1. Поняття про територіальний поділ праці.
Територія виступає головним середовищем інтеграції всіх рис життєдіяльності населення їй притаманні своєрідні риси, що обумовлені специфікою природних умов та ресурсів даної місцевості. Природно-ресурсний потенціал, як сукупність усіх видів природних ресурсів території, багато в чому визначає структуру й функції господарства, його місце в світогосподарських зв'язках. Але провідною продуктивною силою є економічно активне населення. Не що інше, як людський фактор забезпечує економічну безпеку країни, створює умови для вільного здійснення економічної діяльності. З ним пов'язані функції, що забезпечують відтворення населення, матеріальних благ, функціонування управлінських та інформаційних структур. В ході взаємодії всіх боків життєдіяльності на території формуються просторові системи, яким притаманні всі властивості систем.
Формування просторових систем відбувається в результаті територіального поділу праці, який закріплює певні виробництва за окремими територіями та підвищує рівень розвитку продуктивних сил.
Процес, в результаті якого певна територія набуває свою спеціалізацію в ході історичного і економічного розвитку називається географічним або територіальним поділом праці. Це основна рухома сила формування осередків господарського розвитку.
У вітчизняній науковій літературі цю категорію називають по-різному: географічний поділ праці та територіальний поділ праці. Деякі автори використовують ці терміни як синоніми, інші - розділяють їх. Так Е.Б. Алаєв називає географічним будь-який поділ праці, який здійснюється в територіальному аспекті, а територіальним - той поділ праці, який співвідноситься з юридичним тлумаченням терміна "територія" (наприклад, державна територія). Якщо мова йде про поділ праці між окремими країнами або їх групами - це міжнародний поділ праці, а якщо між частинами однієї країни, одного району - внутрішньодержавний, внутрішньорайонний, територіальний.
Ю.Г.Саушкін за просторовим охопленням виділив шість рівнів поділу праці:
1) всесвітній поділ праці, який охоплює в тому або іншому ступені всі держави світу;
2) міжнародний поділ праці в межах того або іншого об'єднання держав (ЕС, СНД та ін.);
3) міжрайонний поділ праці, який регулярно і, як правило, протягом тривалого періоду часу здійснюється між економічними районами країни та є основою її господарського розвитку як цілого;
4) внутрішньорайонний поділ праці, тобто поділ праці в межах економічних районів країни, який відбувається між одиницями адміністративно-територіального поділу, що входять до складу районів;
5) внутрішньообласний поділ праці, тобто поділ праці між спеціалізованими частинами областей;
6) локальний поділ праці, тобто поділ між містом та його оточенням, між містами та агломераціями.
Внутрішньодержавний поділ праці (з другого по п'ятий типи поділу по Саушкіну) має прояв не тільки у виробництві матеріальних благ, а і в територіальній організації життя людей, суспільства. Це означає, що до системи поділу праці входять не тільки виробництво, але й сфера послуг, культура, наука, інформація.
В процесі господарського розвитку склалися чотири форми організації територіального поділу праці: спеціалізація і кооперування, концентрація й комбінування. Кожна з них окремо, попарно й у сукупності впливають на розміщення та територіальну організацію виробництва, на формування регіональних економічних систем.
Спеціалізація господарства базується на територіальній диференціації природних та економічних умов. Там, де умови більш сприятливі відносно інших місць, складуються чинники для організації виробництва певних видів продукції, витрати на які будуть меншими, ніж при інших варіантах розміщення аналогічних виробництв. З подальшим розвитком виробничі процеси кооперуються з іншими процесами даного підприємства або інших підприємств, в результаті чого виникають нові передумови для збільшення виробничих потужностей.
Таким чином, спеціалізація безпосередньо пов'язана з кооперуванням виробництва. В цих двох формах організації територіального поділу праці має прояв поділ праці у виробництві товару, який спрямований на підвищення економії праці та прискорення темпів розвитку виробництва. В цьому полягає економічна сутність спеціалізації та кооперування, а технологічна їх сутність полягає в можливості просторового розчленування виробничих процесів та створенні умов, що забезпечують більш високу ефективність кожної окремої частини виробничого процесу. Причому, просторове розчленування можливе в дуже широких межах - від підприємств, що розміщені на одній площі, до підприємств, що віддалені одне від одного на сотні та тисячі кілометрів.
Процес співпраці підприємств різних регіонів принципово не відрізняється від взаємодії підприємства одного регіону. В той же час необхідність обліку підприємством інтересів декількох регіонів викликає можливість різної економічної дії органів державної влади і інших управлінських структур на процес такої співпраці підприємств: від фінансово-організаційної підтримки до повної протидії.
