4.5. Якість питної води та її вплив на здоров’я населення

Хоча вода займає 70 % поверхні нашої планети, 97,5 % всіх запасів води становить солона вода. З інших 2,5 %, які припадають на прісну воду, близько 68,7 % являють собою льодовиковий покрив і власне льодовики і лише 1 % всіх водних ресурсів Землі придатний для споживання людиною.

За даними ООН на теперішній час 1,1 млрд. населення Землі не мають доступу до якісної питної води. Інфекційні хвороби, обумовлені водним фактором, становлять близько 80 % інфекційних захворювань у світі. Питна вода, що не відповідає санітарно-гігієнічним вимогам, несе загрозу масових захворювань населення, підвищеної смертності (особливо дітей), загострює соціальну ситуацію.

Наявність високоякісної питної води в кількості, що задовольняє основні потреби людини, є однією з умов зміцнення здоров'я людей і стійкого розвитку держави. Будь-яке недотримання стандарту якості питної води може привести до несприятливих, як короткострокових, так і довгострокових наслідків для здоров'я та благополуччя населення.

Основним джерелом централізованого господарсько-питного водопостачання Луганської області є 469 водопроводів, що забирають воду з підземних джерел, за рахунок яких до 80 % забезпечуються потреби господарсько-питного водопостачання області. З поверхневих джерел забирають воду 3 водопроводи: Західна фільтрувальна станція – з р. Сіверський Донець, Янівська фільтрувальна станція і Єлізаветинський водопроводи – з однойменних водоймищ, що забезпечують до 20 % централізованого господарсько-питного водопостачання області.

Висока концентрація промисловості і велике антропогенне навантаження в зоні підземних водозаборів викликає їхнє інтенсивне забруднення. В результаті спостерігається постійне погіршення якості води підземних джерел за окремими санітарно-хімічними показниками, підвищення загальної мінералізації та жорсткості і, як наслідок, зниження запасів води, що придатна для господарсько-питного водопостачання.

Доведення якості підземних вод до вимог державного стандарту за рівнем мінералізації передбачалося за рахунок розведення їх водою Західної фільтрувальної станції. Однак ці проектні рішення залишилися не виконаними, тому що річкова вода в створі водозабору ЗФС уже не відповідає нормам по мінералізації загальній та жорсткості загальній.

Враховуючи те, що в Луганській області практично відсутні джерела з кондиційною водою, Міністерством охорони здоров`я України протягом ряду років видаються тимчасові дозволи на використання для питних потреб джерел водопостачання з високою жорсткістю і загальною мінералізацією за умови виконання заходів щодо поліпшення якості води. Однак, як показує практика, ці заходи і умови практично не виконуються.

Ситуація з централізованим господарсько-питним водопостачанням населених місць Луганської області залишається напруженою. Основною причиною незадовільного водопостачання є подача води за графіками або повне припинення її подачі протягом доби і більше. Особливо це характерно для південних регіонів області (Свердловськ, Антрацит, Красний Луч, Ровеньки та ін.), що знаходяться від основних джерел водопостачання на десятки кілометрів.

Залишається складною ситуація в Антрацитівському регіоні. Населенню м. Антрацит питна вода подається за графіком протягом 2–4 годин, з періодичним зменшенням обсягів подачі води, що пов’язано з ремонтними роботами на магістральних водоводах. Населення південної частини селища Щетово, селищ шахт №№ 3-4, №№ 8-9 у 2009 році по системам централізованого водопостачання не отримувало питну воду протягом 223 діб (у 2008 році – 247 діб), будинки багатоповерхової забудови сел. Дубовський – 222 доби (у 2008 році – 201 добу), сел. шахти 7-7 «біс» – 228 діб (у 2008 році – 252 доби), сел. Крепенський – 57 діб (у 2008 році – 71 добу). У 2009 році відновлено водопровід протяжністю 2,320 км до сел. Дубовський, завдяки якому відновлено централізоване водопостачання селища.

Складною залишається ситуація у Краснолуцькому регіоні. Питна вода в населені пункти регіону по системам централізованого господарсько-питного водопостачання подається в недостатньому обсязі, за графіками. Деякі райони (сел. Победа, сел. Звезда, сел. шахти № 162) м. Красний Луч щомісячно на протязі 15-20 діб (в залежності від району) питну воду не отримують (за виключенням 3-го та 4-го мікрорайонів, де питна вода подається за графіком щодобово). В деякі населені пункти вода подається тільки 2 рази на тиждень (сел. Мирний). Мешканцям селищ Штерівка, шахти Новопавлівська при наявності систем централізованого господарсько-питного водопостачання, що на теперішній час практично вийшли з ладу, на протязі кількох років централізовано питна вода не подається. Невирішеними залишаються питання поновлення централізованої подачі питної води ТОВ «Луганськвода» мешканцям сел. шахти Запоріжська та безперебійного централізованого водопостачання населення м. Петровське. Слід зазначити, що значно погіршилась ситуація з централізованим водопостачанням у м. Міусінськ-1, а саме: водопостачання міста здійснюється за графіком, відсутній відомчий лабораторний контроль якості питної води.

