Національний природний парк «Синевир»

Природні умови парку є типовими для Горган — одного з найвеличніших гірських масивів, геологічні відклади якого охоплюють діапазон часу від верхньої крейди до олігоцену. Навіть важко уявити собі, що ця міс­цевість у межах Вододільної верховинської геоморфологічної області колись була морським дном, а нині уособлює переважно два характерних ланд­шафти: низькогірні флішеві крутосхилі хребти з бурими гірсько-лісовими та дерново-буроземними щебенюватими грунтами, а також середньогірські давньольодовикові флішеві крутосхилі хребти з полонинами, бурими гірсько-лісовими щебенюватими та гірсько-торф'яно-буроземними грун­тами. Хоча район парку давно освоєний людиною, тут ще збереглося чимало незайманих пралісів З багатими флорою і фауною. Рослинний світ тут різно­манітний. Смерекові й букові ліси та луки є основними типами рослин­ності. Навесні букові ліси на схилах гір розділені на ранні та пізні форми. Місцевий клімат сприяє також росту смереки, угруповання якої займають тут найбільшу площу. Флористичне найбагатшими вважаються післялісові луки царини, на яких можна налічити до 40 видів рослин. На всій цій території росте 914 видів судинних рослин. Великої цінності надає парку його тваринний світ. Тут мешкають олень благородний, ведмідь бурий, козуля, кабан дикий, вовк, лисиця, заєць сірий та інші види ссавців — усього 43. З них найбільш рідкісними стали бурозубка альпійська, кутора мала, горностай, борсук, видра річкова, кіт лісовий, рись звичайна. З птахів найчастіше трапляються рябчик, канюк звичайний, дятел строкатий ве­ликий, сорока, сойка — всього 91 вид; з них рідкісними є глухар, беркут, лелека чорний, завирушка альпійська, пугач, змієїд. Уставках, озерах та річках водяться форель струмкова, озерна і райдужна, головень, марена, бабець головач, пічкур звичайний, підуст — усього 19 видів.

Голубою перлиною Українських Карпат вважається озеро Синевир. Озеро знаходиться на висоті 989 м над рівнем моря. Утворилось воно в післяльодовиковий період унаслідок перекриття річкової долини зсува­ми. Його середня площа становить4-5 га, глибина 8-Ю м, а найбільша до 22 метрів. Не менш мальовничими в парку є озеро Озірце, а також болота Глуханя і Замшатка, урочища Кантина, Песся та Квасовець, у якому знаходиться джерело з вуглекислою маломінералізованою гідрокарбонатно-хлоридною натрієвою мінеральною водою. Озірце глибиною до 10 м — дивовижний витвір природи, оскільки може бути еталонним взірцем перетворення озера на верхове болото. Заболочування відбувається від центру до периферії і навпаки. Прибережний плав утворений сфагнумами та осоками, а сплавина на середині озера — лише сфагновими мохами буро-червоного кольору, серед яких переплітаються стебельця журавлини дрібноплодої. У темно-синій воді лежать повалені, оброслі мохами дерева, подекуди посеред води поблискує листочками на сонці рдесник, а на бе­резі стоять смереки, явори та буки. Найцікавішим витвором природи з точки зору науки є оліготорфне, із сферичною поверхнею, болото Глуханя. Подібних йому в Карпатах майже не залишилося. В торфах закодовано літопис природи краю. На болоті ростуть 15 рідкісних і зникаючих видів рослин: журавлина дрібноплода, шейхцерія болотна, осока малоквіткова, лікоподієла заплавна, що занесені до Червоної книги України. Серед них кілька північних видів, мешканців тайги і тундри, які дуже рідко трапля­ються в Карпатах. На Чорній Ріці в минулому столітті були збудовані дві греблі для сплаву лісу з гір у долину. На одній із них розмістився єдиний у Європі музей лісосплаву, в якому експонуються старовинні знаряддя праці лісорубів та плотогонів.