До сучасних форм міжрегіональної кооперації виробників можна віднести:
ряд підприємств - холдингів, наймогутніші з яких виникли в паливній, і перш за все нафтогазової, промисловості. При формуванні їх організаційних структур переслідувалася мета зберегти стабільність функціонування галузі, а також збільшити надходження крупних експортних доходів до бюджету країни. Тому багато хто з таких підприємств - монополістів, створивши на території країни філіали і підрозділи, в даний час фактично здійснюють координацію своєї діяльності в різних регіонах, організовуючи міжрегіональну співпрацю усередині свого підприємства;
фінансово-промислові групи (ФПГ). Практика їх створіння підлягає необхідності реорганізації підприємств промисловості і концентрації інвестиційних ресурсів, викликаної формуванням нових виробничих коопераційних зв'язків, ринкових механізмів фінансування виробників, конкуренцією, що загострилася, з вітчизняними і зарубіжними виробниками. Діяльність ФПГ може дати адміністрації регіонів реальний інструмент для проведення власної економічної, перш за все промислової, політики;
банківські і кредитні організації. Міжрегіональна співпраця для комерційних банків може здійснюватися декількома шляхами. Очевидно, що найпоширеніший механізм міжрегіональної співпраці в банківському секторі — це встановлення банками кореспондентських відносин. Широка регіонально орієнтована кореспондентська мережа є істотною перевагою банку і дає йому можливість швидко проводити платежі по території країни. Інші форми співпраці банків різних регіонів — стратегічні союзи для реалізації конкретних проектів, як правило, крупних інвестиційних, встановлення кредитними організаціями прямих відносин з підприємствами та установами інших регіонів, у тому числі шляхом створення фінансово-промислових груп, а також розповсюдження пластикових карток, що мають використання в багатьох регіонах.
Таким чином, аналіз міжрегіональної взаємодії підприємств виробничого і невиробничого секторів показує в цілому позитивний характер такої співпраці як необхідного елемента збереження єдиного економічного простору країни, що, у свою чергу, є елементом стабільної держави.
Концентрація - це будь-яке виробниче укрупнення, яке має прояв або в зростанні виробничої потужності одиничних підприємств, або в об'єднанні (централізації) виробництв. Науково-технічний прогрес прискорює процес концентрації, посилює та робить більш багатогранним вплив цієї форми організації територіального поділу праці на формування та розвиток регіональних економічних систем. Концентрація виробництва призводить до збільшення обсягів транспортних робіт і, як наслідок, до збільшення частки транспортних витрат в загальній структурі витрат.
Результатом концентрації виробництва є наступні тенденції, які мають безпосереднє відношення до формування та організації регіональних систем:
- радикальна зміна географії (в цьому випадку, в сенсі "взаємного розташування в межах певного простору") видобувної промисловості, зміщення її до місць з високою концентрацією природних ресурсів, освоєння в місцях розташування підприємств оброблювальної промисловості не тільки кращих або середніх, але й гірших за якісними та кількісними характеристиками природних ресурсів;
- наближення первинної переробки до місць видобутку сировини та палива, виробництва електроенергії, посилення просторового розриву між галузями, що здійснюють видобуток та переробку природних ресурсів;
- збільшення залежності трудомістких галузей виробництва від розміщення економічно активного населення, особливо підприємств з високими витратами живої праці, в першу чергу, машинобудування, а також легкої промисловості;
- зростання взаємообумовленості концентрації промислового виробництва та інших галузей господарства - транспорту, будівництва, сільського господарства, невиробничої сфери;
- посилення агломераційних тенденцій, виникнення таких форм територіальної організації виробництва й населення, як агломерації, технополіси, мегалополіси та ін.
В кінцевому рахунку концентрація виробництва призводить до локалізації продуктивних сил, створенню свого роду економічних ядер. Наявність останніх - один з важливіших факторів формування регіональних соціально-економічних систем.
Комбінування виробництва призводить до техніко-економічної та територіальної єдності пов'язаних галузей та їх сполучень. Таке сполучення (поєднання) не потребує обов'язкового розміщення комбінату на одному промисловому майданчику - вони можуть бути роздільними й взагалі віддаленими на значні відстані, але між ними обов'язково повинні існувати стійкі технологічні з в'язки.
