5.1.1. Заходи щодо збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі. Стан біо- та ландшафтного різноманіття, структурних елементів екомережі та її складових

Збереження різноманіття визначено одним з пріоритетних напрямів екологічної політики держави. Проблема полягає в тому, щоб на засадах екологічно збалансованого розвитку гармонізувати людську діяльність з природно-ресурсними можливостями, забезпечити безперервність і невиснажливість використання ресурсів природи та максимально зберегти біо- та ландшафтного різноманіття.

Стан лісових насаджень Луганської області визначається такими чинниками:

- кліматичними умовами області, що характеризуються як украй жорсткі з недостатньою кількістю опадів, різкими перепадами температур, посухами, суховіями та курними бурями. Загалом кліматичні умови області несприятливі для зростання лісів, у зв’язку з чим необхідно витрачати набагато більше зусиль для одержання стійких, довговічних насаджень;

- надзвичайно високим техногенним пресом, що зазнають лісові насадження області “перевантаженої” промисловими підприємствами різного профілю (шахти, хімічні підприємства, металургія, інше). Викиди численних промислових підприємств у Луганській області за даними наукових досліджень, досягають 22 т/км² забруднюючих речовин на рік;

- на стан лісів впливають численні водозабори, розташовані в заплаві р. Сіверський Донець, де зосереджено основні масиви заплавних дібров і хвойних насаджень на терасах;

- високим рекреаційним навантаженням на ліси. На одного жителя Луганської області припадає менше 0,1 га лісових насаджень. Якщо врахувати, що основна маса населення області мешкає в місцях зосередження заплавних дібров і штучних соснових насаджень (регіони міст Кремінної, Рубіжного, Лисичанська, Сєвєродонецька, Луганська), то рекреаційне навантаження на ліси багаторазово перевищує припустимі розрахункові норми.

Основною лісоутворюючою породою степової зони є дуб. Природні корінні байрачні насадження з головною породою дуб звичайний – це стійкій довговічний природний екологічний каркас Донбасу, що забезпечує стабільний, здоровий стан природного середовища і природних ресурсів. Кількісний і якісний стан цих лісів украй несприятливий і має тенденцію погіршення. Так, їх представленість в лісовому фонді складає лише 12 %. Ростуть вони по 3-му і 4-му бонітету (73 %). Присутність дуба в складі насаджень неухильно знижується. Низькостовбурні (порослеві) дубові насадження – наслідок багатьох десятиріч господарського використання. Такі насадження недовговічні, слабо виконують природоохоронні функції і без позитивного втручання людини приречені на загибель.

З різних причин, як-то: невиконанням визначених лісовпорядкуванням обсягів створення дубових насаджень та переведення їх в покриті лісом площі; списанням дубових лісових культур; труднощами, пов’язаними з тим, що відновлення дубових лісів повинно проводитися виключно штучним шляхом, а це потребує значних фінансових та трудових витрат, зменшуються площі під насадженнями дуба, спостерігається тенденція заміни корінних дубових деревостанів насадженнями менш продуктивних другорядних порід - акацією, тополею, липою, вільхою.

Слід зазначити, що щорічні об'єми посадки сосни звичайною складають в середньому 70 % від площі створюваних в області лісових культур. При цьому створюються чисті культури без введення листяних порід. Ця негативна практика лісоводів закладає на перспективу високу вірогідність загрози загибелі лісових насаджень від пожеж, хвороб і шкідників лісу. Створювані чисті соснові насадження біологічно нестійкі, і більшою мірою потерпають від несприятливих чинників навколишнього середовища.

Таким чином, для усунення погроз загибелі лісів лісомисливським підприємствам необхідно збільшувати насіннєву базу листяних порід як по складу так і по об'ємах вирощування, проектувати створення змішаних культур, дотримуватися принцип відповідності культур лісорослинним умовам.

