугілля використовується як паливо і як сировина для хімічної промисловості. Найбільш продуктивний і дешевий, спосіб видобутку вугілля - відкритий та гідравлічний (у кар'єрах). Найбільш дорогий - підземний (у шахтах).
Основними ланками вуглевидобутку шахтним способом є: шахта з комплексом наземних і підземних споруд і енергосиловим господарством, вуглезбагачувальна фабрика, транспортні комунікації і водогосподарські споруди, районні енергетичні центри, складське господарство, підприємства та установи невиробничої сфери. З вугільною промисловістю прямо чи посередньо пов'язана діяльність майже 40 % міського населення Донецької та Луганської областей.
Вугільні шахти зосереджуються переважно у центральній і північній частинах Донецької та південній частині Луганської областей. Коксівне вугілля добувають головним чином у центральній частині Донецької області в районі Єнакієвого, Горлівки, Макіївки, Донецька, Красноармійська, Костянтинівки та інших міст, а також в Краснодонському та Кадіївському районах Луганської області. В Антрацитівському, Лутугинському та Алчевському районах Луганської області добувають більше енергетичного вугілля. Газ добувають переважно у Лисичанському районі.
Нове шахтне будівництво налагоджено у Західному Донбасі (Дніпропетровська обл.). Собівартість вугілля Донбасу висока, однак на великих сучасних шахтах вона лише трохи вища від середньої собівартості видобутку вугілля у Кузнецькому басейні.
Майже 14 млн. т кам'яного вугілля видобувають у Львівсько-Волинському кам'яновугільному басейні. Запаси вугілля тут невеликі, тому передбачається, що в перспективі у басейні працюватимуть тільки 2 шахти з 15 діючих. Значну частину вугілля цього басейну використовують Бурштинська та Добротвірська теплові електростанції.
Дніпровський буровугільний басейн розташований переважно на Правобережжі України й об'єднує родовища Житомирської, Вінницької, Київської, Кіровоградської, Черкаської, Запорізької та Дніпропетровської областей. Басейн поділяють на 12 буровугільних районів, в яких налічується понад сто родовищ. Вугілля басейну без брикетування непридатне для транспортування на далекі відстані, характеризується високою вологістю, використовується здебільшого для місцевих потреб. Запаси вугілля, що можна видобувати відкритим способом, розподіляються у 58 родовищах. Найбільше таких родовищ у Кіровоградській (29), Дніпропетровській (19) та Черкаській (5) областях. За останні роки його видобуток перебуває в межах 4,0—4,5 млн. т.
Буровугільна промисловість України об'єднує великі механізовані вуглерозрізи, шахти, вуглебрикетні фабрики, а також допоміжні підприємства.
Нафтова промисловість. У сирому виді нафту не використовують, з неї при переробці одержують бензин, дизельне паливо, мазут та інші нафтопродукти. Нафта - коштовна сировина для хімічної промисловості. На собівартість нафти впливає не стільки глибина її залягання, скільки потужність родовища, найбільш дешевий спосіб видобутку - фонтанний, розповсюджений також насосний спосіб видобутку. Найдешевший і безпечний спосіб транспортування нафти – нафтопроводи.
Нафтова промисловість України характеризується низькими показниками, хоча потенційні можливості її видобутку можуть бути більшими. У зв'язку з певним вичерпанням нафтових родовищ у старопромислових західних районах поряд з пошуками і видобутком нафти у східних районах ширше розгортається геологічна розвідка шельфової зони Чорного і Азовського морів, а також Причорноморської низовини, де останніми роками видобувають промислову нафту.
Нині перше місце з видобутку нафти належить Лівобережній частині України, де працюють нафтогазові управління в Чернігівській області на базі Гнідинцівського і Прилуцького родовищ, Сумській — на основі Охтирського і Качанівського родовищ і в Полтавській — на базі Сагайдацького, Зачепилівського, Радченківського родовищ. Тут видобувають понад половину нафти в Україні. Друге місце займає Прикарпатська нафтогазоносна провінція, де працюють нафтогазовидобувні управління — Бориславнафтогаз і Долинонафтогаз. Поки що масштаби видобутку нафти невеликі через вичерпність запасів і недостатні пошукові роботи.