Внаслідок дії закону агломерації комбінати притягують до себе інші підприємства, що характеризуються принципово відмінним характером виробництва, тобто ті, що не мають прямих технологічних зв'язків. Великі комбінати стають агломератами виробництва, одним з суттєвих факторів концентрації промисловості. Але комбінування має прояв головним чином в галузях первинної переробки сировини - в чорній та кольоровій металургії, основній хімії, целюлозно-паперовій промисловості.
Економічні райони – території, що мають певну господарську спеціалізацію Концентрація – зосередження великих обсягів виробництва на окремих підприємствах, окремих центрах
Комбінування – поєднання на одному підприємстві всіх стадій переробки сировини, що забезпечують безвідходність виробництва Диверсифікація – процес кількісного та якісного урізноманітнення виробництва Кооперування – установлення виробничих зв’язків між підприємствами Спеціалізація – виробництво певного виду продукції Промислові райони – промислові вузли та агломерації, що пов’язані між собою на певній території Промислові агломерації – сукупність промислових вузлів навколо великого центру Промислові вузли – місто або їх група з великою кількістю взаємопов’язаних підприємств Промислові центри – населені пункти з кількома підприємствами
Кожна з розглянутих форм організації територіального поділу праці окремо не зустрічається - на практиці завжди має місце поєднання форм. Чим тісніше взаємозв'язок, тим сильніше вплив їх на ефективність виробництва. Але така залежність буде проявлятися повною мірою тільки в тому випадку, якщо система господарства, органи управління відповідають процесам й формам організації територіального поділу праці.
- Взаємозв’язок регіональної економіки з іншими дисциплінами
- Тема 1. Предмет, методи і завдання регіональної економіки.
- 1. Регіон: зміст і функціонування.
- 2. Предмет і завдання регіональної економіки.
- Тема 2. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил.
- 4. Економічна оцінка території.
- Тема 3. Економічне районування та територіальна організація господарства.
- 1. Сутність економічного районування. Поняття економічного району і його спеціалізації.
- 2. Методи економічного аналізу господарської спеціалізації.
- 3. Комплексний розвиток економічного району.
- 2. Пірометалургійний цикл кольорових металів.
- 3. Хіміко-металургійний цикл рідкісних металів.
- 4. Нафтоенергохімічний цикл.
- 5. Газоенергохімічний цикл.
- 14. Текстильно-промисловий цикл.
- 15. Рибопромисловий цикл. Складається з двох стадій:
- 16. Індустріально-аграрний цикл.
- 17. Гідромеліоративний індустріально-аграрний цикл.
- 18. Індустріально-будівельний цикл.
- 4. Соціально-економічне макрорайонування України.
- Економічне районування України
- Тема 4. Регіон у системі територіального поділу праці.
- 1. Поняття про територіальний поділ праці.
- 2. Спеціалізація та комплексність господарства економічного району.
- 1. Поняття про територіальний поділ праці.
- 2. Спеціалізація та комплексність господарства економічного району.
- Тема 5. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики.
- 1. Основні аспекти регіональної політики держави.
- 2. Об'єкти державної регіональної політики.
- 3. Пріоритетні напрямки розвитку регіонів.
- 2. Об'єкти державної регіональної політики.
- 3. Пріоритетні напрямки розвитку регіонів.
- Тема 6. Основи районного планування.
- Тема 7. Науково-технічний прогрес, виробничий, науковий і трудовий потенціал.
- 1. Поняття науково-технічного прогресу.
- 2. Основні напрямки науково-технічного прогресу.
- 3. Поняття виробничого й наукового потенціалу.
- 4. Поняття трудових ресурсів і показники їхнього використання.
- Тема 8. Природно-ресурсний потенціал і його економічна оцінка.
- Природні ресурси
- 3. Економічна оцінка природних ресурсів.
- 4. Природно-ресурсний потенціал України.
- Тема 9. Розміщення галузей паливно-енергетичного комплексу.
- 2. Склад паливної промисловості.
- 3. Особливості електроенергетики.
- Тема 10. Розміщення галузей чорної і кольорової металургії.
- 1. Чорна металургія - галузь важкої промисловості, її склад та розміщення.
- 2. Особливості розміщення кольорової металургії.
- Тема 11. Розміщення галузей машинобудівного комплексу.
- 1. Формування машинобудівних територіальних комплексів.
- 2. Основні ознаки класифікації машинобудівної промисловості.
- 3. Розміщення підприємств машинобудування.
- 4. Оцінка економічної ефективності розміщення машинобудування.
- Тема 12. Розміщення галузей хіміко-лісового комплексу.
