8.5. Екологічна криза сучасності
Всім нам доводилося неодноразово чути про те, що ми є свідками глобальної екологічної кризи. Що означає це поняття?
Перш за все слід розділити поняття кризи, катастрофи та колапсу. Криза є оборотним станом системи, в ході якого вона може як повернутися в нормальний стан, так і перейти в інший. Катастрофа пов’язана з руйнуванням механізмів регуляції, які підтримували колишній стан системи, і переходом в іншу якість. Колапс — необоротна зміна, що приводить до руйнування існуючої системи як такої. Екологічний колапс пов’язаний з переходом середовища в стан, який виключає існування організмів, що населяли його раніше. Отже, криза — порушення функціонування системи, катастрофа — її перебудова, а колапс — руйнування.
Слід розрізняти локальні, регіональні і глобальні кризи. Локальні пов’язані з проблемами окремих місць існування та окремих популяцій людини, регіональні охоплюють великі області, а глобальні поширюються на всю земну кулю.
Таким чином, говорячи про екологічну кризу, ми стверджуємо, що нинішня біосфера нестійка і може перейти в якийсь новий стан, що буде істотно відрізнятися від того, до якого пристосувалися ми й інші жителі нашої планети. З цієї точки зору екологічна криза — спостережувана нами даність. Ймовірно, завдання, що стоїть перед нами, — не «побороти» кризу, а уникнути переходу екологічної катастрофи в колапс біосфери.
Біосфера проходила через кризи та катастрофи задовго до появи людства. Широко відомим є масове вимирання (в палеонтології його називають «кризою», хоча в наведеному вище сенсі ясно, що мова йде про катастрофу) на кордоні крейди і палеогену. Ще масштабнішою була катастрофа на кордоні пермі і тріасу. Те, що палеозойська, мезозойська і кайнозойська ери поділяються саме за цими катастрофами, зовсім не дивно: кожна з них означала перехід біосфери в нову якість. Однак говорячи про ці кризи і катастрофи, треба зауважити, що їх тривалість становила не менше десятків і сотень тисяч років. Особливість нинішньої кризи — у її швидкоплинності (за мірками історії біосфери).
Численні кризи доводилося переживати і нашому виду. Наприклад, популяційно-генетичні дослідження свідчать, що на якомусь етапі нашої історії (ще до розселення Homo sapiens за межі Африки) чисельність всього нашого виду знижувалася до декількох десятків особин. В популяційній генетиці такі падіння чисельності називають проходженням через «пляшкове горлечко», його наслідком є суттєве зниження генетичної різноманітності. Як не дивно, незважаючи на расові та національні відмінності, представники нашого виду генетично набагато одноманітніші, ніж, приміром, шимпанзе. Можна припустити, що шанси на вимирання у нашого виду в той момент були досить великі.
В епоху роздробленості (до того, як стати глобальним) людство не раз проходило через локальні екологічні кризи та катастрофи (а можливо, і через колапси окремих екосистем). Ці катастрофи викликалися як незалежними від популяцій людини причинами, так і були наслідком його діяльності. До перших можна віднести локальні екологічні катастрофи, викликані нашестям сарани, або колапс середньовічних поселень норвежців Гренландії, викликаний похолоданням клімату. Однак несприятливі наслідки людської діяльності були куди масштабнішими.
Наш вид був сформований способом життя неспеціалізованого хижака і збирача африканських саван. У міру вдосконалення механізмів взаємодії членів у групі і планування своїх дій представники нашого виду стали найефективнішими мисливцями, яких знала історія Землі. Розселяючись по планеті, люди починали експлуатувати різноманітні популяції великих копитних. У міру зростання їх чисельності росла їх здатність скорочувати чисельність своїх жертв. Криза вибухнула приблизно 10—12 тисяч років тому, коли можливості для підтримки такого способу життя були вичерпані. Зросла чисельність людства, інтенсивне полювання та кліматичні зміни, що не залежали від дій людини, призвели до повного вимирання або різкого скорочення фауни великих ссавців. Найбільшою мірою ця зміна торкнулася Євразії, але не оминула також Африку, Австралію й Америку. Чисельність людства скоротилася в кілька разів. Ймовірно, багато популяцій стародавньої
людини загинуло. Тим не менш, людству вдалося вийти з кризи, докорінно змінивши свій характер відносин із середовищем. Рішенням посталої перед людством проблеми став перехід до землеробства і скотарства, що призвело до різкого скорочення мисливського навантаження на природні екосистеми. Цей перелом в історії людства отримав назву неолітичної кризи, або неолітичної революції.
