N1. Філософські аспекти волі

   З часів Аристотеля і дотепер воля розглядається як проблема породження реально§ ді§ (В.Вундт, І.Сеченов, В.Джемс, Л.Виготський, Ш.Чхартишвілі, В.Іванников), але двома основними шляхами, двома основними лініями.

   1.Лінія Аристотеля--поняття волі пов'язується з проблемою породження не всяко§ ді§, а лише ді§ на основі розуму, роздумів.

   2.Лінія Декарта--воля розглядається у контексті породження будь-яко§ ді§.

   В залежності від концептуально§ позиці§ дослідника вирішувались і основні філософські проблеми волі - §§ детермінованість та свобода і суверенітет волі.

   а) Детермінованість та свобода волі - воля виростає з емоційних процесів, які зумовлені потребами , а отже воля детермінована. Вольова дія завжди свідома, має особистісний характер. Разом ці 2 фактори визначають одночасно детермінованість та свободу волі. В філософі§ та історі§ психологі§ існували погляди на волю як індетерміновану, абсолютно свободну. В той же час існували погляди на відсутність волі як особливого психічного утворення. Однобічні погляди не враховують, в першу чергу, цілісність людсько§ психіки, особистісний характер всіх психічних процесів. Розглядаючи волю як здійснення та підтримання вибору при наявності боротьби мотивів,воля є одночасно і детермінованою наявними потягами, бажаннями, існуванням необхідності вибору лише одного з варіантів дій, уявленнями особистості про норми та правила здійснення вибору в подібних ситуаціях, особливостями психофізіологічних механізмів, і, в той же час, воля є власне довільною, оскільки посилює 1 з наявних мотивів свідомо, через вольове зусилля.

   б) Суверенітет волі - воля пов'язана з ін. психічними процесами, через емоційну сферу детермінована наявними потребами, а через особистісний рівень - сталими уявленнями та переконаннями про особистісно та соціально правильний варіант ді§ в ситуаці§ вибору. Все це свідчить про відсутність дійсного суверенітету волі, неадекватність волюнтаристичних поглядів. Проте, в той же час, суверенітет волі проявляється саме на особистісному рівні - навіть за змінених станів свідомості "нав'язані ззовні" ді§ проходять перевірку та все ж таки контролюються вольовою сферою особистості. Наприклад, вважається, що людину не можна в гіпнотичному стані примусити виконати дію, яку вона ні за що не погодилась би виконати за власним бажанням.

     N4. Структура вольового акту. Волевой акт может иметь разную структуру, в зависимости от количества компонентов, и длительность этапов его осуществления. Волевые действия бывают простые и сложные.

   К простым волевым действиям относятся те, при осуществлении которых человек без колебаний идет к намеченной цели, то есть побуждение к действию непосредственно переходит в само действие.

   В сложном волевом акте можно выделить, по крайней мере, четыре фазы:

   Первая фаза -- возникновение побуждения и предварительная постановка цели.

   Вторая фаза -- обсуждение и борьба мотивов.

   Третья фаза -- принятие решения.

   Четвертая фаза -- исполнение решения.

   Дадим краткую характеристику каждой из четырех фаз.

   Первая фаза характеризует начало волевого акта. Волевой акт начинается с возникновения побуждения, которое выражается в стремлении что-то сделать. По мере осознания цели это стремление переходит в желание, к которому добавляется установка на его реализацию. Если же установка на реализацию цели не сформировалась, то волевой акт может на этом завершиться, так и не начавшись. Таким образом, для возникновения волевого акта необходимо появление мотивов и их преобразование в цели.

   Вторая фаза волевого акта характеризуется активным включением в него познавательных и мыслительных процессов. На этом этапе происходит оформление мотивационной части действия или поступка. Дело в том, что мотивы, появившиеся на первой стадии в виде желаний, могут противоречить друг другу. И личность вынуждена проанализировать эти мотивы, снять существующие между ними противоречия, осуществить выбор.

   Третья фаза связана с принятием одной из возможностей в качестве решения. Однако не все люди принимают решения быстро, возможны продолжительные колебания с поиском дополнительных фактов, способствующих утверждению в своем решении.

   Четвертая фаза - исполнение этого решения и достижение цели. Без исполнения решения волевой акт считается незавершенным. Исполнение решения предполагает преодоление внешних препятствий, объективных трудностей самого дела.

   Особенность протекания волевого акта состоит в том, что механизмом его осуществления являются волевые усилия на всех фазах. Осуществление волевого акта всегда связано с ощущением нервно-психического напряжения.