Охорона тваринного і рослинного світу

Тварини рослини – своєрідний барометр

Якщо раптово виявляється,

що тварини і рослини зникають

то це попередження: з екосистемою негаразд.

Тому охорона тварин і рослин,

за своєю суттю – охорона нас самих.

Дис. Даррелл

Території та об’єкти природно-заповідного фонду класифікуються за такими основними категоріями.

Природні заповідники – природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами повністю вилучаються з господарського використання і передаються заповідникам.

Біосферні заповідники – природоохоронні, науково-дослідні установи міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення спонтанних та глобально-антропогенних змін, що відбуваються в біосфері.

Території природних і біосферних заповідників підлягають особливій охороні.

У грудні 1984р. ЮНЕСКО до світової глобальної мережі біосферних територій, що охороняються, було включено два найстаріших заповідники України – Асканію-Нову та Чорноморський.

Заповідники є найвищими формами охорони природних територій. З одного боку, вони є „еталонами“ незайманої природи, а з іншого - це природні лабораторії, в яких проводяться різноманітні комплексні наукові дослідження з вивчення природи. Тут вирішуються наукові проблеми охорони і відтворення природних ресурсів, їх обліку, ведеться пошук засобів їх поліпшення і раціонального використання (див. табл. 15.1).

Національні природні парки – природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що використовуються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

У більшості країн світу основною категорією природно-заповідних ділянок природи є національні парки. Перший у світі національний парк був створений в 1872р. У верхів’ї річки Йеллоустоун в США, потім вони були створені в Канаді, Африці, Австралії, Новій Зеландії. Зараз їх у світі нараховується більше 2300.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об’єктами в національних парках вилучаються з господарського використання і передаються національним паркам. Охорона природи в них поєднується з науковою роботою та організацією відпочинку населення і туризмом. Використання природних ресурсів у національних парках обмежене (див. табл. 15.2).

Регіональні ландшафтні парки – природоохоронні, рекреаційні установи місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об’єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

Таблиця 15.1. Заповідники України (за станом на 1999р.)

До складу Карпатського біосферного заповідника входять: Чорногірський, Мармароський, Кузійський, Угольсько-Широколужанський масиви; „Долина Нарцисів“, „Стужиця“.

Український степовий природний заповідник включає масиви: Михайлівська цілина, Хомутівський степ, Кам’яні могили, „Крейдова флора“.

Луганський природний заповідник включає масиви: Стрільцівський степ, Провальський степ, Станично-Луганське відділення.

Регіональні ландшафтні парки організовуються, як правило, без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів у їх власників або користувачів. Охорона природи в них має підпорядковане значення.

Заказники – природні території, створені з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.

Таблиця 15.2. Національні парки України

(за станом на 1999р.)

Оголошення заказників проводиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів у їх власників або користувачів.

Заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загально геологічні, палеонтологічні та царство-спелеологічні.

Пам’ятки природи – окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення. Цей статус надається природним об’єктам з метою збереження їх у природному стані. Термін „пам’ятки природи“ ввів відомий німецький дослідник природи Олександр Гумбольдт.

Оголошення пам’яток природи проводиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів у їх власників чи користувачів.

Пам’ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні.

Пам’ятки природи існують у багатьох країнах світу і розміри їх сильно

варіюють – від кількох гектарів до десятків тисяч. Так, пам’ятка природи „Ущелина динозаврів“ в США займає площу 82 тис. га. У Росії відомо близько 9 тис. пам’яток природи.

Заповідні урочища – лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані.

Оголошення заповідних урочищ проводяться без вилучення земельних ділянок та інших природних об’єктів у їх власників чи користувачів.

Ботанічні сади – створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціально створених умовах та ефективного господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної і освітньої роботи.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами вилучаються з господарського використання і надаються ботанічним садам.

Дендрологічні парки – створюються з метою збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання.

Земельні ділянки з усіма природними ресурсами вилучаються з господарського використання і надаються дендрологічним паркам.

Зоологічні парки – створюються з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозиції рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ розведення диких тварин у неволі.