Слід зазначити, що на собівартість нафти дуже впливають способи її видобутку. Видобута в Україні нафта має відносно високу собівартість, оскільки видобуток її найпрогресивнішим фонтанним способом майже припинився. Для підтримування високого пластового тиску практикують закачування у законтурні горизонти гарячої води, пари, хімічних реагентів, що дає можливість збільшити видобуток нафти до 60—70 %. Вартість нафти у районах споживання значною мірою визначається витратами на її транспортування , що залежить від діаметра трубопроводу, вмісту в сирій нафті парафіну, потужності нафтоперекачувальних станцій. Останніми роками визначилась тенденція подорожчання нафти, що пов'язано з ускладненням умов видобутку та експлуатації більшості родовищ. Поряд з цим будівництво нафтопереробних підприємств у районах споживання нафти і нафтопродуктів має ряд переваг, оскільки різко зменшується перевезення нафтопродуктів незалежно від способу транспортування сирої нафти (зберігання сирої нафти обходиться дешевше), а споживання має можливість використовувати сиру нафту, що надходить з різних районів.
Нафтопереробна промисловість України представлена Лисичанським, Кременчуцьким, Херсонським, Бердянським, Дрогобицьким, Львівським і Надвірнянським нафтопереробними заводами. Потребу у нафті Україна забезпечує лише частково.
Газова промисловість - наймолодша галузь паливної промисловості. Газ дешеве й екологічно чисте паливо. Частину газу добувають разом з нафтою - це сопутний газ. Але більшу частину газу добувають із газових родовищ - це природний газ. Єдина система газопостачання (ЄСГ) включає великі родовища газу, системи газопроводів, підземні сховища газу, має свої центри управління.
Газова промисловість як галузь сформувалася у післявоєнні роки на базі розвіданих у країні родовищ природного газу. Найінтенсивнішого розвитку газова промисловість набула у першій половині 70-х років. Отже, починаючи з другої половини 70-х років і до цього часу видобуток газу в Україні знизився більш ніж у 3 рази.
Першою було освоєно Передкарпатську нафтогазоносну область. Тепер на неї припадає 3,1 % всього видобутку газу в Україні. Цей район досить перспективний, бо газ видобувають в основному з незначних глибин. Розвідані запаси газу становлять 94 млрд. м3. В цілому у Західноукраїнському нафтогазоносному регіоні прогнозовані запаси нафти і газу становлять понад 600 млн. т умовних одиниць палива. Причому більше ніж половина їх сконцентрована в Івано-Франківській області, де вони залягають на глибині 5— 6 км, що є основною технічною проблемою їх промислового видобутку.
У Прикарпатті Дашавське родовище використовується для підземного зберігання газу. Більче-Волицьке газове родовище експлуатується з 1949 р., Космацьке газоконденсатне родовище є цінним для хімічної промисловості.
Опарське, Угерське і Рудківське родовища ще експлуатуються, але їхні запаси вже дуже вичерпано. Косівське і Кадобнянське газові родовища використовують для місцевих потреб. Крім перелічених газових родовищ у Прикарпатті виявлено ще ряд родовищ і газовиявів промислового значення. Це — Судово-Вишнянське, Немирівське, Солотвинське, Мукачівське, Іршавське та ін.
Зменшення видобутку газу в Передкарпатській нафтогазоносній області пояснюється вичерпанням газу із старих родовищ, нераціональним виробленням значної частини родовищ, оскільки велика кількість газу залишається під землею, а недавно відкриті нові родовища або малопотужні, або не розробляються зовсім.
Дніпровсько-Донецьку газоносну область виявлено поряд з покладами нафти в Дніпровсько-Донецькій западині. Основні родовища газу стали відомими у другій половині 60-х років. Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна область найбільша в Україні, на неї припадає 93,8 % видобутку газу країни. Основні родовища природного газу розташовані у Харківській (Шебелинське, Хрестищенське, Кегичівське, Дружелюбівське і Західнохрестищенське); Сумській (Рибальське, Качанівське); Полтавській (Солохо-Диканське); Дніпропетровській (Перещепинське) та Чернігівській (Гнідинцівське) областях. Тут виявлено 111 газових родовищ, запаси газу становлять 785,4 млрд. м3.
Найбільше із зазначених родовищ — Шебелинськє, яке містить 80 % усіх запасів газу в Україні. Друге місце в Україні за запасами газу займає Західнохрестищенське газоконденсатне родовище, яке експлуатують з 1970 р. Гнідинцівське нафтогазоконденсатне родовище — одне з найпродуктивніших в Україні з 1960 р.
Геологорозвідники й сьогодні виявляють нові родовища газу, в тому числі в Луганській області, що свідчить про багатство надр Дніпровсько-Донецької западини.