Описаний перехід відбувався в різних частинах світу порізному. В залежності від того, в якому регіоні знаходилися популяції людини, вони використовували різні сільськогосподарські культури і переходили до вирощування різних тварин. Найбільш досконалі землеробські цивілізації виникли на Близькому Сході, а найменш перетвореною виявилася культура корінного населення Австралії. Подальший хід світової історії виявився в значній мірі зумовлений цими обставинами.
Цікаво, що набір культур, який вирощується тепер, є наслідком того вибору, який був зроблений неолітичною людиною. Отже, людство має «досвід» виходу з глобальної кризи, що супроводжувалася кліматичними змінами. Цей вихід був пов’язаний з хворобливою ломкою колишніх засад і зміною характеру відносин із середовищем. На жаль, цей вихід призвів до виникнення нових локальних криз.
Найбільшим з наслідків технології скотарства під час неолітичної революції стало утворення пустелі Сахара. На місці цієї пустелі ще 10 тисяч років тому була савана. Надмірний випас худоби викликав запустелювання цієї величезної території. Культури, що знищили цю савану, зникли разом з нею. Ймовірно, і багато азіатських пустель, як, наприклад, Каракуми, мають таке саме походження.
Сучасне людство проходить через нову кризу у своїй історії. Це перша криза, через яку наш вид проходить з тих пір, як став глобальним. В силу взаємопов’язаності різних частин людства можна припустити, що воно або як ціле пройде через нинішню кризу (з більшими чи меншими втратами), або підірве можливості для свого існування в ході масштабної екологічної катастрофи чи колапсу земного середовища проживання. Нинішній характер відносин людства із середовищем заснований на стрімкому витрачанні запасів викопного палива, що не може продовжуватися довго. Уже протягом XXI століття образ життя людства повинен змінитися. Як? Ми поки цього не знаємо. В якійсь мірі це залежить від наших дій.
Складові сучасної екологічної кризи такі. Зростання чисельності людства викликало брак продовольства, енергії
6
і прісної води. Подолання цих проблем ускладнюється зміною клімату, руйнуванням природних екосистем, зниженням біорізноманіття, забрудненням середовища і військовою загрозою.
Кожен зі згаданих тут факторів досить складний. Наприклад, забруднення — цілий комплекс змін навколишнього середовища:
зміна газового складу і властивостей атмосфери (проблеми СО2 і О3);
розсіювання продуктів згорання палива і його наслідки — смог, кислотні дощі;
отруєння води, повітря та ґрунту токсичними речовинами;
розсіювання неприродних елементів і ксенобіотиків;
зараження повітря, води і ґрунту радіонуклідами;
забруднення природних середовищ хвороботворними мікроорганізмами з відходів;
деградація водойм через надмірне надходження біогенів, замори через надлишок органіки, замулювання змитими наносами;
теплове, шумове, електромагнітне забруднення;
локальне забруднення найближчого середовища проживання людини: їжі, повітря в приміщеннях, предметів побуту тощо.
