4. Природно-ресурсний потенціал України.

За сучасних умов розвиток народного господарства України залежить від розміщення природних ресурсів, а ефективність його окремих галузей — від територіального поєднання природних ресур­сів. Під територіальним поєднанням природних ресурсів вважають джерела ресурсів різноманітних видів, що роз­ташовані на певній цілісній території й об'єднані фактичним або перспективним спільним використанням у межах єдиного вироб­ничо-територіального комплексу. Поєднання природних ресурсів є специфічним для будь-якої території. До природного комплексу території належать земля, вода, ліс, мінерально-сировинні ресурси, а також природні умови (клімат, рельєф тощо).

Земельні ресурси. Забезпеченість України сільськогосподарськи­ми угіддями дуже висока і становить 0,8 га на одного жителя. Рівень сільськогосподарського освоєння території країни сягає 70 %, але досить диференційний у розрізі областей.

У структурі ґрунтового покриву України домінують різновиди чорноземів, поширені майже на 55 % площ орних земель. Останніми роками порушується баланс гумусу, особли­во в чорноземах. У зв'язку з цим погіршується родючість ґрунтів. Отже, подальший розвиток землеробства має передбачати і заходи щодо відновлення родючості ґрунтів, рекультивації земель, вилуче­них із сільськогосподарського обороту.

Для України характерний високий рівень освоєння території. Найвищий рівень мають західні і центральні області, Донбас і При­дніпров'я. В Степовій і Лісостеповій зонах рівень розораності перевищує 70 %. Одним з наслідків цього є зростання ерозійних процесів, частка яких перевищує третину загальної площі ріллі.

В Україні є значні територіальні відмінності в землезабезпеченні населення. Так, у Закарпатській області забезпечення ріллею становить 0,15 га на одного жителя, в південних областях — до 1,5 га, тоді як у середньому в Україні — 0,65 га. За рівнем забезпе­чення ріллею Україна займає одне з перших місць в Європі.

У найближчій перспективі значно зміниться структура землеко­ристування. Найважливішим у цих змінах є зростання чисельності фермерських землеволодінь і подальша приватизація землі, що має підтверджуватися відповідним законодавством.

Для ефективного використання орних земель велике значення мають кліматичні ресурси території. Так, тривалість неморозного періоду, сума активних температур, кількість опадів і запаси воло­ги в ґрунтах в сукупності є агрокліматичними ресурсами. Кількісні параметри агрокліматичних ресурсів у межах України територіально диференційовані. Так, агрокліматичні ресурси півдня Криму да­ють змогу вирощувати субтропічні культури, а в цілому територія України придатна для вирощування всіх культур помірного поясу. Проте для одержання гарантованих урожаїв на півдні України не­обхідно застосовувати штучне зрошування, оскільки тут випадає мінімум опадів влітку, а також можливі засухи.

Мінерально-сировинні ресурси належать до невідновлюваних, оскільки процес їх природного відновлення дуже тривалий — десятки і сотні мільйонів років. За характером використання міне­ральні ресурси поділяють на три групи: паливно-енергетичні, рудні й нерудні. Основною особливістю розміщення мінеральних ресур­сів є їх нерівномірне поширення в надрах землі. Встановлено, що основними районами нагромадження паливних, хімічних, будівель­них та інших видів копалин є платформи з товщами осадових порід, а місцями утворен­ня більшості скидів рудних копалин — рухомі щити. Райони земної поверхні, в надрах яких стикувалися геологічні струк­тури, мають назву геохімічних вузлів, які характеризуються поєд­нанням різноманітних за походженням видів ресурсів.

Паливні ресурси України представлені в основному кам'яним й бурим вугіллям. Основні запаси кам'яного вугілля зосереджені в Донецькому (98 %) і Львівсько-Волинському (2 %) басейнах. По­над третина запасів цих басейнів — коксівне вугілля.

Умови залягання вугілля в Донбасі складні: глибина — 1200 м, товщина пластів — 0,5—2,0 м, висока крутизна падіння пластів. Це надзвичайно ускладнює видобуток вугілля і зумовлює його високу собівартість. Видобуток вугілля у Львівсько-Волинському басейні менш складний.

Запаси бурого вугілля в основному зосереджені в Придніпровському басейні. Найбільшими родовищами є Коростишівське (Жи­томирська обл.), Звенигородське (Черкаська обл.) та Олександрій­ське (Кіровоградська обл.).

Родовища нафти і газу зосереджені в трьох регіонах: Придні­провському, Прикарпатському і Причорноморському. Основні за­паси містяться на північному сході України. В Україні налічується 214 нафтових і газових родовищ. Найбільшими нафтовими родови­щами є Прилуцьке і Леляківське (Чернігівська обл.), Рибальське і Качанівське (Сумська обл.), Зачепилівське, Радченківське і Сагайдацьке (Полтавська обл.), а також Бориславське, Битківське, Долинське (у Прикарпатті) та ін.

