Екологічні права та відповідальність громадян за екологічні правопорушення

В Декларації Стокгольмської конференції 00Н з навколишнього середовища (1972) записано, що "людина має основне право на свободу, рівність і сприятливі умови життя в оточуючому середовищі, якість якого дозволяє вести достойне і процвітаюче життя, і несе головну відповідальність за охорону та примноження навколишнього середовища для блага сучасного і прийдешніх поколінь". На це ж орієнтують і рішення Всесвітньої конференції в Ріо-де-Жанейро про необхідність забезпечення стійкого економічного та екологічного розвитку (1992).

Політичні права та свободи в наш час тісно пов'язані з екологічними, про що говорить хоча б той факт, що в ряді країн діють політичні партії борців за збереження довкілля (так звані "зелені").

Праву людини на сприятливе середовище в наш час відводиться провідне місце. Воно є ключовим щодо всієї системи відносин в галузі охорони та використання природи. Це право можна віднести до основних прав особи, подібно до права на недоторканості житла, охорону особистого життя. Адже природне середовище — найважливіший фактор життєдіяльності особистості, а земля — просторове місцезнаходження житла та господарства.

Визнаючи право громадян на сприятливе навколишнє природне середовище держава повинна виробити ряд гарантій, які забезпечували б додержання і стимулювання реалізації цього права як державою, так і громадянами. В галузі забезпечення сприятливого середовища найбільш вагомими, ефективними і великомасштабними гарантіями є можливість природокористування громадян, їх участь в екологічних заходах і обговоренні екологічних питань, звернення в державні органи.

Саме по собі проголошення прав без механізмів їх реалізації приводить до недієздатності законодавства. Тому надзвичайно важливе значення має комплекс правових та інших гарантій прав громадян на навколишнє природне середовище. Правоохоронні органи, суди, господарчі суди мають повноваження розглядати спори громадян про природокористування, порушення їх прав, про припинення зазіхань на екологічні права. Дії посадових осіб, які здійснені з порушенням закону, перевищенням повноважень, можуть оскаржуватись в судовому порядку. Громадяни мають право на відшкодування шкоди заподіяної незаконними діями державних і громадських організацій, а також посадових осіб при виконанні ними службових обов'язків.

Природокористування громадян, являючись закріпленим в нормативних правових актах, існує і реалізується досить широко.

В законодавстві оформляються і класифікуються різноманітні гарантії права загального та. спеціального природокористування, безстрокового й тимчасового, колективного та індивідуального і т.п.

Як правило, загальне природокористування здійснюється без дозволів, наприклад можна вільно відвідувати ліси, збирати дикоростучі рослини, плоди, гриби, не порушуючи правила пожежної безпеки, не руйнуючи місця життя тварин, не знищуючи дерев. До цієї ж категорії прав відноситься право власників і користувачів в залежності від цільового призначення земельної ділянки здійснювати посіви сільськогосподарських культур, посадку плодових, декоративних та інших насаджень, використання сіножатей, пасовищ, загальнорозповсюджених корисних копалини, торфу, водних об'єктів, експлуатувати інші корисні властивості землі.

В міру зростання культурних запитів і потреб людей зростає використання природних ресурсів в духовних цілях: допускаються різні форми спостережень; фотографування об'єктів природи, без їх вилучення з природного середовища; вилучення живих організмів з природного середовища в спеціально передбаченому порядку з метою їх вивчення або для культурно-просвітницької чи естетичної мети.

Використання вод для відпочинку і спорту також допускається без спеціальних дозволів. Держава сприяє використанню природних об'єктів для масового відпочинку та спорту. При необхідності забороняється забір води для пиття та побуту, водопій худоби, визначаються інші умови водокористування, необхідні для забезпечення права громадян на сприятливе природне середовище.

Найкращою гарантією екологічних прав громадян є їх інформованість про стан і перспективи зміни довкілля. Збір, обробка та надання інформації стосовно стану довкілля є головним завданням моніторингу довкілля.

Громадяни мають право на вільне одержання повної і достовірної інформації про стан довкілля в регіоні, про використання його природноресурсного потенціалу. З метою реалізації заходів, які забезпечували б реалізацію цього права, уповноважені державні органи повинні систематично публікувати інформацію, щодо сфери їх діяльності.

У широких верств населення повинна виховуватись відповідальність і здійснюватись їх право на участь в підготовці, прийнятті, виконанні і контролі за виконанням екологічних рішень, здійснення яких пов'язане з екологічно значимим впливом на довкілля і його охороною. Це право забезпечується публікацією і обговоренням проектів екологічних рішень, проведенням громадських екологічних експертиз, відкритим визначенням форм участі громадян у виконанні та контролі за виконанням екологічних рішень, регулярним сповіщенням громадян про хід і результати реалізації екологічних рішень.

