N1. Потреби, мотиви, емоці§.

   Згідно А.П. Леонт"євим першою передумовою будь-яко§ діяльності- є суб"єкт, що має певні потреби. "Наявність у суб"акта потреб- така ж фундаментальна умова його існування, як і обмін речовин"- зазначає автор. Варто сказати, що в сво§х первинних біологічних формах потреба - це певний стан організму, що виражає об"активну його потребу в доповнені, яке лежить поза межами даного організму. Одночасно із зміною і розвитком потреб відбувається зміна та розвиток предметів, які §м відповідають та в яких вони "опредмечуються" та конкретизуються. Як вже було сказано, наявність потреби- необхідна передумова будь-яко§ діяльності, але потреба сама по собі не здатна надати діяльності певну спрямованість. Те, що є єдиним, на думку А.П. Леонт"єва, спонукачем саме спрямовано§ діяльності. є не сама по собі потреба, а предмет, що відповідає даній потребі . Предмет потреби- матеріальний чи ідеальний, який чуттєво сприймається або той, що даний лише в уявленні- називається мотивом діяльності. Мотиви несуть в собі предметний зміст діяльності, яке має так чи інакше сприйматися суб"єктом. З точки зору вчень про предметність мотивів людсько§ діяльності з категорі§ мотивів перш за все варто виключити суб"активні переживання, що являють собою відображення тих "над органічних" потреб, що співвідносяться з мотивами. Ці переживання, як §х називає А.П. Леонт"єв "желания, хотения, стремления" не є мотивами в силу тих же причин, за якими ними не є відчуття голоду або спраги. Оскільки самі по собі вони неспроможні викликати спрямовано§ діяльності. І так звані "предметні бажання" А.П. Леонт"єв зводе до вказання відповідного мотиву, але так звані "прагнення, бажання і т.п." на думку автора виконують певні функці§ в регуляці§ діяльності, а саме, вони виконують функцію вибірково§ активізаці§ систем, що реалізують діяльність суб"єкта. На відміну від афектів емоці§ являють собою більш тривалі стани, інколи ледь помітні у зовнішній поведінці. Вони мають чітко виражений ситуативний характер, тобто вони виражають оціночне особистісне ставлення до ситуаці§, що слкалася або до можливо§ ситуаці§, до своє§ діяльності і сво§м проявам в них. Власне емоці§ носять яскраво виражений ідеаторний характер, це означає, що вони здатні пре підносити ситуаці§ та поді§, які реально ще не наступили і виникають в зв"язку з уявленням про пережиті чи уявні ситуаці§. Їх найважливіша особливість полягає в §х здатності до узагальнення та комунікаці§; тому емоційний досвід людини набагато ширший, ніж інші досвіди. Емоці§ виконують роль внутрішніх сигналів, тобто вони самі не несуть інформацію про зовнішні об"єкти, про §х зв"зки та відношення, про ті об"активні умови в яких протікає діяльність суб"акта, вони безпосередньо відображають відношення між мотивами та реалізацією діяльності, що відповідає цим мотивам. Тобто А.П.Леонт"єв має на увазі безпосередньо переживання. П.К. Анохін, наприклад, виказує схожу точку зору стосовно функці§ емоці§ в діяльності суб"акта: " в самому загальному вигляді функція емоці§ можна охарактеризувати , як індикація плюс-мінус санкціонування здійснено§, або тіє§ що здійснюється або тіє§ що буде здійснюватись діяльності". А.П. Леонт"єв підкреслює, що емоці§ самі по собі не є мотивами. В цьому плані колись Дж.Ст.Міль, говорив: "для того, щоб пережити емоці§ задоволення, щастя, слід прагнути не до переживанню §х, а до досягнення таких цілей, які породжують такі переживання."