5.1.3. Біобезпека генетично модифікованих організмів

Генетично модифіковані організми (ГМО, Genetically modified organisms, GMOs) можна визначити як організми, генетичний матеріал (ДНК) яких змінювався не внаслідок від творення або природної рекомбінації, а через додавання модифікованого гена чи гена іншого біологічного виду або різновиду організмів. Перші ГМО як комерційні продукти з’явились на світовому ринку десятиліття тому і поступово почали використовуватись при виробництві сільськогосподарської продукції. Протягом останніх років ринок трансгенних організмів, тобто організмів (мікроорганізмів, рослин, тварин), що містять у своєму складі ГМО, набуває все більшого розвитку. Існують країни, де дозволено виготовляти та споживати продукти і товари з ГМО.

Законодавство Європейської спільноти щодо ГМО існує з 1998 року. У своїх діях у цій сфері ЄС прагне, дотримуючись правил єдиного ринку, захистити здоров’я людей і природне середовище. Є закони про використання, поширення, збут ГМО та виявлення їх у продуктах. Перш ніж потрапити на ринок ЄС, генетично модифікований продукт зазнає суворої перевірки.

Здійснюється така перевірка в лабораторіях, що належать до європейської мережі Спільного дослідного центру Європейської комісії. Крім того, законодавство ЄС чітко регламентує принципи маркування продуктів із вмістом ГМО.

Україна перебуває на початковому етапі створення системи біобезпеки в державі. Для нас є необхідним ретельне вивчення та врахування міжнародного досвіду в цій сфері, зокрема країн-членів ЄС. Так, Законом України від 12.09.2002 № 152- IV Україна приєдналася до Картахенського протоколу про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття (Україна є Стороною зазначеної Конвенції з 1994 року). Метою протоколу є сприяння забезпеченню належного рівня захисту в галузі безпечної передачі, обробки і використання живих змінених організмів, отриманих у результаті використання сучасної біотехнології, які можуть мати несприятливий вплив на збереження і стале використання біологічного різноманіття, з урахуванням також ризиків для здоров'я людини та з особливою увагою до транскордонного переміщення.

У рамках переговорного процесу щодо вступу до СОТ Україна взяла зобов’язання щодо створення законодавчої бази у сфері біотехнологій відповідно до міжнародно визнаних норм та принципів.

Законом України від 31.05.2007 № 1103-V "Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів" передбачено створення національної системи регулювання біотехнологій. Зазначений закон регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками), розробниками, дослідниками, науковцями та споживачами генетично модифікованих організмів та продукції, виробленої за технологіями, що передбачають їх розробку, створення, випробування, дослідження, транспортування, імпорт, експорт, розміщення на ринку, вивільнення у навколишнє середовище та використання в Україні з гарантуванням біологічної і генетичної безпеки. Закон не застосовується до людини, тканин та окремих клітин у складі людського організму.

Для створення повноцінної і обґрунтованої законодавчої бази у сфері біотехнологій, центральними органами виконавчої влади, зокрема МОЗ, Мінагрополітики, Мінприроди та МОН, розробляються в межах своїх повноважень відповідні проекти підзаконних нормативно-правових актів.

Так, Мінприроди розробляє проект Порядку видачі дозволу на проведення державної апробації (випробування) генетично модифікованих організмів у відкритій системі, який визначає умови видачі дозволу на проведення державної апробації (випробування) незареєстрованих ГМО, включаючи будь-які дослідження у відкритій системі та проект Порядку надання дозволу на транзитне переміщення незареєстрованих в Україні генетично модифікованих організмів через територію України.

Порядок поширюватиметься на генетично модифіковані організми, що не зареєстровані в Україні, та на будь-які вироби, які містять ГМО або їх частини, здатні до самовідтворення чи передачі спадкових факторів. МОН готується проект Порядку видачі дозволу на ввезення на митну територію України незареєстрованих генетично модифікованих організмів для науково-дослідних цілей або державних апробацій (випробувань).

Також МОН розробляються тимчасові критерії безпеки поводження з генетично модифікованими організмами та провадження генетично-інженерної діяльності в замкненій системі, за якими визначатиметься рівень ризику діяльності, під час якої використовуються ГМО.

Мінагрополітики розробляє проект порядку проведення державної апробації (випробувань) джерел кормів, кормових добавок, префіксів та ветеринарних препаратів, створених на основі генетично модифікованих організмів, проект порядку апробації, випробування, реєстрації створених на основі ГМО сортів сільськогосподарських рослин.

Зазначені документи затверджуватимуться постановами Кабінету Міністрів України.