8.8. Чи можна обмежити чисельність населення Землі?

Наслідком перенаселеності Землі стали різноманітні пропозиції забезпечити зниження чисельності її населення. Може здатися, що це не таке складне завдання: спочатку з’ясувати, скільки людей без шкоди для себе може витримати Земля, а потім домовитися, обмежити народжуваність і знизити чисельність населення до необхідного рівня.

Розглянемо для прикладу два можливих сценарії можливих змін. Сценарій № 1, наприклад, може бути викликаний опануванням дешевого та безпечного способу отримання термоядерної енергії. Енергія викопного палива стане непотрібною, залишки горючих копалин будуть використані як сировина для хімічної промисловості. З часом чисельність людства стабілізується, й воно перейде до стійкого існування.

Сценарій № 2 включає перехід економіки на інші джерела енергії після вичерпання запасів нафти, після цього відбувається крах економіки, руйнування виробництва там альтернативних джерел енергії: сонячних батарей і вітряків, війни між багатими малонаселеними країнами і бідними країнами з численним, голодним і вкрай ображеним населенням, розпад медицини та освіти, а потім, у кращому випадку, нове Середньовіччя (і з точки зору чисельності населення, і з точки зору культурного рівня його переважної більшості).

А є ще сценарії №№ 3, 4, 5, 6, 7... Те, який сценарій буде обраний, кожен з нас визначити не може. Але дії кожного з нас можуть підвищувати як ймовірність сценарію № 1 (і схожих на нього сценаріїв технологічного переходу), так і сценарію № 2 (інших варіантів здичавіння). Що сприяє першому варіанту? Заміна короткострокових цілей розвитку довгостроковими, що вимагає реального, а не формального зростання грамотності і, отже, підвищення ефективності освіти. Зростання сучасних технологій, що випереджає зростання споживання. Зміна пріоритетів, що вимагає перебудови економіки...

Прихильники «зеленої» ідеології досить часто бачать вихід із ситуації, що склалася, у поверненні до «дідівського» способу життя. Мовляв, якщо ми будемо жити у селах з вишневими садками, відмовимось від ГМО та хімічних добрив, усе влаштується само собою. У цих «рецептів» є один значний недолік: вони ігнорують сучасну чисельність людства. За наявними оцінками, за рахунок природ-

7

ної первинної продукції на Землі зможе існувати близько 0,5 мільярда людей. Нині їх 7, тобто за короткий строк з 14 людей має лишитися одна. Автори таких рішень звичайно не задаються питанням: а що буде, якщо зайві 13 не захочуть зникати? Майте на увазі, що будь-яка боротьба, військові конфлікти тощо значно скорочують несучу здатність нашої планети.

Жодного разу за всю історію людства і за всю історію спроб управління народжуваністю не вдавалося здійснити навіть значно менш масштабні перебудови демографічних процесів. На сьогодні найуспішніший досвід обмеження чисельності населення накопичений в Китаї, країні з найчисленнішим населенням, де цей досвід реалізується під жорстким контролем правлячої комуністичної партії. Успіх цієї програми полягає в деякому зниженні темпів зростання населення, а зовсім не в скороченні чисельності населення. Наслідком цього стане те, що через якийсь час Китай поступиться Індії пальмою першості найчисленнішої країни світу; індійська програма скорочення чисельності населення (що включала, окрім іншого, примусову стерилізацію людей — із застосуванням армійських підрозділів для придушення протестів) провалилася.

Можливо, нестача ресурсів і голод призведуть до поступового зниження чисельності людства до зазначеного фахівцями рівня? При нестачі ресурсів люди, що залишилися без засобів до існування, роблять зусилля для свого порятунку і перерозподілу ресурсів. Боротьба за ресурси призведе до ще більш різкого їх вичерпання.

На те, що людство само різко скоротить свою чисельність, розраховувати не доводиться. Мабуть, нинішнє людство або зможе вижити, продовжуючи зростати кількісно протягом декількох десятиліть, і лише потім стабілізується або почне повільно знижуватися, або ж людська цивілізація зникне з лиця Землі повністю чи практично повністю.

Як ми встановили, глобальне людство стоїть перед серйозним викликом, що загрожує самому його існуванню. Якби вживані людьми зусилля були пропорційні цій небезпеці, зміна характеру відносин нашого виду із середовищем стала б головним завданням кожного уряду і кожної людини. Але, незважаючи на свою глобальність, людство розділене на частини, кожна з яких переслідує в першу чергу свої вузькоегоїстичні інтереси. Розвинені країни прагнуть зберегти контроль над основними багатствами планети і не допустити його перерозподілу. Країни, що розвиваються, прагнуть змінити сформовану геополітичну нерівність. Різноманітні терористичні угруповання

готові жертвувати людськими життями для руйнування сформованого стану справ. У результаті цього прямі витрати на військові цілі в світі істотно перевищують витрати на охорону здоров’я та освіту. Непрямі витрати на оборону значно вищі. Військово-промислові комплекси розвинутих країн є найпотужнішими економічними групами зі своїми політичними інтересами. Військові об’єкти становлять особливу небезпеку з точки зору катастроф як диверсійного походження, так і «випадкових» і екологічно обумовлених. Військова діяльність проходить під завісою секретності, що ускладнює контроль і створює умови для зловживань.