У Свердловському регіоні, де водопостачання здійснюється в основному за рахунок централізованої подачі питної води по магістральним водоводам «Молодогвардійськ-Володарськ» та «Молодогвардійськ-Свердловськ», у 2009 році було зареєстровано 43 аварійних зупинки вищезазначених водоводів загальним часом більш ніж на 1183 години, тобто, понад 49 діб на протязі 2009 року місто залишалось практично без водопостачання.

Окремі вулиці населених місць, об'єкти і деякі населені пункти області водопостачаються за рахунок привізної води.

У результаті цього у населених пунктах області відсутні умови для дотримання санітарно-протиепідемічного режиму на об'єктах підвищеного епідемічного ризику: дитячих і підліткових установах, харчових об'єктах, лікарняно-профілактичних закладах, знизився рівень особистої гігієни населення і санітарно-побутового режиму в житлових будинках, особливо підвищеної поверховості. Через відсутність води населення змушене використовувати випадкові джерела, вода яких не відповідає санітарним нормам. У зв'язку з недостатньою кількістю води порушується технологічний процес роботи каналізаційних систем і очисних споруд, що приводить до аварійних ситуацій. Крім того, відновлення роботи водопровідних мереж потребує всього комплексу заходів (на що потрібно як мінімум 10 діб) по попередженню забруднення питної води, значних матеріальних та фінансових затрат.

На даний час продовжує зберігатись тенденція до зменшення кількості водопроводів централізованого господарсько-питного водопостачання. За останні 10 років за даними санітарно-епідеміологічної служби області кількість водопроводів централізованого господарсько-питного водопостачання зменшилась на 123 – з 595 у 2000 році до 472 у 2009 році. На рис. 4.5. приведені дані щодо динаміки змін централізованого водопостачання в області.

Рис. 4.5. Динаміка змін централізованого водопостачання в Луганській області

З 472 водопроводів, що перебувають під контролем установ державної санітарно-епідеміологічної служби області 121 (25,64 %) не відповідають санітарним нормам і правилам, у тому числі через відсутність зон санітарної охорони – 94 (19,92 %), необхідного комплексу очисних споруд – 1 (0,22 %), знезаражуючих установок – 58 (12,29 %).

Найбільша питома вага водопроводів, що не відповідає санітарним нормам і правилам, припадає на м. Луганськ – 18 з 30 (60,0 %), Краснодон – 13 з 22 (59,1 %), м. Красний Луч – 5 з 11 (45,5 %), м. Свердловськ – 4 з 12 (33,3 %), Слов`яносербський – 16 з 22 (72,7 %), Міловський –16 з 29 (55,18 %), Новопсковський –9 з 19 (47,4 %), Сватівський – 11 з 21 (52,38 %) райони та ін.

Незадовільним залишається стан водопровідних розподільчих мереж. За даними «Національної доповіді про якість питної води та стан питного водопостачання в Україні» термін експлуатації 60,0 % водорозподільчої мережі Луганської області складає більше ніж 50 років. Термін експлуатації ще 25,0 % мереж складає від 41 до 50 років. В результаті на водопровідних розподільчих мережах утворюються чисельні пориви. Фізичне та моральне старіння водогінних мереж значно випереджає темпи їхньої заміни і санації, що може призвести до катастрофічних наслідків. У населених пунктах області реєструється велика кількість проривів на водогінних мережах і число їх з кожним роком зростає. На рис. 4.6. приведена динаміка поривів водопровідних мереж.

Рис. 4.6. Динаміка поривів водопровідних мереж за 1994-2009 рр.

Із зареєстрованих в 2009 році на водопровідних мережах області 17481 пориву у нормативні терміни ліквідовано 13492 пориву, що становить 77,2 %. Кількість зареєстрованих у 2009 році поривів на 5,4 % більше, ніж у 2008 році, коли було зареєстровано 16588 поривів, з яких у нормативні термін, було ліквідовано лише 11238, що становить 67,7 %. Питома вага усунення поривів водорозподільчих мереж у нормативний термін зросла з 67,7 % у 2008 році до 77,2 % у 2009 році. По окремих регіонах області питома вага ліквідації поривів водорозподільчих мереж значно менша середньобласного показника: м. Красний Луч – 49,5 %, м. Кіровськ – 55,0 %, Білокуракінський район – 54,5 % та інші.

