13.1. Екологічна політика регіону

Реалізація екологічної політики у 2009 році здійснювалась відповідно до

Конституції України, Постанови Верховної Ради України від 05.03.98 №188/98- ВР “Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки“, Закону України від 25.06.91 №1264 “Про охорону навколишнього природного середовища“.

Мінприроди України визначено наступні пріоритети щодо реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища:

• утвердження екологічної політики як інтегрованого чинника соціально- економічного розвитку держави з метою переходу до екологічно збалансованого розвитку;

• формування і впровадження екологічно збалансованої системи природокористування, заміни нераціональних моделей виробництва і споживання, еколого-інноваційної модернізації економіки;

• поліпшення екологічного стану річок та якості питної води;

• збереження біотичної та ландшафтної різноманітності, розвиток природно- заповідної справи;

• розширення і зміцнення мінерально-сировинного потенціалу держави, комплексне використання природних ресурсів;

• реалізація заходів щодо зменшення негативного впливу глобальних екологічних проблем на стан екологічної безпеки, розширення участі в міжнародному співробітництві.

Екологічна політика базується на принципах:

– рівності трьох складових розвитку держави (економічної, екологічної, соціальної), що зумовлює орієнтування на пріоритети сталого розвитку, врахування екологічних наслідків під час прийняття економічних рішень;

– екологічної відповідальності, який потребує запровадження відповідальності за будь-які порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

– запобігання, що передбачає аналіз і прогнозування екологічних ризиків, які ґрунтуються на результатах державної екологічної експертизи, а також проведення державного моніторингу навколишнього природного середовища;

– інтеграції питань охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів (екологічних цілей) у секторальну політику;

– “забруднювач та користувач платять повну ціну“, згідно з яким для забруднювача запроваджуються стимули щодо зниження рівня негативного впливу на навколишнє природне середовище та повної відповідальності користувача за стан наданих йому в користування природних ресурсів, а також зменшення впливу його діяльності (бездіяльності) на стан цього середовища;

– міжсекторального партнерства та залучення до реалізації політики всіх зацікавлених сторін, який наголошує, що лише шляхом спільного розв'язання нагальних проблем можливо забезпечити успішну реалізацію екологічної політики.

Основними цілями екологічної політики є:

• досягнення безпечного для здоров'я людини стану навколишнього природного середовища;

• підвищення рівня громадської свідомості з питань охорони навколишнього природного середовища;

• поліпшення екологічної ситуації та підвищення рівня екологічної безпеки;

• поліпшення системи інтегрованого екологічного управління шляхом включення екологічної складової до програм розвитку секторів економіки;

• удосконалення регіональної екологічної політики, зменшення негативного впливу процесів урбанізації на навколишнє природне середовище;

• припинення втрат біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі, розвиток заповідної справи;

• забезпечення екологічно збалансованого використання природних ресурсів.