4. Оцінка економічної ефективності розміщення машинобудування.

Специфічні особливості кожної галузі і підгалузі машинобудування виражаються у витратах праці, матеріалів, палива, енергії та інших ресурсів, що доводяться на одиницю виробничої потужності, а також, у транспортабельності готової продукції. У цьому зв'язку основним завданням агрегатування машинобудівних виробництв є об'єднання різноманітних по призначенню виробництв в однорідні групи за принципом подібностей питомих техніко-економічних показників за умов, в яких ці показники отримані.

Для оцінки ефективності розміщення необхідне також угруповання машинобудівних виробництв за обсягами випуску продукції, тому що раціональний варіант територіальної організації машинобудування визначається не питомими витратами, а виробничою потужністю розташовуваних підприємств.

Розподіл машинобудівної промисловості на металомісткі, металотрудомісткі і трудомісткі виробництва допомагає науково обґрунтовано вирішувати не тільки питання розміщення галузі, але й інші проблеми, органічно пов'язані з територіальною організацією машинобудування. Це, у першу чергу, можливість дублювання однотипного виробництва, визначення оптимальних потужностей, доцільність організації різнойменної продукції на одному підприємстві й т.п.

Критерієм економічної ефективності розміщення прийнято вважати максимальне підвищення продуктивності суспільної праці внаслідок раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у процесі виробництва та доставки продукції споживачам.

У машинобудуванні показник наведених витрат широко використовується для економічного обґрунтування розміщення як окремих виробництв і груп взаємозалежних підприємств (комплексів), так і цілих галузей і підгалузей машинобудівної промисловості.

Порівняльну економічну ефективність розміщення машинобудівних підприємств визначають для зіставлення варіантів територіальної організації з метою знаходження найкращого.

Економічна наука має у своєму розпорядженні багато прийомів розрахунку порівняльної ефективності варіантів розміщення машинобудівних підприємств. Кожний із цих методів має свої особливості і застосовується для вирішення певного кола проблем, пов'язаних з територіальною організацією виробництва, найбільш типові:

• розрахунок ефективності розміщення по підприємству - аналогу;

• розрахунок ефективності розміщення по умовному представнику;

• розрахунок ефективності розміщення по фактичних техніко-економічних показниках виробництва;

• визначення ефективності розміщення на основі оптимізаційних розрахунків.