Лісистість області складає 11,6 %. Для досягнення оптимальної лісистості області – 16 % необхідно додатково створити більше 120 тис. га лісових насаджень. Для цього щорічні об'єми посадок потрібно збільшити мінімум до 8 тис. га. Пожежі, посухи, шкідники і інші несприятливі чинники знижують ефективність лісокультурного виробництва і погіршують стан лісів. Достатнє фінансування і розвиток матеріально – технічної бази лісового господарства є гарантом стабільного розвитку лісових екосистем і поліпшення екологічної ситуації регіону.

Вплив різноманітних факторів, у тому числі промисловості, на довкілля області відобразився на стані ґрунтового покриву, що призвело до негативних наслідків.

В районах розміщення гірничодобувної промисловості спостерігається просідання поверхні ґрунту над гірничими виробітками, підвищився рівень ґрунтових вод, що призвело до підтоплення земель.

Території області притаманні істотні умови для розвитку ерозійних процесів, до яких відносяться і природні фактори, пов’язані з характером поверхні. Значні площі орних земель розташовані на схилах і потерпають від водної та вітрової ерозії. Однією з причин такого стану є недотримання ґрунтозахисних заходів при вирощуванні сільськогосподарських культур. В такій ситуації необхідно вживати дієві заходи з охорони земель, у тому числі впровадження в сільському господарстві протиерозійних технологій вирощування сільгоспкультур.

Згідно Закону України «Про екологічну мережу України» складовими елементами екомережі є землі неінтенсивного сільськогосподарського використання, землі водного, лісового, природно-заповідного фонду. За категоріями земель каркасом екологічної мережі в області є саме землі лісового фонду, сіножаті та пасовища, площа яких складає 932 га.

У таблиці 5.1. наведені площі земельних угідь – складових національної екомережі за роками.

Таблиця 5.1. Площі земельних угідь – складових національної екомережі за роками, тис. га

Станом на 01.01.2010 року природно-заповідний фонд Луганської області складає 141 об'єкт на площі 79,655 тис. га. З них загальнодержавного значення – 7 об'єктів площею – 13,731 тис. га, місцевого значення – 134 об'єкта площею – 65,923 тис. га. Відношення площі природно-заповідного фонду до площі Луганської області складає 2,94 %.

Указом Президента України № 1040 від 11 грудня 2009 року створений національний природний парк «Сіверсько-Донецький» площею 7007 га.

Рішеннями Луганської обласної ради від 17.04.2009 № 28/38, від 03.12.2009 № 32/22 та № 32/23 оголошено:

- ботанічний заказник місцевого значення «Лісне» площею 271,0 га у Лутугинському районі;

- загальнозоологічний заказник місцевого значення «Суходільський» площею 483,8 га у Краснодонському районі;

- комплексну пам’ятку природи місцевого значення «Лотиківська діброва» площею 6,5 га у Слов’яносербському районі.

Також Управлінням до Мінприроди України для прийняття рішень щодо створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду передані наступні проекти створення заповідних територій, що наведені нижче:

Загальна площа цих територій складає 2872,7 га. Обласною державною адміністрацією погоджені проекти Указів Президента про створення вищеназваних територій.

У 2009 році активізована робота з встановлення меж територій та об’єктів природно-заповідного фонду в натурі (на місцевості). Протягом 2009 року встановлені межі на місцевості 20 об’єктів природно-заповідного фонду.

Станом на 1 січня 2010 року встановлено на місцевості з розробленням відповідної землевпорядної документації межі 46 природно-заповідних об’єктів на загальній площі 13512,5 га.

З метою поширення екологічних знань Управлінням за рахунок коштів обласного фонду ОНПС в 2009 році видана карта-схема природно-заповідного фонду Луганської області та Атлас заповідних об’єктів Луганщини.

Управлінням розроблена та Луганською обласною радою затверджена рішенням від 17.04.2009 № 28/37 Концепція програми розвитку екологічної мережі Луганської області.

Інститутом прикладної екології Східноукраїнського університету ім. Володимира Даля проведена робота з розробки Регіональної цільової програми розвитку екомережі Луганської області на період 2010-2020 роки, що затверджена рішенням Луганської обласної ради від 03.12.2009 № 32/19.