Ядерні вибухи (приблизно близько трьох тисяч) різко збільшили радіаційне забруднення середовища. Вибухи у верхніх шарах атмосфери, проведені СРСР в 60-ті роки, істотно змінили будову магнітосфери і радіаційних поясів Землі.

Розроблені й розробляються нові види екологічной зброї, наприклад технології, що викликають землетруси і виверження вулканів, тайфуни та інші катастрофічні зміни погоди, створення штучних озонових дір над територією противника. Триває вдосконалення хімічної і бактеріологічної зброї, способів впливу на психіку.

Підготовка до війни завдає величезної шкоди середовищу, але ведення бойових дій ще небезпечніше. Змінюється характер жертв. У Першій світовій війні мирне населення становило серед жертв 5 %, у Другій — близько 50 %, нині — до 95 %.

Вперше масово екологічну зброю було застосовано США у В’єтнамі (1964—1975 рр.). У цій війні розсіяно близько 100 тис. тонн отрутохімікатів, що знищують рослинність. 325 га тропічних лісів (2 % всієї території В’єтнаму) зрізано бульдозерами вагою 33 т. Ці бульдозери були дотепно названі «римськими плугами», на згадку про одне з перших застосувань екологічної зброї в історії. Захопивши Карфаген, Рим переорював поля переможеного супротивника, попередньо засипавши їх морською сіллю.

Відступаючи в 1991 р. з Кувейту, Ірак зруйнував і запалив близько 700 нафтових свердловин, в результаті чого у вибурхах полум’я заввишки більше 100 м згорало близько 1 млн т нафти в день. Пожежі були погашені лише через півроку. Величезні території стаючи непридатними для використання (міна-крихітка коштує 3 долари США, а її знешкодження — 300—1000 доларів; у Кувейті Ірак розмістив не менше 7 млн мін).

Специфіка військових дій полягає в тому, що найчастіше вони знищують ті ресурси, заради заволодіння якими вони і починалися.

Створення ядерної, а потім і термоядерної зброї стало одним з тріумфальних досягнень людського розуму, хоча й становило загрозу самому існуванню людства. Твердження про те, що ядерна війна викличе «ядерну зиму», було висловлено в 1983 році і стало одним з важливих результатів комп’ютерного моделювання клімату. Моделі, з якими в СРСР працював колектив за участю М. М. Мойсеєва і в США — група К. Сагана, були побудовані за різними принципами. Тим не менше, в обох цих моделях ядерний конфлікт з виникненням пожеж у великих містах мав призвести до утворення у верхніх шарах атмосфери димового шару. Протягом короткого часу такий шар мав поширитися на всю планету. Порушення нормальної циркуляції атмосфери, згідно з цими моделями, мало вести до того, що такий димовий шар зберігався б протягом декількох років. За цей час поверхню практично всієї планети скував би найсильніший мороз, який привів би до руйнування всієї біосфери.

Сценарій «ядерної зими» отримав широкий розголос і став однією з причин, що змінили ставлення людства до накопичення ядерних арсеналів. Припинення «холодної війни» і навіть розпад СРСР — події, певним чином пов’язані з результатами описаного моделювання.

За минулий час не досягнуто суттєвого прогресу в моделюванні кліматичних наслідків ядерної війни. Ймовірно, «ядерна зима» можлива, але який конфлікт може її запустити, неясно й донині. Припущення М. М. Мойсеєва і К. Сагана, що вона може бути наслідком локального ядерного конфлікту на території великого міста, досі не спростовано і не підтверджено. Противники сценарію «ядерної зими» стверджують, що, оскільки близько 3000 здійснених на сьогодні ядерних вибухів не запустили описаний ефект, його можна не боятися. Це заперечення не уявляється досить обґрунтованим. За винятком американських бомбардувань Хіросіми і Нагасакі, ядерна зброя не застосовувалася (поки що) в бойових діях. Однак очевидно, що кліматичні зміни запускаються не сумою боєзарядів, висаджених у різний час і в різних точках планети, а певним вогнищем конфлікту, в якому буде піднято в атмосферу кількість диму, що перевищує певний поріг. Викид диму і пилу в атмосферу пов’язаний при цьому не тільки з вибухами самих атомних бомб, а з викликаним ними ефектом «вогняного смерчу».

Найстрашніші приклади вогненних смерчів, відомі людству, були пов’язані з бомбардуванням англійською та американською авіацією Гамбурга 27 липня 1943-го, а також Дрездена 13 і 14 лютого 1945 року. Пожежі від окремих будівель зливалися при цьому в єдині стовпи вогню. Стрімкий підйом гарячого повітря (дим при цих бомбардуваннях піднімався на 8—12 кілометрів!) викликав потужний приплив навколишнього повітря, що сприяє інтенсивному горінню. Очевидці описували, що потужний вітер підхоплював людей, корті металися по палаючому місту, і піднімав їх угору, в полум’я.

Перша атомна бомба, підірвана над Хіросімою 6 серпня 1945 року, викликала вогненний смерч, а друга, скинута через 3 дні на Нагасакі, не привела до таких наслідків, хоч і була більш потужною. Це було пов’язано з тим, що Нагасакі розташовується на сильно горбистій місцевості, і частина міста збереглася від ядерного спалаху.

На жаль, розвиток засобів знищення людей та екосистем не спинився. Не виключено, що майбутні покоління зіштовхнуться з новими злочинами проти людства та біосфери, наслідки яких будуть значно перевищувати наслідки Другої світової війни.