Найбільша питома вага поривів, що реєструються по області припадає на місто Стаханов, де у 2009 році було зареєстровано 14,84 % поривів від загальної кількості поривів водогінних мереж області (2595 з 17481).

Залишається незадовільним становище у м. Красний Луч, де питома вага поривів, що усуваються у нормативний термін у 2009 році становила 49,5 %, що у 1,6 рази гірше середньо обласного показника, внаслідок чого на водорозподільних мережах міста щоденно не усуненими залишаються кілька десятків аварійних ситуацій. Це призводить до значних непродуктивних втрат питної води при її гострому дефіциті і є основною причиною вторинного мікробного забруднення.

Незадовільний технічний стан водопровідних мереж, подача води за графіками, несвоєчасна ліквідація поривів та її тривала відсутність в мережах сприяє бактеріальному забрудненню питної води, що підтверджується даними лабораторного контролю. Із досліджених у 2009 році лабораторіями державної санітарно-епідеміологічної служби області 22873 проб питної водопровідної води централізованого водопостачання на мікробіологічні показники не відповідали вимогам стандарту 791 проба, що складає 3,46 %. Питома вага відхилень якості питної води централізованого водопостачання за мікробіологічними показниками у порівнянні з 2008 роком зменшилась з 4,12 % (935 відхилень з 22708 проб) до 3,46 % (рис. 4.7.).

Рис. 4.7. Питома вага відхилень якості питної води централізованого господарсько-питного водопостачання Луганської області за мікробіологічними показниками за 1994 – 2009 рр.

Однак, у ряді регіонів області питома вага відхилень якості води за бактеріологічними показниками значно вище середньобласного показника відхилень. Це м. Кіровськ, питома вага відхилень 8,22 %, м. Ровеньки – 7,84 %, м. Антрацит – 7,74 %, Славяносербский район – 6,35 %, м. Краснодон – 6,63 %, м. Первомайськ – 6,59 %, м. Свердловськ – 5,58 %, м. Брянка – 5,54 % та ін. (рис. 4.8.).

Рис. 4.8. Питома вага відхилень якості питної води централізованого водопостачання по містах Луганської області

Таке бактеріальне забруднення питної води являє загрозу виникнення серед населення гострих кишкових інфекцій.

Згідно даних моніторингу питної води на наявність антигену вірусу гепатиту А, що проводиться вірусологічною лабораторією ДЗ «Луганська обласна санітарно-епідеміологічна станція» МОЗ України у 2009 році на наявність антигену вірусу гепатиту А було відібрано 603 проби питної води, з яких у 4 (0,6 %) пробах, відібраної у м. Луганськ (3) та Слов`яносербському районі (1) виявлено наявність антигену вірусу гепатиту А. У 2008 році досліджено 819 проб питної води, з яких у 9 виявлено наявність антигену вірусу гепатиту А (м. Луганськ – 7, м. Стаханов – 1, Марківський район – 1), що складає 1,1 %.

Санітарно-гігієнічна характеристика водопроводів у розрізі міст та районів Луганської області наведена у таблиці 4.5.1.

Бактеріальне та вірусне забруднення води у водорозподільних мережах міст внаслідок їхнього аварійного стану, подачі води за графіками та ексфільтрація стічних вод стало причиною спалахів вірусного гепатиту А у м. Кіровськ в 1995 році (усього захворіло 379 людей, у тому числі 179 дітей), м. Свердловськ в 2002 році (число захворілих - 54, у т.ч. дітей - 21) і м. Суходольськ у 2003 році, де за період з 9 червня по 20 серпня захворіло 782 людей, у т.ч. 244 дитини.

Продовжується зменшення кількості сільських водопроводів централізованого господарсько-питного водопостачання. За період з 2000 по 2009 рік за даними санітарно-епідеміологічної служби області кількість сільських водопроводів зменшилась на 104 – з 392 у 2000 році до 288 у 2009 році. Внаслідок цього населені пункти, де знаходилися ці водопроводи, втратили можливість централізовано отримувати питну воду.