Земельні ділянки з усіма природними ресурсами вилучаються з господарського використання і надаються зоологічним паркам.

Парки – пам’ятки садово-паркового мистецтва – цей статус надається найбільш визначеним та цінним зразкам паркового будівництва з метою їх охорони і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях.

Оголошення парків пам’ятками садово-паркового мистецтва проводиться з вилучення у встановленому порядку або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів у їх власників чи користувачів.

Заказники, пам’ятки природи, ботанічні і зоологічні сади, дендрологічні парки та парки – пам’ятники садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Природно-заповідний фонд України займає трохи більше 4% території країни. При цьому частка природних заповідників складає - 6.4%, біосферних заповідників - 9.1%, а національних парків - 23.9% цього фонду (див. табл. 14.3).

Наша держава здійснює заходи, спрямовані на підтримання Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення (02.02.1973р., м. Рамсам, Іран). Україна стала 118 країною, яка ратифікувала цю Конвенцію, і 8 лютого 1999р. Кабінет Міністрів затвердив Положення про водно-болотні угіддя.

Водно-болотні угіддя – це район боліт, драговин, торфовищ та різних водойм: природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, солонкуватих або солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких не пере-вищує 6м і які є місцем існування мігруючих птахів, водно-болотної флори і фауни.

Таблиця 15.3. Структура природно-заповідного фонду України

(за станом на 1999р.)

Зараз до Міжнародного переліку водно-болотних угідь занесено понад 1 тис. одиниць загальною площею близько 750 тис. км . До 2005р. їх кількість заплановано збільшити вдвічі. В Україні „Рамсарський список“ природних об’єктів, пов’язаних з водно-болотними угіддями, збільшився до 22 одиниць загальною площею 650 тис. га. Розташовані вони в основному на узбережжі Чорного і Азовського морів (див. табл. 14.4).

Значна робота щодо визначення мережі важливих природоохоронних територій для збереження видимого різноманіття та кількісного багатства птахів та інших рідкісних і зникаючих видів живих організмів (ІВА-території) в усьому світі, і в Україні в тому числі, проводяться за ІВА-програмою Всесвітньої асоціації товариств з охорони птахів Birdlife International.

На цей час в Україні відомо понад 140 ІВА-територій (їх загальна площа – понад 2.3 млн. га), в Європі – понад 3500, на Близькому Сході – понад 400,

в Африці – понад 1400. Проводяться роботи з визначення ІВА-територій в Азії та Америці. Планується проведення подібних робіт в Океанії та Антарктиці.

На ІВА-територіях проводиться оцінка діючих, у межах кожної території, факторів, які негативно впливають на стан популяції птахів, біотопів та ландшафт в цілому. За результатами цієї оцінки готується та впроваджується низка заходів, спрямованих на зменшення негативного впливу того чи іншого виду господарювання.

Червоні книги – офіційні документи неурядових міжнародних і національних адміністративних організацій, які містять систематизовані відомості про рослини і тварин світу чи окремих регіонів, стан яких викликає стурбованість за їх майбутнє.

Червоні книги – своєрідні програми збереження і збільшення чисельності видів рослин і тварин, яким загрожує небезпека зникнення.

Таблиця 15.4. Перелік водно-болотних угідь України міжнародного значення

(за постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.1995р. № 935)

Багатофункціональне значення рослинного світу

Функції рослинного світу. що безпосередньо зв'язані з еволюцією біосфери та підтриманням її організованості, можна віднести до категорії біосферних. Космічна функція зелених рослин полягає в тому, що вони, трансформуючи променеву енергію Сонця, є сполучною енергетичною ланкою між Космосом і Землею.

„Газова“ функція зелених рослин мала вирішальне екологічне значення для зміни фізичного стану земної оболонки й одночасно для покращення життєвих умов на суходолі, в гідросфер», атмосфері. Змінючи газове середовище у біосфері, зелені рослини впливали таким чином на еволюцію нових систематичних груп органічного світу. Наприклад, у кам'яновугільному періоді багата наземна рослинність сприяла акумуляції вуглецю в осадових відкладах і. змінюючи вуглекислокисневий баланс повітряного басейну, створювала сприятливі умови для подальшої еволюції органічного світу.

