1. Регіон: зміст і функціонування.

Сучасна економічна теорія поряд з мікро- і макроаналізом досліджує функціонування особливої господарської структури регіону. У науковій літературі розглядаються проблеми регіонів у трьох аспектах: світогосподарському, геополітичному, територіально-відтворювальному.

Світогосподарський підхід засновано на основі того, що в процесі історичного розвитку у світі утворюється певна система країн, що завдяки своїй економічній силі, культурному потенціалу, успіхам у науково-технічному прогресі, загальному розумінню міжнародної політики, насамперед міжнародних зобов'язань за правами людини і функціонування демократичних владних структур, впливає на події в усьому світі. Так до кінця XX ст. у світі сформувався особливий регіон, який включає Великобританію, Італію, Росію, США, ФРН, Францію, Японію. Спільні дії цих країн дозволяють виконувати три функції:

• по-перше, сприяти власному розвитку шляхом активної інтеграції;

• по-друге, активно підтримувати відносини добросусідства й миру;

• по-третє, здійснювати в різних формах матеріальну, фінансову й військову допомогу найнестабільнішим країнам, які цього потребують.

Геополітичний підхід характерний для деякої територіальної єдності прилеглих країн. У Європі, Азії, Латинській Америці утворилися союзи країн, які створили загальний ринок. Виникла нова економічна інтеграція Європейських країн зі збереженням лише символічних меж країн, що входять до союзу. Створено єдине економічне поле із загальним ринком, валютою, правилами господарювання.

Територіально-відтворювальний підхід виражає спільність всіх територій країни, що утворюють суверенну державу. Є два тлумачення змісту територіально-відтворювального розуміння регіону.

Перше з них сугубо географічне. У його основі лежить економіко-географічне розуміння територіального поділу праці, що доповнюється галузевим поділом праці. У цьому випадку регіон одержує однобічну характеристику природньо-природного утворення. В Україні його називають економічним районом. Наприклад, Донецький, Центральний, Подільський економічні райони.

Друге тлумачення регіону виходить із розуміння процесу відтворення, що описується не прямою і не кривою, а спіраллю й охоплює всі фази, які по черзі міняють один одного: виробництво, розподіл, обмін, споживання. У цьому випадку ринок є сполучною ланкою. Він охоплює кругообіг усередині регіону (ендогенний), коли виробництво й споживання здійснюються в одному регіоні. Однак може бути зовнішній кругообіг, коли виробництво здійснюється в одному регіоні, а споживання - в іншому (екзогенний). Сукупність всіх ендогенних і екзогенних операцій і отримана різниця дозволяють судити про характер даного регіону, тісноту його зв'язків з іншими районами, спеціалізацію виробничих структур, які розташовані на території даного утворення. Перевага або виробництва, або споживання в такому регіоні впливає на формування величини витрат виробництва.

Якщо у виробничій сфері витрати вище, ніж доходи, то регіон дотаційний за виробництвом, якщо витрати дорівнюють доходам, - не дотаційний. У тому випадку, якщо доходи вище, ніж сума витрат інвестицій, то це регіон - донор.

Таким чином, регіон - територіальне утворення на єдиному економічному полі, за своєю суттю виконуюче посередницьку роль між макро- і мікроекономікою, забезпечуючи оптимальне функціонування всіх систем економічних, соціальних, політичних, національних у будь-якій частині простору.