- 1.1. Визначення екології та її основні поняття . . . . . . . . . 17 1.2. Предмет і об’єкт дослідження, структура екології . . . 19
- 2.2.1. Доісторичний етап . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35 2.2.2. Античний етап . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39
- 2.3.1. Редукціоністський напрямок . . . . . . . . . . . . . 46 2.3.2. Холістичний напрямок . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55
- 3.2.2. Розмірність ніш і оцінка їх перекриття . . . . . . 77 3.2.3. Спеціалізація ніш . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79
- 7.2.3. Прісноводні біоми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 311 7.2.4. Морські біоми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 312
- 10.1.2. Гірничодобувна промисловість . . . . . . . . . . . 404 10.1.3. Хімічна промисловість . . . . . . . . . . . . . . . . . 407
- 10.1.4. Металургійна промисловість . . . . . . . . . . . . 411 10.1.5. Машинобудівний комплекс . . . . . . . . . . . . . 414
- 10.2.1. Забруднення атмосфери . . . . . . . . . . . . . . . . 421 10.2.2. Забруднення гідросфери . . . . . . . . . . . . . . . . 424
- 12.1.1. Визначення природокористування . . . . . . . . 540 12.1.2. Види природокористування . . . . . . . . . . . . . 542
- 12.5.5. Екологічний контроль і моніторинг . . . . . . . 601 12.5.6. Екологічний аудит . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 602
- Розділ 1 загальні проблеми екології
- 1.1. Визначення екології та її основні поняття
- 1.2. Предмет і об’єкт дослідження, структура екології
- 1.3. Методи екологічних досліджень
- 1.4. Основні проблеми та наукові напрямки сучасної екології
- Розділ 2 історія розвитку екології
- 2.1. Основні етапи становлення екології як науки
- 2.2. Передумови формування екології як науки
- 2.2.1. Доісторичний етап
- 2.2.2. Античний етап
- 2.2.3. Відродження
- 2.3. Напрямки розвитку екології
- 2.3.1. Редукціоністський напрямок
- 2.3.2. Холістичний напрямок
- 2.3.3. Функціональний напрямок
- І біосфері.
- Розділ 3 аутекологія
- 3.1. Організм і середовище.
- 3.1.1. Екологічні чинники
- 3.1.2. Адаптації
- 3.1.3. Закономірності впливу екологічних чинників
- 3.2. Екологічна ніша
- 3.2.1. Історичний розвиток поняття екологічної ніші
- 3.2.2. Розмірність ніш і оцінка їх перекриття
- 3.2.3. Спеціалізація ніш
- 3.2.4. Структуризація еконіш
- 3.3. Загальні принципи адаптації
- 3.3.1. Типи пристосування
- 3.3.2. Правило оптимуму
- 3.3.3. Комплексний вплив чинників
- 3.3.4. Лімітуючі фактори. Правило мінімуму
- 3.3.5. Правило двох рівнів адаптації
- 3.3.6. Принципи екологічної класифікації організмів
- 3.3.7. Активна життєдіяльність і спокій
- 3.4. Найважливіші абіотичні фактори та адаптації до них
- 3.4.1. Тепло
- 3.4.3. Водне середовище
- 3.4.4. Наземно-повітряне середовище життя
- 3.4.5. Ґрунт і рельєф
- 3.4.6. Погодні та кліматичні особливості наземно-повітряного середовища
- Розділ 4 демекологія (екологія популяцій)
- 4.1. Поняття популяції
- 4.2. Структура популяцій
- 4.2.1. Популяційний ареал
- 4.2.2. Кількість особин
- 4.2.3. Щільність популяції
- 4.2.4. Вікова структура
- 4.2.5. Статева структура
- 4.2.6. Просторова структура
- 4.2.7. Віталітетна структура
- 4.2.8. Етологічна структура
- 4.3. Динаміка популяцій
- 4.3.1. Динаміка чисельності
- 4.3.2. Експоненційне та логістичне зростання чисельності популяції
- 4.3.3. Виживання популяції
- 4.3.4. Швидкість відновлення популяції
- 4.3.5. Обмежувальні чинники зростання популяції
- 4.3.6. Причини вимирання популяцій
- 4.3.7. Уявлення про стратегію популяцій
- 4.4. Керування популяціями та їх життєздатність
- 4.4.1. Життєздатність популяцій
- 4.4.2. Керування популяціями
- 4.4.3. Охорона популяцій
- 4.4.4. Експлуатація промислових популяцій
