N11. Еволюційна теорія емоцій дарвіна.

   У книзі "Вираження емоцій у людини і тварин" Дарвін розглядає емоці§ л-ни з відповідними афективними і інстинктивними реакціями тварин. Вивчаючи еволюцію і походження емоційно-виразних рухів, Дарвін намагався знайти ще одне підтвердження своєму вченню про походження л-ни. Він хотів показати, що емоці§ і почуття л-ни мають тваринне походження, як і л-на в цілому. Походження і розвиток виразних рухів він пояснює спираючись на 3 принципи:

   1)ряд виразних рухів є рудиментами чи пережитками інстинктивних рухів, які виступають в якості біологічно значимих сигналів для особин не тільки свого, але і інших видів;

   2)принцип антитези - деякі виразні рухи могли б виникнути за контрастом, виражаючи протилежні почуття;

   3)деякі виразні рухи є просто розрядкою нерв. с-ми і спостерігаються при сильних емоціях і спалахах афектів.

   Таким чином емоц. стани у цій концепці§ оцінювались у зв'язку з спонуканням до ді§. Емоці§ за Дарвіном виникли в процесі еволюці§ як засіб, за допомогою якого живі істоти встановлюють значимість тих чи інших умов для задоволення актуальних для них потреб.

   Виразні рухи - це будь-які рухи, які супроводжують душевні стани.

   Легкі рухи(напр. трохи помітне опускання куточків рота) - сліди чи залишки більш різко виражених у минулому рухів, які мали понятійний смисл. Головні виразні рухи носять вроджений х-тер. Деякі з них зовсім не залежать від навчання і контролю(напр. почервоніння). Але існують жести, які здаються нам природними, хоча вони скоріш за все не є вродженими, хоча вони дуже розповсюджені, але не всезагальні. Такі жести у ранні роки вивчаються свідомо і довільно для певно§ цілі чи у наслідуванні іншим, і тільки потім стають звичними. Вроджені виразні рухи раніше теж виконувались довільно з певною ціллю: позбавлення від небезпеки, полегшення горя, задоволення бажання, а зараз вони виконуються мимовільно. Виразні рухи допомагали спілкуватись. Можливо, спочатку виразні рухи використовувались індивідами для виразу свого стану і розповсюджувались завдяки свідомому чи несвідомому наслідуванню.

   Сміх як вираження задоволення був притаманний ще мавпам. Страх також виражався у тій же формі, що і у л-ни зараз (тремор, хол. піт, блідість, широкі зіниці). Плач виник достатньо пізно. Тому вираження горя і тривоги у вищому ступені притаманні людині. Лють виражалась погрожуючими жестами, почервонінням шкіри і блиском очей, але нахмурювання ще не було, воно виникло у людини у зв'язку з захисною реакцією при ускладненому і уважному пригляданні.