logo search
Конспект ВШП

4. Економічна оцінка території.

Перш ніж підприємство, виробничий комплекс, галузь або населений пункт будуть розміщені, потрібно здійснити аналіз території передбачуваного розміщення. Територіальний аналіз здійснюється на рівні всієї країни або на рівні окремих регіонів за галузевим або територіальним принципами.

Відповідно спеціальні урядові органи, науково-дослідні установи або інші наукові групи складають схеми розміщення продуктивних сил. В Україні цим займається Рада по вивченню продуктивних сил (РОПС).

Схеми розділяються на загальні, галузеві і регіональні.

Загальні схеми відображають стратегічні напрямки в розміщенні продуктивних сил країни; вони з'єднують воєдино інтереси розвитку галузей і регіонів. Загальні схеми використовуються для розрахунку ефекту від розміщення виробництва в масштабі всієї країни.

Галузеві схеми спираються на аналіз ефективності розміщення окремих галузей народного господарства.

Регіональні схеми охоплюють території великих економічних районів, промислових і сільськогосподарських зон, територіально-виробничих комплексів, адміністративних районів, міських поселень. Особливу роль відіграють районні планування, схеми й проекти яких охоплюють порівняно невелику, але економічно цілісну територію. В Україні, наприклад, такою територією є група адміністративних районів, тобто частина області. В умовах твердого соціально-економічного планування це є частиною довгострокових планів, реалізація яких передбачена законом. В умовах ринкової економіки аналіз території дає важливий індикативний матеріал для прийняття рішень на різних рівнях: від підприємця до керівника виконавчих органів країни.

Схема районного планування являє собою оцінку території по ряду ознак, які необхідно враховувати для визначення ефективності будівництва й функціонування об'єкта. Проекти районного планування конкретизують реалізацію можливостей, які відзначено у схемах.

Аналіз території повинен починатися з її функціонального зонування. Територія району ділиться на зони, які відрізняються якою-небудь специфікою за природними, економічними і соціальними умовами. Особлива увага приділяється визначенню зон господарського тяжіння найбільших, дуже великих, великих і середніх міст. У зв'язку із цим виробляється розрахунок грузо- і пасажиропотоків між центрами тяжіння й периферією. Навколо центрів тяжіння формуються три концентричних пояси: безпосереднього тяжіння, поясу, що формує вплив, і поясу економічного впливу.

Перший пояс - це приміська зона радіусом у межах 1,5-годинної доступності від центру міста; вона характеризується масовими поїздками населення на роботу в місто. Разом з тим у цій зоні знаходяться філії промислових підприємств, розташованих у місті, та складські приміщення; промисловість як би переміщається із центра міста до периферії. Але в ряді випадків приміська зона є місцем активної житлової забудови, де забезпечені верстви населення прагнуть селитися "ближче до природи". У процесі урбанізації приміські пояси можуть мати більш високі темпи господарського розвитку в порівнянні із центром міста.

Зона формуючого впливу має радіус доступності 2-3 години. Тут розташовуються підприємства, які роблять для міста швидкопсувну продукцію: молокозаводи, м'ясокомбінати, птахофабрики. Тут же можуть розташовуватися рекреаційні установи: санаторії, будинку відпочинку, кемпінги. Масові поїздки здійснюються лише з культурно-побутовою метою до міста або з рекреаційною метою (особливо у вихідні дні) - з міста.

Зона економічного впливу має радіус доступності 3 години й більше. Масові поїздки жителів усередині цього пояса не характерні; переважають ділові поїздки й вантажопотоки виробничого призначення.

Потім визначаються зони негосподарського тяжіння великих міст. Це спеціалізовані території: лісові масиви, місця видобутку корисних копалин, райони екстенсивного сільського господарства, курортні райони. У цих зонах головна увага приділяється аналізу факторів спеціалізації для прогнозування варіантів подальшого розвитку території.

Функціональне зонування території дозволяє визначити ділянки, найбільш придатні для промислового і житлового будівництва, сільськогосподарського виробництва, організації масового відпочинку. Воно виявляє шляхи оптимізації виробничої і соціальної інфраструктури. Зонування сприяє комплексоутворенню, налагодженню вигідних внутрірегіональних господарських зв'язків між підприємствами, раціональному використанню трудових і природних ресурсів.

Після проведення функціонального зонування території здійснюється аналіз її ресурсно-економічного потенціалу. Він поділяється на три блоки:

За результатами природно-ресурсного, демографічного і економічного аналізів здійснюється інтегральна оцінка території. Її сутність полягає у визначенні оптимального варіанту використання території для подальшого розвитку і розміщення виробництва й сфери послуг. Інтегральна оцінка містить висновок про найбільш раціональне використання природних і трудових ресурсів, про доцільність і ефективність розміщення галузей у регіоні, визначає загалом обсяг виробництва, напрямок вантажопотоків, прогнозує соціальний і екологічний розвиток регіону.

Після аналізу й оцінки території розробляються конкретні рішення про напрямки її використання. Питання про використання території узгоджується з місцевими органами влади, які її контролюють. На цій заключній стадії визначається характер режиму використання тих або інших ділянок території. Наприклад, виділяються ділянки й зони, на яких промислове будівництво недоцільно за екологічними міркуваннями.

Здійснюється вибір площадки для великого промислового й іншого будівництва. Визначаються напрямки виробничих комунікацій, інженерної інфраструктури. Розраховуються обсяги потрібних поставок на підприємства регіону сировини, палива й електроенергії як за рахунок місцевих ресурсів, так і з інших регіонів. Проводиться розрахунок необхідного контингенту працівників для підприємств. Визначаються кількість, розмір і місце розташування об'єктів культури, побутового обслуговування, масового відпочинку. Існують спеціальні нормативи для розрахунку необхідної кількості місць у школах, дитячих садках, ліжко-місць у лікарнях, кількість відвідувань у рік поліклінік, театрів, музеїв та іншого залежно від чисельності населення.

Районне планування розробляють фахівці в області розміщення продуктивних сил, урбанологи, містобудівники. З погляду планування в ринкових умовах - це глибокий аргументований висновок про доцільне використання території з тією або іншою метою, тобто своєрідний індикативний план. Підприємець може (хоча й не зобов'язаний) використати рекомендації планувальників у своїй господарській діяльності. Районне планування особливо актуальне для регіональних органів управління в їхній оперативній роботі з керування територією й особливо для визначення перспектив соціально-економічного розвитку регіону.

Реалізація районного планування дає можливість здійснити найбільш ефективне господарське використання території як для регіону в цілому, так і в масштабі окремого об'єкта народного господарства.