- 2. Розміщення галузей хімічної промисловості.
- 3. Склад лісової промисловості та особливості розміщення її галузей.
- Тема 13. Розміщення галузей агропромислового комплексу.
- 1. Склад агропромислового комплексу.
- I сфера:
- II сфера:
- III сфера:
- 2. Основні напрямки розвитку рослинництва й тваринництва.
- 3. Зональна спеціалізація сільського господарства України.
- 4. Земля - головний засіб виробництва в сільському господарстві.
- 5. Сучасні форми господарювання.
- Тема 14. Особливості просторової організації уКраїни
- 1. Економічне районування України і просторова організація.
- 3. Рекреаційні ресурси України. Напрямки розвитку рекреації.
- Тема 15. Місце Донецького, Придніпровського та Східного економічних районів в економіці країни.
- 1. Економіка та рекреація Донецького економічного району.
- 2. Економіка та рекреація Придніпровського економічного району.
- 3. Особливості економічного та рекреаційного розвитку Східного району.
- Тема 16. Соціально-економічні умови розвитку Центрального, Поліського та Подільського економічних районів України.
- 1. Характеристика Центрального економічного району.
- 2. Місце і роль Поліського економічного району в економіці України.
- 3. Проблеми та перспективи розвитку Подільського економічного району.
- Тема 17. Особливості розвитку та перспективи рекреаційної індустрії Причорноморського та Карпатського економічних районів України.
- 1. Економіка Карпатського економічного району.
- 2. Специфіка економічного розвитку Причорноморського економічного району.
- Тема 18. Економічні засади природоохоронної діяльності
- 1. Наукові засади раціонального природокористування
- 2. Потенційно-небезпечні виробництва та вимоги до їх розміщення
- 3. Екологічний моніторинг і система екологічної інформації
- 4. Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища
- 5. Економічна і соціальна ефективність природоохоронної діяльності
- 6. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища
- Тема 19. Характеристика стану рекреаційних територій та курортних зон України.
- 1. Загальні відомості про стан рекреаційних територій та курортних зон України.
- 2. Екологічний стан Чорного і Азовського морів
- 3. Стічні води України.
- 4. Екологічний стан басейну Дніпра
- Тема 20. Природно-заповідний фонд України.
- 1. Стан та розташування природних заповідників України.
- Біосферні заповідники, природні заповідники, національні природні парки України
- Український степовий природний заповідник
- Кримський природний заповідник
- Канівський природний заповідник
- Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник
- Великий каньйон Криму
- Карадазький природний заповідник
- Поліський природний заповідник
- 2. Біосферні заповідники та їх особливості.
- Біосферний заповідник Асканія-Нова
- Карпатський біосферний заповідник
- Чорноморський біосферний заповідник
- Дунайський біосферний заповідник
- 3. Природні національні парки.
- Шацький національний природний парк
- Національний природний парк «Синевир»
- Національний природний парк «Подільські Товтри»
- Національний природний парк «Святі Гори»
- Коротка характеристика господарства економiчних районiв україни План
- Донецький район
- 3. Структура забезпечення природними ресурсами
- 5. Спеціалізовані апк
- 6. Транспортна система
- 7. Територіальна структура
- Приднiпровський район
- 3. Структура забезпечення природними ресурсами
- 3. Сnруктура забезпечення природними ресурсами
- 3. Структура забезпечення природними ресурсами
- 3. Структура забезпечення природними ресурсами
- 3. Структура забезпечення природними ресурсами
- 3. Структура забезпечення природними ресурсами
- Теми рефератів
- Завдання для індивідуальної роботи
- Приклади теоретичних завдань для поточного контролю знань студентів денної форми навчання Контрольний зріз знань за модулем і
- Варіант № 1
- Контрольний зріз знань за модулем іі
- Зразок екзаменаційного білета
- Екзаменаційний білет № 1_
- Тестовий контролінг
- 11. Ціна на землю у великих містах підвищується залежно від:
- 3. Яка форма організації виробництва є умовою розвитку евц:
- 14. Що таке організація сільськогосподарської території?
- Тема «Мінерально-сировинна база України»
- Тема «Паливно-енергетичний баланс України»
- Навчально-методичні матеріали до дисципліни Основна література
- Додаткова література
- Східно-європейський тип
- Карпатський тип
- Кримський тип
- Причорно-морський тип
- Забрудненість
- 70 Місце у світі за якістю питної води
- Картосхема фізико-географічного районування України
- Чорна металургія Кольорова металургія
- Економіка Донецького економічного району