2. Основні напрямки розвитку рослинництва й тваринництва.

Сільськогосподарське виробництво ділиться на дві найважливіші галузі: рослинництво і тваринництво. Рослинництво (землеробство) включає: зернове господарство, вирощування технічних культур, картоплярство, овочівництво, садівництво, виноградарство, вирощування субтропічних культур; тваринництво охоплює такі галузі: скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво й інші галузі (конярство, хутрове звірівництво, бджільництво, оленярство, рибництво).

Зернове господарство, представляє основу сільськогосподарського виробництва. Воно забезпечує населення хлібопродуктами, а тваринництво - високоякісними кормами, Головними зерновими культурами є: пшениця, жито, гречка, рис, кукурудза. Технічні культури мають велике значення в народному господарстві, оскільки вони дають сировину для легкої і харчової промисловості й корм для тваринництва. До технічних культур відносять: прядильні (льон, бавовник); крахмало-цукороносні (цукровий буряк, технічна картопля); олійні (соняшник, гірчиця); ефіроолійні (троянда, лаванда); лікарські (календула, беладона).

Скотарство розвивається за чотирма напрямками: молочне, молочно-м'ясне, м'ясо - молочне, м'ясне. Кожний з напрямків має свою специфіку розміщення. Наприклад, молочне скотарство розміщається в господарствах придатних зон великих міст для забезпечення суцільномолочною продукцією. Свинарство розміщається в приміських зонах картоплярства і цукрової промисловості. Вівчарство розміщається, за перевагою, у посушливих районах, де переважає відгонно-пасовищний утримання худоби. Птахівництво, як і тваринництво не залежить від природних кормів. Крім того, економічно недоцільно перевозити яйця на далекі відстані. Галузь розвивається поблизу районів споживання продукції.