Найбільшими родовищами природного газу є Шебелинське, Єфремівське і Кегичівське (Харківська обл.), Перещепицське (Дні­пропетровська обл.), Малишівське і Диканське (Полтавська обл.), Качанівське (Сумська обл.), а також у Прикарпатті — Дашавське, Калуське, Вільче-Волицьке, Угерське, Опарське. Родовища нафти і газу в Прикарпатті внаслідок їх тривалої та інтенсивної експлуа­тації знаходяться на грані вичерпання.

На межі Кіровоградської і Черкаської областей відкриті запаси горючих сланців (3,7 млрд т). Менілітові сланці у великій кількості залягають у Карпатах.

В Україні є понад 2500 родовищ торфу. Поклади торфу розміщені в основному у Волинській, Рівненській, Київській, Чернігівській і Львівській областях.

Є в Україні і родовища уранової руди, які розміщені в Кірово­градській області та в Карпатах.

Рудні ресурси. Загальні запаси залізних руд в Україні - 88 родовищ і з них 60 розта­шовані в Криворізькому басейні.

Запаси залізної руди в Кременчуцькому басейні, в Білозерському залізорудному районі (Запорізька обл.) та у Керченському родовищі. Прогнозовані запаси залізних руд в Україні оцінюються в 20 млрд т. Значна їх кількість залягає близько до поверхні і видобу­ток ведеться відкритим способом.

Україна займає одне з перших місць у світі за запасами марганцю. Найбільшими родовищами є Великотокмацьке (Запорізька обл.) і Ні­копольське (.Дніпропетровська обл.).

Запаси нікелю невеликої потужності зосереджені у Побузькому родовищі (Вінницька обл.), Кіровоградській і Дніпропетровській областях.

Україна має певні запаси руд кольорових металів. До найваж­ливіших родовищ належать поклади титану, основні запаси якого містяться в Іршанському родовищі на Поліссі, Самотканському (Дні­пропетровська обл.), на узбережжі Чорного та Азовського морів. Україна багата на алюмінієву сировину. Так, запаси бокситів є у Високопільському родовищі (Дніпропетровська обл.), алунітів — у Закарпатті, а нефелінів — у Приазов'ї.

У Закарпатті відкрито родовище ільменітів, ртуті. Ртутні руди залягають у Донбасі (Микитівка).

Знайдено в Україні і золото. Основні його запаси зосереджені у Дніпропетровській, Житомирській, Черкаській, Луганській, Донецькій областях та в Мужіївському (Закарпатська обл.) родовищі. Останні­ми роками значні запаси золота відкрито в Одеській області.

Нерудні ресурси. Україна багата на гірничохімічну сировину. Великі запаси калійних солей зосереджені в Івано-Франківській області (Калуське, Тростянецьке, Туро-Волинське родовища) і в Львівській області (Стебниківське, Бориславське родовища). Калу­ське, Стебниківське і Сиваські родовища багаті на магнієві солі.

У Львівській області на Роздольському та Яворівському родови­щах є великі запаси самородної сірки. Надзвичайно багато в Укра­їні кухонної солі. Здавна відомі поклади кухонної солі в Слов'янську, Артемівську, Солотвино, Дро­гобичі, Калуші, Долині.

Розвиток чорної металургії в країні потребує різноманітних не­рудних матеріалів — флюсових, вогнетривких і формувальних глин. Великі запаси флюсових вапняків розміщені в Донецькій області та Автономній Республіці Крим, а доломітів — у Донецькій, Дні­пропетровській і Закарпатській областях. Основні запаси вогнетривких глин у Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій і Чер­каській областях, кварцитів — у Житомирській — (Овруцьке), Кіровоградській (Малоскелеватське), Сумській (Банницьке) та До­нецькій (Красногорівське) областях. Найбільші родовища форму­вальних матеріалів є в Донецькій, Дніпропетровській, Харківській і Запорізькій областях.

Особливо багато в Україні високоякісного каоліну, запаси яко­го зосереджені в Житомирській, Хмельницькій, Черкаській, Дні­пропетровській і Запорізькій областях. На бентонітові глини багаті Черкаська і Закарпатська області. Каолін використовують в основ­ному для виробництва вогнетривких виробів, у фарфоро-фаянсовій, паперовій і гумовій промисловості.

В Україні є запаси фосфоритів, що залягають у Придніпров'ї (Незвиське), Сумській (Кролевецьке) і Харківській (Ізюмське) областях. Нещодавно відкрито Покрово-Керченське родовище апатитів.

