3. Зональна спеціалізація сільського господарства України.

Тісний зв'язок сільського господарства з при­родно-кліматичними умовами зумовлює зональ­ний характер його спеціалізації. Для кожної природної зони характерно певне сполучення галузей рослинництва і тваринництва, які доповнюють один одного і найбільше ефективно використають місцеві природні умови. Так, у територі­альній структурі сільського господарства України виділяються три зональних аграрних комплекси (зони) — лісовий (поліський), лісостеповий, сте­повий; гірські регіони — Карпатський і Кримсь­кий, а також позазональні приміські території.

Поліський льоно-, картопле-, тваринницький комплекс займає 19 % площі сільськогосподар­ських угідь країни. Він сформувався в межах Ук­раїнського Полісся. Провідною галуззю є м'ясо-молочне скотарство (понад 25 % м'яса і 20 % молока в Україні). Найвища за товарністю галузь — льонарство (95 % льоноволокна), нижче — картоп­лярство (48 % товарної картоплі). Крім того, тут виробляється понад 15 % цукрового буряку, понад 6 % товарного зерна, овочі (7 %), а також свинина, м'ясо птахів, яйця, баранина і вовна.

Подальший розвиток поліського комплексу пов'язаний зі спеціалізацією на високоінтенсивному м'ясному і м'ясо-молочному скотарстві.

З цією метою розширюються площі зернобобових культур і багаторічних трав, створюються культурні пасовища. Спеціалізованими галузями тут стали: хмелярство, звірівництво, мисливські господарства, а також розве­дення риби і водоплавних птахів у природних і штучних водоймах.

Лісостеповий буряко-, цукро-, тваринницько-зерновий комплекс займає 35 % площі сільськогосподарських угідь України. Він сформувався в межах лісостепової природної зони.

Провідною галуззю є бурякосіяння (понад 70 % бурякової сировини краї­ни), яке успішно поєднується зі скотарством і зерновим господарством. Серед зернових культур основні — озима пшениця і кукурудза, менше значення мають яровий ячмінь, жито, просо, гречка, горох. Високотоварною галуззю є також м'ясо-сальне свинарство, менше значення має птахівництво.

Степовий тваринницько-зерново-соняшниково-овочеплодівницький комп­лекс сформувався в межах степової природної зони України, він охоплює понад 40 % її території. Серед галузей, насамперед, виділяються скотар­ство (на півночі — молочно-м'ясне, південніше — м'ясо-молочне), свинар­ство, вівчарство і птахівництво, тобто на галузі тваринництва припадає близько 60 % товарної продукції України (м'ясо, молоко, вовна, яйця). Тут зосереджені великі площі озимої пшениці, кукурудзи (на зерно), ярового і озимого ячменя, проса, гороху, рису. Степовий комплекс виробляє близь­ко 55 % усього зерна України. Найвищу товарність мають соняшник, ви­ноград, плодово-ягідні культури. Додатковою галуззю є картоплярство на зрошуваних землях. Враховуючи унікальне сприяння природно-кліматич­них умов, тут необхідно розширювати площі багаторічних насаджень пер­сика, абрикоси, яблуні, сливи, груші, черешні.

Нарівні з цим потрібно збільшувати посівні площі овочевих (томат, бак­лажан, солодкий перець) і баштанних культур (диня, кавун). Важливого значення набуває розвиток парниково-тепличного господарства (виробниц­тво ранніх овочів і вирощування розсади для інших районів країни).

Гірські регіони Карпат і Криму спеціалізуються на тваринництві (вівчар­ство і скотарство м'ясо-молочного напряму). У Криму вирощують тютюн, фрук­ти, овочі, виноград. У Прикарпатті розвинені зернове господарство, картопляр­ство, хмелярство, у Закарпатті — виноградарство, вирощування тютюну.

За принципом розміщення виділяються підприємства приміської спеціалізації. Вони створюються навколо великих промислових центрів. Головне завдання приміського господарства — забезпечення міського населення малотранспортабельною продукцією землеробства і тваринництва - молоком, птахами, яйцями, овочами і фруктами. До складу приміських господарств входять молочно-тваринницькі і свинарські комплекси, птахофабрики, теплично-парникові комбінати.