N15.Периферична теорія емоцій.

   Не дивлячись на те,що Джеймс(1894) і Ланге(1895) незалежно один від одного розвинули сво§ теорі§ емоцій, §х поєднують в одну-периферичну теорію емоцій, згідно якій емоція є вторинним явищем-усвідомленням сигналів які приходять до мозку, про вісцеральні зміни (у м'язах, судинах і внутрішніх органах) в момент реалізаці§ поведінкового акту, викликаного емоціогенним подразником.

   Джеймс: Факт викликає тілесне збудження .Усвідомлення цього збудження-емоція."Ми засмучені, бо плачемо, розлютовані, бо б'ємо іншого, плачемо, бо тремтимо." Тобто зовнішній емоціогенний сигнал, діючи на мозок рефлекторно, без участі вищих центрів, з якими пов'язані процеси усвідомлення, включає певну поведінку - ряд змін в організмі, а зворотня сомато-сенсорна і вісцеральна аферентація викликає емоцію. Тобто емоція ототожнюється з усвідомленням органічних змін.

   Ланге у сво§й "судинноруховій теорі§": емоці§-афекти визначаються станом інерваці§ і шириною судин, які задіяні в цих емоціях. Тобто емоці§ - це усвідомлення судинорухових (вазомоторних) змін, що відбуваються в організмі і §х наслідків. Емоці§ - це самі тілесні зміни. Таким чином його теорія принципово однорідна з теорією Джеймса. Але Ланге досить звузив фізіологічні основи емоцій на відміну від Джеймса, який більш чітко поставив питання про периферичну чи центральну обумовленість емоцій.

   Таким чином ця теорія показала важливість органічних змін периферичного характеру, без яких дійсно немає емоцій. Теорія вказала на зв'язок трьох подій: зовнішнього подразника, поведінкового акту і емоційного переживання. Ї§ недоліком була виключна увага тільки до периферичних реакцій, залишаючи без уваги центральні фактори. Відчуття тут первинне по відношенню до емоцій.

   Такий підхід привів до спрощення, примітивізаці§ концепцій, спробам пояснити природу емоцій одиничним судженням, посилаючись до того чи іншого фізіологічного процесу.

   N16. Функці§ емоцій:

   - спонукальна та оціночна функція (оцінка теперішнього, організація діяльності, закріплення досвіду, передбачення майбутнього, синтезування досвіду )

   - регулятивна

   - виразна

   Спонукальна функція пов'язана з оціночною функцією. Емоці§ забезпечують виділення предмету або явища відносно його суб'єктивно§ дійсності.

   Оцінити - підвести під якусь міру.

   Намагання оволодіти предметом потреб, є функцією спонукання, як найважливіший мотив поведінки.

   N17. ІНФОРМАЦІЙНА ТЕОРІЯ.

   Згідно з П. Симоновим, емоці§ людини і вищих тварин визначаються актуальною потребою (§§ якістю і величиною) і оцінкою суб"єктом імовірності (можливості) §§ задоволення. Таку оцінку суб"єкт здійснює, мимовільно зіставляючи інформацію про засоби, час, ресурси. Які необхідні для досягнення мети (задоволення потреби), і інформацію про засоби, час тощо, якими він реально володіє. Зростання ймовірності досягнення мети в результаті надходження ново§ інформаці§ щодо засобів і можливостей задоволення потреби викликає позитивну емоцію. Зменшення ймовірності в порівнянні з попереднім прогнозом призводить до негативно§ емоційно§ реакці§. Коли л-на усвідомлює високу ймовірність задоволення потреби, то виникає "+" емоція, а якщо людина відчуває, що можливість задовольнити потребу невисока,- "-" емоція. Згідно П. Симоновим, емоція- це відображення (оцінка) л-ною та твариною яко§сь актуально§ потреби (§§ якості і величини) і ймовірності §§ задоволення. Автор вивів наступну формулу:

   Е= П*(Іс- Ін), де Е- емоція, §§ ступінь, якість і знак; П- сила і якість актуально§ потреби; (Іс- Ін)- оцінка ймовірності задоволення потреби; Ін- інформація стосовно засобів, які є необхідними для задоволення потреби; Іс- інформація про засоб, наявні в даний момент.

   Низька ймовірність задоволення потреби (Ін>Іє) призводить до виникнення "-"емоцій. Збільшення ймовірності (можливості) задоволення потреби в порівнянні з попереднім прогнозом (Іс>Ін) викликає "-" емоці§.Але Симонов намагається всі випадки виникнення емоцій підвести під свою формулу й визнає свою теорію єдино вірною й всеосяжною. Перевагою своє§ теорі§ й Симонов вважає те, що вона "категорично суперечить погляду на позитивні емоці§, як на задоволену потребу", тому що в рівності Э=П (Ин-Ис) емоція виявиться рівною нулю при зникненні потреби. З його погляду позитивна емоція виникне тільки в тому випадку, якщо Ис > Ин.Симонов намагається спростувати теорію "редукці§ драйву" західних психологів, відповідно до яко§ живі системи прагнуть до зменшення потреби, а усунення або зменшення потреби приводить до появи позитивно§ емоці§. Виступає він і проти поглядів П. К. Анохіна, за яким "+ емоційний стан виникає, якщо зворотна інформація від результатів ді§, точно збігається з апаратом акцептора ді§". Із точки зору Симонова, задоволення вітальних потреб, усуваючи "-" емоці§, лише сприяє появі "+" емоцій, але не викликає §х. Якщо під впливом "-" емоці§ людина або тварина будуть прагнути до якнайшвидшого задоволення потреби, що обумовила дану емоцію, то з "+" емоцією все набагато складніше. Оскільки ліквідація потреби неминуче веде до зникнення "+"емоці§, "гедонічний принцип" ("закон максимізаці§") спонукає людину й тварину перешкоджати відсутності потреби, шукати умови §§ підтримки й поновлення. Відзначаючи відмінності між "+" й "-" емоціями, Симонов вказує, що поведінка живих істот спрямована до мінімізаці§ впливів, здатних викликати "-"емоці§, і до максимізаці§ "+" емоційних станів.