Громадські природоохоронні організації та інші громадські об'єднання громадян мають право: розробляти, затверджувати і пропагувати свої природоохоронні програми в засобах масової інформації, захищати права і інтереси населення в галузі охорони природи, створювати громадські інспекції в галузі охорони природи, приймати участь у перевірках, що проводяться державними інспекціями. Державні органи повинні враховувати пропозиції громадських організацій і громадян.

Спеціальне природокористування здійснюється фізичними і юридичними особами на підставі дозволів, виданих у встановленому порядку та за умови оплати певних податків і платежів. Прикладами спеціального природокористування можуть бути промисел риби, звіра, лісозаготівля, видобування корисних копалин тощо.

За екологічні правопорушення, тобто за порушення законодавства в галузі охорони та раціонального використання природних ресурсів, нанесення шкоди довкіллю та здоров'ю людини, посадові особи і громадяни несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у відповідності з чинним законодавством України.

Оскільки більшість випадків втручання людини в навколишнє середовище зумовлюється її виробничою діяльністю, дисциплінарна відповідальність (догана, звільнення з посади) спричинена екологічними правопорушеннями може мати широке застосування. Вона носить широкий попереджувальний характер, має властивість швидкості та оперативності накладання, простоти виконання, легко доходить до свідомості і впливає на волю учасників процесу природокористування та охорони природи.

Цивільно-правова відповідальність за порушення природоохоронного законодавства полягає у накладанні на правопорушника обов'язку відшкодувати стороні, яка потерпіла майнові збитки в натурі (реальне відшкодування) або у грошовій формі (збитки). Майнова відповідальність виникає у випадках знищення чи псування об'єктів природи через порушення обов'язків пов'язаних з використанням природних ресурсів або за невиконання обов'язків, які витікають з інших встановлених законом підстав. Сума на відшкодування шкоди, як правило, стягується з порушника і використовується на ліквідацію шкідливих наслідків екологічних правопорушень, та на задоволення інтересів не лише потерпілого природокористувача, але і власника.

В ринкових умовах зростає роль саме цивільно-правової відповідальності, значення її невідворотності за нанесення шкоди довкіллю.

Адміністративна відповідальність (штраф, вилучення об'єктів правопорушення, позбавлення права займатись спеціальною діяльністю) наступає в разі безгосподарного використання земель їх порчу, самочинне порушення проектів використання земель, в разі порушення закону про охорону надр та мінеральних ресурсів, порушення правил водокористування та правил експлуатації гідротехнічних споруд. Велика кількість адміністративних правопорушень передбачається з метою охорони лісів. Зокрема порушення правил використання лісів, заготовки та вивозу деревини, здійснення лісокористування не у відповідності з його призначення, самовільне використання лісових ресурсів де це заборонено, введення в експлуатацію промислових об'єктів без заходів, що передбачають зменшення шкідливого впливу на ліси, засмічування лісів побутовими відходами і т.д.

Охорона атмосферного повітря передбачає накладання адміністративних стягнень за наступні дії— викид забруднюючих речовин в атмосферу з перевищенням нормативів або без дозволу, шкідливий фізичний вплив на атмосферу; введення в експлуатацію підприємств без дотримання вимог з охорони атмосферного повітря; порушення правил експлуатації, та невикористання обладнання для очистки викидів в атмосферу, випуск в експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у викидах; експлуатація автомототранспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднювачів у викидах; недодержання правил охорони атмосферного повітря при складуванні та спалюванні промислових та побутових відходів; порушення правил зберігання, транспортування та застосування засобів захисту рослин та інших препаратів, що викликало чи могло викликати забруднення повітря атмосфери; невиконання приписів органів, які здійснюють контроль за охороною атмосферного повітря.

Адміністративними правопорушеннями визнаються порушення правил мисливства, рибальства. До вказаних адміністративних видів юридичної відповідальності можна також віднести призупинення робіт, тимчасове припинення експлуатації господарсько-технічних об'єктів і механізмів, переведення на особливий режим користування природним ресурсом та особливий режим контролю за його споживанням, припинення права природокористування або вилучення з користування конкретного природного об'єкту.

Кримінальна відповідальність застосовується судом при здійсненні злочину. Вона застосовується при здійснення суспільно-небезпечних екологічних діянь у випадках, коли інші, більш м'які заходи покарання виявляються недостатніми, безрезультатними, а виправлення чи перевиховання порушників природоохоронного законодавства передбачає застосування більш суворих, кримінальних санкцій. В новому кримінальному кодексі Розділ VIII „Злочини проти довкілля" містить перелік дій, які можуть кваліфікуватись як екологічні злочини: ст. ст. 236 — 254.

ЛЕКЦІЯ 19