Економічна оцінка впливу людини на природу

Шкоду довкіллю завдає насамперед виробнича діяльність людства. Ця шкода багатогранна і виражається не лише в недоотриманні продукції, втратах основних фондів, але і погіршенні нематеріальних аспектів життя людини.

Н априклад, неможливо оцінити чим обернеться для людства

втрата мальовничих місць відпочинку, втрата видів.

Відтворення ресурсів природи, охорона вимагають суттєвих матеріальних витрат, економічна і соціальна ефективність яких повинна бути достатньо високою для того, щоб суспільство могло їх собі дозволити. В зв'язку з цим виникає проблема економічної та позаекономічної оцінки впливу людини на природу. Це багатогранна проблема. Вона включає область взаємного проникнення і взаємодії природи і суспільства. Така взаємодія ще недостатньо вивчена.

Існує низка методик визначення збитків, пов'язаних з погіршенням якості довкілля, переважно з його забрудненням. В них з різним ступенем повноти враховуються витрати, які виникають внаслідок забруднення довкілля, пропонуються способи їх визначення і методики розрахунку в натуральному вираженні, наводяться деякі залежності між ступенем забруднення середовища і обсягами шкоди, заподіяної ним.

Еколого-економічні збитки, яких зазнає суспільство, можна класифікувати за галузями народного господарства, компонентами середовища тощо. Хоча межі між економічною шкодою і іншими її формами досить умовні і будь-яку форму шкоди можна вартісно оцінити прямими чи опосередкованими методами та збитки, які завдаються довкіллю не зводяться лише до матеріальних.

Надзвичайно важливим є встановлення конкретного розміру збитків. На сьогодні методика розрахунків досить недосконала. В результаті цього економічні збитки виявляються на 30 - 40% нижчими в порівнянні з їх дійсними обсягами. Частина їх не враховується через неможливість при сучасному розвитку економічної науки у вартісній формі виразити всі види натуральних збитків з точки зору витрат майбутньої праці. Не вироблена також методика визначення збитків, що завдаються земельним і водним ресурсам.

Через недостатню розробленість вартісної оцінки наслідків господарської діяльності недостатньо відображаються в економічній оцінці різного роду зміни в ландшафтах. Економічно оцінити господарські наслідки від екологічних порушень, як правило, можна лише частково. Це зумовлюється наступними факторами:

• розрахувати економічні збитки при погіршенні умов праці і відпочинку через погіршення якості ландшафтів можна лише на основі обліку їх непрямого впливу на суспільну продуктивність праці;

• важко знайти вартісне вираження доцільності збереження тих чи інших видів флори і фауни в кожній природній зоні;

• час і місце екологічних витрат можуть не збігатися з часом і місцем виникнення екологічних порушень, які є їх причиною;

• в оцінці не знаходить відображення фактор незворотності руйнування природного середовища, особливо унікальних природних ландшафтів;

• екологічні наслідки набувають економічної значущості лише при обмеженості природних ресурсів

Загальний розмір економічних збитків, його точний прогноз у майбутньому абсолютно необхідні, — для визначення коштів на заходи з охорони довкілля в країні, а також для оцінки раціонального природокористування на госпрозрахункових підприємствах.

Економічна оцінка збитків в природокористуванні (оцінка еколого-економічних збитків) — виконує функції оцінки змін в економіці, які виникають при певному впливі внаслідок порушення основних функцій природи. Вона відображає вартість заходів на підтримання оптимального стану природної, соціальної і господарської діяльності людини та вартість збитків від антропогенних впливів. Об'єктом економічної оцінки можуть бути всі види наслідків господарської діяльності (екологічні, соціальні, господарські), але тією мірою, якою вони здійснюють вплив на економічне життя суспільства. Серед різних видів економічних оцінок стану природного середовища частіше використовується оцінка екологічних витрат, які є сукупністю народногосподарських витрат, спричинених допустимим рівнем екологічних порушень.

В умовах ринкових відносин економічна оцінка природних ресурсів виражається у вартісній формі. За допомогою правильної вартісної оцінки природних ресурсів стає можливим обмеження та впорядкування їх використання, визначення плати за нераціональне природокористування.

Фактори, які формують величину економічних збитків, можна об'єднати в три основні групи:

• фактори впливу (відбивають рівень деструктивного впливу на середовище) - концентрація шкідливих речовин в довкіллі, їх токсичність, кількість і тривалість шкідливих впливів, рівень розвитку продуктивних сил, ступінь використання середовища;

Н априклад, інтенсифікація сільськогосподарського виробництва сприяє підвищенню врожайності культур. Звідси збитки від втрат кожного гектара родючої землі будуть з часом зростати.

• фактори сприйняття (характеризують сукупність об'єктів, які .сприймають негативні впливи руйнування довкілля) — основні об'єкти народного господарства, які знаходяться в зоні забруднення: чисельність і склад населення, елементи комунального господарства, ліси і лісогосподарські угіддя, основні фонди промисловості, транспорту, зв'язку, галузева структура народного господарства, збитки залежать від властивостей самого середовища і ступеня його використання.

В Азовському морі риби більше, ніж в Чорному, її більше в

Азовському морі виловлюється. Тому, наприклад, збитки від зливу

однакової кількості нафти з корабля в Азовському морі будуть

більші.

• фактори стану ( пов'язані з характеристиками економічної системи, які дозволяють давати натуральним негативним змінам в довкіллі вартісну оцінку) — обсяги прибутку (національного доходу), який за день виробляється працівником, виплати по лікарняним протягом одного дня на одного працюючого, витрати на медичне обслуговування одного хворого на день, витрати на утримання об'єктів житлово-комунального господарства і міського громадського транспорту необхідні для проживання і обслуговування 1 тисячі осіб, вартість виробництва одиниці продукції в промисловості і сільському господарстві, тощо.