Газові функції, які виконує рослинний покрив, життєво важливі у наш час у планетарному масштабі у зв'язку з порушенням хімічного складу атмосфера внаслідок спалювання енергетичної сировини органічного походження. Без глобальних газових функцій зелених рослин і в першу чергу, тропічних та тайгових лісів, а також поверхні Світового океану неможливе підтримання киснево-вуглекисло балансу у біосфері.

Як автотрофний блок біосфера зелені рослини шляхом фотосинтезу утворюють органічні сполуки з неорганічних, забезпечують людину харчовим продуктами, промисловість рослинною сировиною, а тваринний світ кормовими продуктами.

Незамінна у біосфері ґрунтотворна функція рослин, зокрема лісових формацій - найпоширенішого 1 найдавнішого типу материкової рослинності, що сформувався ще в палеогеновому періоді. Як відзначає відомий ґрунтознавець В.О. Ковда, ґрунтовий покрив загапьнопланетарним акумулятором органічної речовини є унікальним екраном, що затримує найважливіші хімічні елементи -азот, фосфор, калій, кальцій, запобігаючи вилуговуванню їх. Про цю функцію рослинності слід пам'ятати в районах, де активно проходить процес денатуралізації ландшафтів внаслідок антропогенних змін рослинного покриву, а також в індустріальних районах, де промислові викиди погіршують структуру ґрунтів і знижують їх родючість.

Біогенетичне значення рослинного світу виявляється у тому, що завдяки його екологічній ролі у біосфері, трофічним і консорційним зв'язкам е екосистемах він сприяв коеволюції їхнього гетеротрофного компонента. Так, птахи, ссавці, численні групи комах могли поширитися в біосфері лише після масового розвитку квіткових рослин з властивими їм морфологічно різноманітними кепками, суцвіттями та біохімічно різноманітними плодами. Консорційні зв'язки між рослинним і тваринним світом як у природних, так і в антропогенно-природних екосистемах слід мата на увазі и зараз при індивідуальній охороні біологічних видів та забезпеченні нормального функціонування екосистем.

Основне економічне значення рослинного світу потягає у продукуванні харчової, кормової та технічної сировини. Проте слід відзначити, що незважаючи на тривалий агрокультурний період, яким нараховує понад 10 тис. років, людина ще далеко не повністю освоїла для своїх потреб світовий генофонд рослин. У практиці рослинництва на сьогодні використовується лише близько 2500 видів вищих рослин, тобто менше 1 % видового складу цього відділу (Вульф, Малеєва, 1969). На основній частині сільськогосподарських угідь культивується 25-30 важливих харчових і технічних видів рослин (Вавилов, 1965). За даними Міжнародної комісії по навколишньому середовищу і розвитку в Європі, зараз із кожних 100 видів рослин в полі зору вчених, зайнятих активним дослідженням їх, е лише один вид. Практично лише в останні десятиліття людина слала використовувати у промислових масштабах рослинні ресурси Світового океану та нижчих рослин.

Опосередковане екологічне й суспільне корисне значення рослинного світу полягає в його потенційній здатності підтримання екологічно збалансованого стану природних і окультурених ландшафтів, оптимізації життєвих умов суспільства, у можливості розв'язання різних біологічних 1 екологічних питань, що стосуються еволюції органічного життя, у задоволенні духовних потреб людини щодо спілкування з природою.

БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ У БІОСФЕРІ

ТВАРИННОГО СВІТУ

Тваринний світ, як гетеротрофний блок природних екосистем, має таке ж важливе біосферне значенню як рослинний світ. Завдяки трофічнім взаємозв'язкам з цим автотрофним блоком та геохімічній ролі живої речовини у природі відбувається кругообіг речовин 1 потоків енергії, забезпечується біоенергетична основа нормального ходу еволюційного процесу. Для його підтримання потрібно зберегти різноманітність рослинного тваринного світу та відповідні екологічні умови для всіх форм органічного життя