Стан водопостачання сільських населених пункті області залишається незадовільним. З 288 сільських водопроводів централізованого господарсько-питного водопостачання області 76 (26,39 %) у 2009 році не відповідали вимогам санітарних норм та правил. Питома вага сільських водопроводів, на яких відсутні зони санітарної охорони становить 23,26 %. На 27(9,38 %) сільських водопроводах потребується обладнання знезаражувальних установок. Знезаражування питної води на сільських водопроводах, як правило, не проводиться, виробничий лабораторний контроль за якістю питної води практично не здійснюється. Питома вага відхилень проб питної води від вимог стандарту за мікробіологічними показниками на сільських водопроводах у 2009 році у середньому по області склала 3,75 %, що вище питомої ваги відхилень комунальних водопроводів – 3,52 % і відомчих водопроводів – 2,95 %.

У зв'язку з реорганізацією сільського господарства, ліквідацією КСП і інших сільгосппідприємств положення в сільському водопостачанні продовжує залишатися незадовільним. Затягуються терміни передачі водопроводів на баланс сільських рад, сільських комунгоспів, внаслідок чого частина сільських водопроводів залишаються безгосподарчими. Проблемним залишається питання створення служб, або хоча б бригад по експлуатації сільських водопроводів. Відсутня необхідна техніка, фонд запасних частин, не вирішене питання фінансування цих заходів, не вирішуються питання впровадження виробничого лабораторного контроль якості питної води на сільських водопроводах. Це приводить до утворення поривів на водогінних мережах, виходу з ладу насосів артезіанських джерел, тощо.

Постановою головного державного санітарного лікаря Луганської області від 11.11.2003 № 33 «Про приведення господарсько-питного водопостачання населених місць області у відповідність із вимогами санітарного законодавства» передбачений комплекс обов'язкових заходів для водопостачальних організацій і органів виконавчої влади по охороні вододжерел від забруднення, забезпеченню безперебійної та надійної дезінфекції води, організації лабораторно-виробничого контролю нешкідливості води і спеціального контролю епідемічної безпеки відповідно до вимог державних санітарних правил та норм № 383 від 23.12.1996 року.

Продовжується впровадження в практику державних санітарних правил від 23.12.1996 № 383 «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання», але аналіз роботи з контролю за якістю питної води, що подається населенню, свідчить про серйозні недоліки в організації виробничого лабораторного контролю за безпекою і нешкідливістю питної води, що подається населенню.

Практично жодна спеціалізована лабораторія в області не готова до проведення досліджень у питній воді хлорорганічних з'єднань (тригалометанів, хлороформу та ін. у т.ч. і диоксинів), які утворяться в результаті хлорування і гіперхлорування питної води та володіють канцерогенним та мутагенним ефектами, провокують ряд неспецифічних захворювань, а саме послабляють імунну систему та репродуктивну функцію, сприяють розвитку підвищеного рівня захворювань ендокринної і нервової систем, появі вроджених дефектів. Особливо ця проблема актуальна для міст водопостачання яких здійснюється з поверхневих вододжерел, у водозаборах яких реєструються підвищені вмісти органічних сполук.

Для вирішення питань, що пов'язані з питним водопостачанням необхідно зобов'язати водопостачальні організації виконати роботи з оцінки рівнів забруднення питної води поверхневих джерел водопостачання органічними сполуками (побічними продуктами дезінфекції), що утворяться при знезаражуванні води хлорреагентами.

У Луганській області зберігається тенденція високого вмісту нітратів, що володіють канцерогенним впливом на людину, і інших хімічних інгредієнтів (сульфатів, загальної твердості, сухого залишку, азоту амонійного, нітритів та ін.) в окремих джерелах централізованого і децентралізованого господарсько-питного водопостачання. В окремих вододжерелах, а також пробах води з водогінної мережі мають місце перевищення гранично припустимих концентрацій по нітратах, що становить особливу небезпеку для здоров'я населення, особливо дітей. За вмістом нітратів у питній воді розподільчої водопровідної мережі централізованого водопостачання у 2009 році не відповідали вимогам стандарту 115 проб.

Для поліпшення ситуації, що склалась із централізованим господарсько-питним водопостачання в Луганській області органам виконавчої влади, місцевого самоврядування, водопостачальним підприємствам, організаціям всіх форм власності необхідно вжити виконання наступних основних заходів:

• Забезпечити безперебійне водопостачання населених місць.

• Забезпечити своєчасну ліквідацію аварійних ситуацій на водопровідно-каналізаційних мережах з подальшим виконанням необхідних заходів.

• Провести паспортизацію інженерних споруд та мереж водопостачання, виявлення безгосподарських мереж і споруд, передачу їх на баланс водопостачальних підприємств із юридичним оформленням власності.

• Провести поновлення, а різі необхідності розробку схем водопостачання та каналізування населених пунктів області.