Здійснення природоохоронних заходів, як і будь-яких інших соціальних заходів, вимагає витрат, але їх нездійснення також тягне за собою витрати. Отже існує дві складові природоохоронних витрат, які є двома важливими складовими екологічних витрат:

• перша — витрати на природоохоронні заходи в місці потенційного виникнення екологічних порушень. До них належать витрати на попередження забруднень, протиерозійні заходи і т. п. Самі природоохоронні витрати (перша складова екологічних витрат), як правило, функціонально залежать від масштабів і характеру попередження екологічних порушень і тому визначаються з найбільшим ступенем достовірності. Витрати спрямовані на попередження економіко-екологічних збитків — продуктивні, — «активні». Обсяги першої складової екологічних витрат визначаються досить достовірно, оскільки вони напряму залежать від масштабів і характеру попереджувальних робіт, спрямованих на запобігання екологічним порушенням.

• друга — економічні збитки від екологічних порушень, що виникають внаслідок відмови від природоохоронних заходів (або недостатніх масштабів їх здійснення). Вони складаються з витрат на компенсацію сировинних втрат з газами, що відходять, твердими відходами, стічними водами, а також із витрат на попередження і ліквідацію несприятливого впливу на реципієнтів (об'єкти яким завдаються збитки), і в цілому на природне середовище, що проявляється в зниженні цінності ландшафтів (рекреаційної, середовищезахисної), погіршенні умов роботи людей, підприємств, техніки, втратах робочого часу, пов'язаних з підвищеною захворюваністю, погіршенням умов життя і умов утримання комунально-побутового господарства. Витрати спрямовані на компенсацію збитків — непродуктивні, — «пасивні». Ідеально, коли активні витрати випереджають пасивні. Обсяги другої складової екологічних витрат можуть бути визначені лише з певним ступенем достовірності. Це зумовлено тим, що економічні збитки від екологічних порушень не піддаються однозначному визначенню і розглядаються у вигляді діапазону можливих значень для різних комбінацій параметрів, які характеризують об'єкти впливу.

Перша і друга складова екологічних витрат взаємно доповнюють одна одну і перебувають між собою у функціональній залежності. При збільшенні витрат за однією з них можна досягти зменшення обсягів витрат за іншою.

1). Виходячи з вищевикладеного економічну оцінку екологічних витрат

(Е) доцільно обчислювати за формулою:

Е= Вз + Збф,

де В, — витрати на здійснення природоохоронних заходів;

Збф — фактичні збитки, у вартісному вираженні, які завдаються господарству і населенню після проведення або в результаті неповного проведення/відсутності ведення природоохоронних заходів.

Залежно від стратегії виділяють наступні модифікації економічних оцінок. Якщо внаслідок природоохоронних заходів досягнута нормативна якість середовища, тобто повністю забезпечується відтворення середовишної і ресурсної функції, тоді

Е=В,

У випадку, якщо природоохоронні заходи недостатні або не проводяться, економічна оцінка збігається з можливими економічними збитками і мас вигляд:

Е = 3бмож,

3бмож - можливі економічні збитки.

Якщо природоохоронні заходи є багатоцільовими, то в економічній оцінці враховується додатковий економічний ефект від їх проведення. І вона описується формулою:

Е = Вз, + Збф — Е, ,

де Е — додатковий економічний ефект від природоохоронних заходів, багатоцільових за своїм призначенням.

До багатоцільових належать, наприклад роботи з лісовідновлення,

які не лише збільшують продуктивність лісів та забезпеченість

лісовими ресурсами, а й дають змогу попередити виникнення і

розвиток прискореної ерозії. Ще одним прикладом багатоцільових

заходів є запровадження маловідхідних технології, це знижує

масштаби забруднення середовища і забезпечує більш повну

утилізацію матеріально-енергетичних ресурсів.

Слід мати на увазі, що еколого-економічні збитки — це не реальні блага, не створена вартість, а матеріальні блага і вартість, які могли б бути створені в процесі раціональної експлуатації довкілля, а отже і не частина сукупного суспільного продукту. Виходячи з цього, під еколого-економічними збитками слід розуміти різницю між сукупним суспільним продуктом (ССП), який міг би бути одержаний на основі раціонального використання природного середовища, і ССП, одержаним при нераціональному його використанні. Недоодержаний ССП (внаслідок еколого-економічні збитки) суспільство змушене компенсувати різними способами. Збитки ж на рівні підприємства можуть проявлятися у надмірній витраті ресурсів, збільшенні витрат пов'язаних з виробництвом або наданням послуг, зменшенні чистого доходу.

Відношення збитків (3) від нераціонального природокористування у вартісному виразі до сукупного суспільного продукту (ССП) характеризує рівень розвитку охорони довкілля, а також ступінь негативного впливу виробничої діяльності на природу (К):

К = 3/ССП

При цьому К залежатиме від структури ССП. Чим менше екологічно

небезпечної продукції виробляється суспільством, тим менше збитків, а отже, і показник К. В ідеалі показник К повинен прямувати до 0.

Виходячи з викладеного вище, можна зробити наступні висновки:

1. Усі види збитків, заподіяних довкіллю в процесі виробництва, повинні бути заміщені ,по можливості їх необхідно передбачати (принцип відтворення довкілля).

2. Крім заміщення заподіяних і попередження можливих збитків у майбутньому (просте відтворення), необхідно піклуватися про цілеспрямоване формування і поліпшення довкілля (розширене відтворення) ,що також вимагає додаткових витрат.