У Причорноморсько-кримській нафтогазоносній області відкрито й експлуатуються 17 газових родовищ із загальними запасами 14,3 млрд. м3. Найбільші з них: Голяцинське, Джанкойське, Глібівське, Оленівське, Задорненське, Стрілківське. Тепер на дні Чорного моря геологи виявили ряд перспективних газових підвищень (підземних і водночас підводних структур).
Специфічною рисою розміщення газовидобувної промисловості є високий рівень її територіальної концентрації, а видобуток зорієнтований на найвигідніші умови експлуатації родовища.
Приблизно 4/5 природного газу використовується для потреб промисловості. Використання газу в комунальному господарстві має сезонний характер. Оскільки газ протягом року подається рівномірно, досить актуальним завданням є будівництво газосховищ.
Супутні гази, які є на ряді невеликих нафтових родовищ, — дуже цінна сировина для промисловості органічного синтезу. З них на газобензинових заводах одержують бензин.
Певну роль у паливному балансі відіграє утилізація промислових газів і виробництво штучного газу з твердого палива. В Донбасі (Лисичанськ) ведеться підземна газифікація вугілля.
Основним напрямом ефективного використання природного газу, крім комунально-побутового сектору і широкого переведення на нього автотранспорту, є нафтохімічний, де як продукт одержують синтетичні матеріали. З однієї тонни рідких вуглеводів можна одержати 600— 700 кг нафтохімічної сировини, вартість якої в багато разів перевищує ефект використання його як палива. На комунально-побутові послуги витрачається 17 млрд. м3 газу, а на виробництво електроенергії — майже 34 млрд. м3 газу на рік.
- Взаємозв’язок регіональної економіки з іншими дисциплінами
- Тема 1. Предмет, методи і завдання регіональної економіки.
- 1. Регіон: зміст і функціонування.
- 2. Предмет і завдання регіональної економіки.
- Тема 2. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил.
- 4. Економічна оцінка території.
- Тема 3. Економічне районування та територіальна організація господарства.
- 1. Сутність економічного районування. Поняття економічного району і його спеціалізації.
- 2. Методи економічного аналізу господарської спеціалізації.
- 3. Комплексний розвиток економічного району.
- 2. Пірометалургійний цикл кольорових металів.
- 3. Хіміко-металургійний цикл рідкісних металів.
- 4. Нафтоенергохімічний цикл.
- 5. Газоенергохімічний цикл.
- 14. Текстильно-промисловий цикл.
- 15. Рибопромисловий цикл. Складається з двох стадій:
- 16. Індустріально-аграрний цикл.
- 17. Гідромеліоративний індустріально-аграрний цикл.
- 18. Індустріально-будівельний цикл.
- 4. Соціально-економічне макрорайонування України.
- Економічне районування України
- Тема 4. Регіон у системі територіального поділу праці.
- 1. Поняття про територіальний поділ праці.
- 2. Спеціалізація та комплексність господарства економічного району.
- 1. Поняття про територіальний поділ праці.
- 2. Спеціалізація та комплексність господарства економічного району.
- Тема 5. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики.
- 1. Основні аспекти регіональної політики держави.
- 2. Об'єкти державної регіональної політики.
- 3. Пріоритетні напрямки розвитку регіонів.
- 2. Об'єкти державної регіональної політики.
- 3. Пріоритетні напрямки розвитку регіонів.
- Тема 6. Основи районного планування.
- Тема 7. Науково-технічний прогрес, виробничий, науковий і трудовий потенціал.
- 1. Поняття науково-технічного прогресу.
- 2. Основні напрямки науково-технічного прогресу.
- 3. Поняття виробничого й наукового потенціалу.
- 4. Поняття трудових ресурсів і показники їхнього використання.
- Тема 8. Природно-ресурсний потенціал і його економічна оцінка.
- Природні ресурси
- 3. Економічна оцінка природних ресурсів.
- 4. Природно-ресурсний потенціал України.
- Тема 9. Розміщення галузей паливно-енергетичного комплексу.
- 2. Склад паливної промисловості.
- 3. Особливості електроенергетики.
- Тема 10. Розміщення галузей чорної і кольорової металургії.
- 1. Чорна металургія - галузь важкої промисловості, її склад та розміщення.
- 2. Особливості розміщення кольорової металургії.
- Тема 11. Розміщення галузей машинобудівного комплексу.
- 1. Формування машинобудівних територіальних комплексів.
- 2. Основні ознаки класифікації машинобудівної промисловості.
- 3. Розміщення підприємств машинобудування.
- 4. Оцінка економічної ефективності розміщення машинобудування.
- Тема 12. Розміщення галузей хіміко-лісового комплексу.