Тваринний світ також важливий природний ресурс. Як і рослинний світ. він має багатогранне значення у природі і народному господарстві Проте темпи розмноження тварин, накопичення біомаси їх значно повільніші, ніж у рослин. Біомаса тварин становить лише 2 % всієї біологічної маси у біосфері. Особливо повільні темпи розмноження великих хребетних тварин. Тому масштаби використання їхніх ресурсів не повинні перевищувати темпів відтворення популяції Однак за видовим складом тваринний світ у кілька разів перевищує рослинний. У світі зараз описано понад 1,5 мли видів фауни, з яких хребетних лише 50 тис, таксонів. Найбільшою видовою різноманітністю відзначається ентомофауна, яка нараховує понад 1 мли видів комах Дуже бідний клас ссавців, що включає пише 3500 таксонів. Завдяки важливому харчовому значенню багатьох видів ссавців вои4, як і птахи, зазнали найбільших втрат протягам історичного часу. Щодо кількості особин орієнтовні дані є тільки відносно птахів і ссавців. Птахів на Землі приблизно 100 млрд., а ссавців - 2-3 млрд., але багато видів нечисленні - кілька тисяч або навіть кілька сотень особин. Внаслідок природної катастрофи чи непередбачливої діяльності людини вони можуть зникнути назавжди.

З біосферної точки зору всі види фауни корисні тому, що шляхом еволюції не могли виникнути шкідливі або зайві для природи таксони, Кожен вид у природі „потрібний" і залежно від його еколого-біологічних властивостей займає відповідну екологічну нішу. Поділ деяких видів на такі категорії, як „шкідливі" і „нешкідливі", "корисні" і „некорисні“, зробила людина, виходячи з своїх власних господарських міркувань, а не з еколого-біологічних чи біосферних позицій. Наприклад, деякі хижі тварини (дикий кіт, вовк, лисиця, орел, гриф тощо), що відомі як шкідники, часто бувають не тільки корисними, а й необхідними компонентами природних екосистем, бо виступають як регулятори чисельності популяцій та їхні санітари, або ж є необхідними проміжними лайками в ланцюгах живлення.

Дикі тварини мають велику наукову, культурну та матеріальну цінність, а саме - вони дають хутро, м’ясо. лікарську і технічну сировину, племінний матеріал для звірівництва (одомашнення, покращення порід свійської худоби), є товаром зооекспорту, засобом боротьби з шкідливими видами фауни і флори, об'єктом наукових досліджень. Конструктивні особливості тіла тварин використовують для моделювання механічних пристроїв,

Найбільш інтенсивним використанням дикої фауни є одомашнення. Можливості його ще аж ніяк не вичерпані. Одомашнених видів не так і багато. Тепер ведуть роботи з одомашнення деяких антилоп (зокрема, в Асканії-Новій), мускусного вівцебика, лося, окремих видів птахів (дрофи, глухаря, куріпки, перепелиці).

У медицині здавна існує поняття – зоотерапія. Ще за часів Гіпократа деякі захворювання нервової системи лікували співом птахів. Візуальний контакт з тваринами на лісовій чи польовій стежці позитивно впливає на функціонування організму людини, нормалізує діяльність серцево-судинної та інших систем V домі, де є собака чи кіт, хворі одужують швидше, зменшується ймовірність повторного інсульту, інфаркту.

Тварини сприяють утворенню грунту, запиленню та поширенню рослин, розкладу органічних рештків. Дикий кабан щороку „переорює" до 4 га землі. Кроти на гектарі лісу за рік переміщують з глибини 10-40 см на поверхню майже 20 т грунту. Дощові черв'яки, що живуть на площі 1 га (не 1 м² Їх можна нарахувати до 430 штук), викидають у вигляді екскрементів за рік від 10 до 30т землі, Комахи запилюють до 80 % всіх квіткових рослин, є поживою для багатьох тварин. Велике господарське значення мають бджоли, шовкопряди. Бджільництво є давнім і престижним заняттям українців. Бджіл наші предки завжди цінували і оберігали, мед і віск були істотною статтею експорту давньої України-Русі.

ЛЕКЦІЯ 16