• Забезпечити проведення виробничого лабораторного контролю якості питної води, забезпечення визначення в питній воді всього переліку інгредієнтів, що передбачені вимогами державних санітарних правил та норм № 383 від 23.12.1996 «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання».

• Провести корегування, а разі необхідності розробку проектів зон санітарної охорони джерел централізованого і децентралізованого водопостачання, водопроводів, а також проведення в них заходів щодо їхнього захисту від забруднення у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 № 2024 «Про правовий режим зон санітарної охорони водних об’єктів».

• Створити служби експлуатації сільських водопроводів з організацією виробничого лабораторного контролю якості питної води.

• Організувати проведення відомчого лабораторного контролю за якістю води гарячого водопостачання.

• Забезпечити своєчасне очищення та дезінфекції підвальних приміщень у випадках їхнього забруднення господарсько-побутовими стоками.

• Забезпечити безумовне виконання вимог постанови регіональної програми „Питна вода Луганщини на 2006-2020 роки”, що затверджена рішенням Луганської обласної ради від 23.09.2005 № 20/85, державних та місцевих програм покращення водопостачання населених пунктів області.

У таблицях 4.5. – 4.7. наведено дані щодо аварійних ситуацій на водопроводах, а також результати лабораторного контролю якості води джерел централізованого господарсько-питного водопостачання за хімічними та бактеріологічними показниками.

У таблицях 4.8. та 4.9. представлено результати лабораторного контролю якості води джерел децентралізованого господарсько-питного водопостачання за хімічними та бактеріологічними показниками.

Таблиця 4.4. Санітарно-гігієнічна характеристика водопроводів

Міста й райони	Кількість водопроводів			Водопроводів з порушеннями			У тому числі через відсутність
							ЗСО			очисних споруд			знезараж. установок
	2007	2008	2009	2007	2008	2009	2007	2008	2009	2007	2008	2009	2007	2008	2009
1. Луганськ	29	30	30	18	18	18	14	14	14				17	17	17
2. Алчевськ
3. Антрацит	18	17	17
4. Брянка
5. Кіровськ
6. Краснодон	22	22	22		13	13								13	13
7. Красний Луч	11	11	11	5	5	5	5	5	5
8. Лисичанськ	8	9	9	2	2	2	2	2	2
9. Первомайськ	4	3	3
10. Ровеньки	11	11	11	2	2	2	1	1	1				1	1	1
11. Рубіжне	3	3	3
12. Свердловськ	14	12	12	5	4	4	5	4	4				2	2	2
13. Сєвєродонецьк	4	4	4
14. Стаханов	2	2	1
Разом по містах	126	124	123	32	44	44	27	26	26	0	0	0	20	33	33
15. Біловодський	29	27	26	4	4	4	4	4	4
16. Білокуракінський	37	36	36	4	4	4	4	4	4
17. Кремінськой	9	9	9
18. Лутугінський	9	9	9
19. Марківський	37	35	35	1	1	1	1	1	1
20. Міловський	29	29	29	16	16	16	15	15	15				16	16	16
21. Новоайдарський	25	25	25	7	7	7	6	6	6	1	1	1
22. Новопсковський	23	20	19	13	11	9	13	11	9
23. Перевальський	7	7	7
24. Попаснянський	15	15	15	4	3	3	4	3	2				4	3	3
25. Сватовський	21	21	21	11	11	11	11	11	11
26. Слов`яносербський	22	22	22	18	16	16	10	10	10				8	6	6
27. Ст-Луганський	30	30	30	3	3	3	3	3	3
28. Старобільський	35	33	30
29. Троїцький	36	36	36	3	3	3	3	3	3
Разом по районах	364	354	349	84	79	77	74	71	68	1	1	1	28	25	25
Усього по області	490	478	472	116	123	121	101	97	94	1	1	1	48	58	58

Таблиця 4.5. Аварійні ситуації на водопроводах і результати лабораторних досліджень джерел та мереж централізованого водопостачання за мікробіологічними показниками за 2007-2009 рр.

Таблиця 4.6. Результати лабораторного контролю якості води водопроводів централізованого господарсько-питного водопостачання за хімічними показниками

Таблиця 4.7. Результати лабораторного контролю якості питної води водопроводів централізованого господарсько-питного водопостачання за мікробіологічними показниками

Таблиця 4.8. Результати лабораторного контролю якості води джерел децентралізованого господарсько-питного водопостачання за хімічними показниками

Таблиця 4.9. Результати лабораторного контролю якості води джерел децентралізованого господарсько-питного водопостачання за мікробіологічними показниками