- 2. Розміщення галузей хімічної промисловості.
- 3. Склад лісової промисловості та особливості розміщення її галузей.
- Тема 13. Розміщення галузей агропромислового комплексу.
- 1. Склад агропромислового комплексу.
- I сфера:
- II сфера:
- III сфера:
- 2. Основні напрямки розвитку рослинництва й тваринництва.
- 3. Зональна спеціалізація сільського господарства України.
- 4. Земля - головний засіб виробництва в сільському господарстві.
- 5. Сучасні форми господарювання.
- Тема 14. Особливості просторової організації уКраїни
- 1. Економічне районування України і просторова організація.
- 3. Рекреаційні ресурси України. Напрямки розвитку рекреації.
- Тема 15. Місце Донецького, Придніпровського та Східного економічних районів в економіці країни.
- 1. Економіка та рекреація Донецького економічного району.
- 2. Економіка та рекреація Придніпровського економічного району.
- 3. Особливості економічного та рекреаційного розвитку Східного району.
- Тема 16. Соціально-економічні умови розвитку Центрального, Поліського та Подільського економічних районів України.
- 1. Характеристика Центрального економічного району.
- 2. Місце і роль Поліського економічного району в економіці України.
- 3. Проблеми та перспективи розвитку Подільського економічного району.
- Тема 17. Особливості розвитку та перспективи рекреаційної індустрії Причорноморського та Карпатського економічних районів України.
- 1. Економіка Карпатського економічного району.
- 2. Специфіка економічного розвитку Причорноморського економічного району.
- Тема 18. Економічні засади природоохоронної діяльності
- 1. Наукові засади раціонального природокористування
- 2. Потенційно-небезпечні виробництва та вимоги до їх розміщення
- 3. Екологічний моніторинг і система екологічної інформації
- 4. Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища
- 5. Економічна і соціальна ефективність природоохоронної діяльності
- 6. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища
- Тема 19. Характеристика стану рекреаційних територій та курортних зон України.
- 1. Загальні відомості про стан рекреаційних територій та курортних зон України.
- 2. Екологічний стан Чорного і Азовського морів
- 3. Стічні води України.
- 4. Екологічний стан басейну Дніпра
- Тема 20. Природно-заповідний фонд України.
- 1. Стан та розташування природних заповідників України.
- Біосферні заповідники, природні заповідники, національні природні парки України
- Український степовий природний заповідник
- Кримський природний заповідник
- Канівський природний заповідник
- Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник
- Великий каньйон Криму
- Карадазький природний заповідник
- Поліський природний заповідник
- 2. Біосферні заповідники та їх особливості.
- Біосферний заповідник Асканія-Нова
- Карпатський біосферний заповідник
- Чорноморський біосферний заповідник
- Дунайський біосферний заповідник
- 3. Природні національні парки.
- Шацький національний природний парк
- Національний природний парк «Синевир»
- Національний природний парк «Подільські Товтри»
- Національний природний парк «Святі Гори»
- Коротка характеристика господарства економiчних районiв україни План
- Донецький район
- 3. Структура забезпечення природними ресурсами
- 5. Спеціалізовані апк
- 6. Транспортна система
- 7. Територіальна структура
- Приднiпровський район
- 3. Структура забезпечення природними ресурсами
- 3. Сnруктура забезпечення природними ресурсами
- 3. Структура забезпечення природними ресурсами
- 3. Структура забезпечення природними ресурсами
- 3. Структура забезпечення природними ресурсами
- 3. Структура забезпечення природними ресурсами
- Теми рефератів
- Завдання для індивідуальної роботи
- Приклади теоретичних завдань для поточного контролю знань студентів денної форми навчання Контрольний зріз знань за модулем і
- Варіант № 1
- Контрольний зріз знань за модулем іі
- Зразок екзаменаційного білета
- Екзаменаційний білет № 1_
- Тестовий контролінг
- 11. Ціна на землю у великих містах підвищується залежно від:
- 3. Яка форма організації виробництва є умовою розвитку евц:
- 14. Що таке організація сільськогосподарської території?
- Тема «Мінерально-сировинна база України»
- Тема «Паливно-енергетичний баланс України»
- Навчально-методичні матеріали до дисципліни Основна література
- Додаткова література
- Східно-європейський тип
- Карпатський тип
- Кримський тип
- Причорно-морський тип
- Забрудненість
- 70 Місце у світі за якістю питної води
- Картосхема фізико-географічного районування України
- Чорна металургія Кольорова металургія
- Економіка Донецького економічного району