Значні запаси граніту зосереджені в Кіровоградській, Запорізь­кій, Дніпропетровській і Донецькій областях.

У Тернопільській, Хмельницькій, Івано-Франківській і Львівській областях розміщені основні родовища вапняків.

В Україні є багато родовищ різноманітної сировини для вироб­ництва будівельних матеріалів (наприклад, 36 родовищ цементної сировини, 61 — крейди). Україна багата на родовища облицюваль­ного каменю (гранітів, мармуру). Поклади облицювального каменю є в більшості областей, але найцінніші види його залягають у Поліських областях — Рівненській, Житомирській, а також Запорізькій, Закарпатській і Хмельницькій областях.

У Волинській і Рівненській областях, Приазов'ї і Кривому Розі є запаси кольорового каміння (топаз, аметист, агат, гірський кришталь та ін.).

Слід зазначити, що Україна має великі можливості для експор­ту залізної руди, марганцю, титану, сірки, калійних солей та іншої сировини.

Водні ресурси України складаються з місцевого стоку і транзи­ту. В середньому водозабезпечення одного жителя країни водою місцевого стоку становить 1000 м³. Найвище водозабезпечення жителів у західних і північних областях.

Основна маса річкового стоку припадає на Дніпро, Дністер, Сіверський Донець, Південний Буг. Усього на території України понад 73 тис. річок. Найбільш багатоводним є Дунай, який вздовж 174 км плине територією краї­ни.

Найбільші озера і лимани розміщені на Поліссі, в басейні Дунаю, на узбережжі Чорного та Азовського морів, у Криму.

Штучні водойми створено на Дніпрі, Південному Бузі, Сіверському Дінці.

Запаси підземних вод в Україні зосе­реджені в основному на півночі і заході. Глибина залягання їх ко­ливається від 100 м на півночі до 600 м на півдні країни. Серед підземних вод особливо важливу роль відіграють мінеральні. У Карпатах, Закарпатській області і на півострові Крим, у Кримських горах на глибині понад 500 м є термальні води, які ще недостатньо вивчені.

Споживання води в Україні щороку зростає. Найбільшим споживачем води є промисловість, на другому місці — сільське господарство, на третьому — комунальне.

Чорне море (майже 420 тис. км²) має велике господарське значення. Тут во­диться 180 видів риб, більшість яких промисловик цінні водорості. Крім транспортного море має ще й велике значення як зона відпо­чинку і лікування людей. Азовське море (майже 40 тис. км²) характеризується багатим видовим складом живих організмів (350 видів риб). Його мілководність, що зумовлює добре прогрівання води, сприяє широкому ви­користанню узбережжя для відпочинку й лікування людей.

Лісові ресурси. Площа лісів України становить 8,6 млн га, з них 6,9 млн га займають ліси державного фонду. Лісопокрита площа в се­редньому становить 14 %, у тому числі західна й північна части­ни — 30—40 %, Карпати — понад 40, Полісся — 25,7, Крим — 10, Степ — 4 %; 75% лісових площ мають високопродуктивний деревостан. На хвойні ліси припадає 54 % запасів деревини (в основному на Поліссі). Майже 40 % запасів деревини — твердолистяні породи: дуб, бук, граб. Серед листя­них порід переважають береза, осика, вільха, липа, тополь. Неабияка роль лісу в заготівлі ягід, грибів, плодів, лікарських трав.

Рекреаційні ресурси. Майже в усіх областях України є рекреа­ційні ресурси, серед яких домінують санаторно-курортні. Всесвітньовідомий своїми санаторно-курортними умовами Південь України (Одеська, Херсонська, Миколаївська, Донецька області і Автоном­на Республіка Крим). Унікальний за своїми можливостями Півден­ний берег Криму. Крім кліматичних ресурсів район багатий на ре­сурси грязей для організації лікувальних закладів.

Ще одним за важливістю рекреаційних ресурсів є район Кар­пат, який вирізняється добрими умовами для організації як літньо­го, так і зимового відпочинку. В Сваляві, Синяві та Усть-Чорній є мінеральні води. Особливо багата на мінеральні води Львівська об­ласть (Трускавець, Моршин, Східниця, Великий Любень, Немирів), лікувальні грязі є в с. Чорне Івано-Франківської області і с. Конопківці Тернопільської області. На межі Тернопільської та Хмельниць­кої областей відкрито потужні запаси мінеральних вод (Сатанів, Гусятин).

У рекреаційних цілях використовується місцевість Західного Полісся, особливо Щацькі озера. У Хмельницькій, Вінницькій, Київській, Черкаській, Кірово­градській областях є запаси радонових вод, а в Полтавській (Мир­город) — хлоридно-натрієві води. Відомий своїми лікувальними мож­ливостями Слов'яногорськ (Донецька обл.).