- 4.4.5. Моніторинг популяцій
- 4.5. Типи взаємодії між популяціями
- 4.5.1. Модель Лотки—Вольтерра
- 4.5.2. Класифікація відносин між популяціями
- 4.5.3. Мутуалізм
- 4.5.4. Протокооперація
- 4.5.5. Коменсалізм
- 4.5.6. Різноманітність форм експлуатації
- 4.5.7. Хижацтво
- 4.5.8. Паразитизм
- 4.5.9. Конкуренція і правило Гаузе
- 4.5.10. Аменсалізм і нейтралізм
- Розділ 5 екосистемологія
- 5.1. Системний підхід в екології
- 5.1.1. Система. Загальні визначення
- 5.1.2. Складна система
- 5.1.3. Екосистема — основний об’єкт екології
- 5.2. Різноманіття живих систем
- 5.2.1. Роль живої речовини в утворенні середовища існування
- 5.2.2. Біосфера як цілісна система
- 5.2.3. Різноякісність форм життя та біогенний кругообіг
- 5.2.4. Рівні організації живої матерії
- 5.3. Екологія угруповань (синекологія) та екосистемологія
- 5.3.1. Регуляція біосистем
- 5.3.2. Екосистеми та біогеоценози
- 5.3.3. Компоненти екосистем
- 5.3.4. Природа та характеристики угруповань
- 5.3.5. Екологічний баланс
- 5.4. Консорції як елементарні екосистеми
- 5.4.1. Історія виникнення і розвитку вчення про консорції
- 5.4.2. Індивідуальна консорція як елементарна екологічна система та загальнобіологічне явище
- 5.4.3. Роль генетичного фактора в консорційних зв’язках
- 5.4.4. Гетеротрофні консорції
- Розділ 6 функціональна екологія
- 6.1. Роль кліматопу у функціонуванні екосистем
- 6.1.1. Загальні особливості кліматопу
- 6.1.2. Сонячна радіація
- 6.1.3. Газовий склад атмосфери та роль її складових у біосфері
- 6.1.4. Вологість атмосфери
- 6.1.5. Рух атмосфери
- 6.1.6. Атмосферні опади
- 6.2. Функціональна роль ґрунту та підстилки
- 6.3. Функціональна роль гідросфери
- 6.4. Роль фітоценозу в екосистемах
- 6.4.1. Роль фітоценозу у наземних екосистемах
- 6.4.2. Роль фітоценозу у водних екосистемах
- 6.5. Роль мікробоценозу в екосистемах
- 6.5.1. Роль бактерій у наземних екосистемах
- 6.5.2. Роль бактерій у водних екосистемах
- 6.6. Функціональна роль зооценозу в екосистемах
- 6.6.1. Продукційна роль тварин
- Розділ 7 характеристика природних екосистем
- 7.1. Класифікація екосистем
- 7.2. Класифікація біомів
- 7.2.1. Визначення біома
- 7.2.2. Наземні біоми
- 7.2.3. Прісноводні біоми
- 7.2.4. Морські біоми
- 7.3. Лісові екосистеми
- 7.3.1. Загальні риси лісів
- 7.3.2. Вічнозелені дощові тропічні ліси
- 7.3.3. Неморальні ліси
- 7.3.4. Хвойні ліси
- 7.4. Трав’яні типи екосистем
- 7.4.1. Степи, прерії
- 7.4.2. Лучні екосистеми
- 7.5. Болотні екосистеми
- Прикладні питання екології людини Розділ 8 екологічні особливості людини
- 8.1. Людина та тварини
- 8.2. Унікальні екологічні особливості людини
- 8.2.1. Глобальність (обмін ресурсами між популяціями)
- 8.2.2. Використання викопної первинної продукції
- 8.2.3. Використання атомної енергії
- 8.2.4. Залежність від вичерпних невідновних ресурсів
- 8.2.5. Створення техносфери як головного споживача ресурсів
- 8.2.6. Штучні біогеоценози — агросистеми, що субсидуються енергією з невідновних джерел
- 8.3. Біологічні особливості людини
- 8.4. Культурне успадкування
- 8.5. Екологічна криза сучасності
- 8.6. Демографічний вибух
- 8.7. Демографічний перехід
- 8.8. Чи можна обмежити чисельність населення Землі?
- 8.9. Екоконверсія
- Розділ 9 агроекологія
- 9.1. Агроекологія як окремий розділ екології
- 9.2. Основні екологічні проблеми сучасного землеробства
- 9.3. Шляхи вирішення екологічних проблем сільського господарства
- 9.4. Боротьба зі шкідниками
- Розділ 10 вплив промислової діяльності на середовище
- 10.1. Головні типи промислових виробництв, їхня характеристика
- 10.1.1. Теплові (тес) та атомні (аес) електростанції
- 10.1.2. Гірничодобувна промисловість
- 10.1.3. Хімічна промисловість
- 10.1.4. Металургійна промисловість
- 10.1.5. Машинобудівний комплекс
- 10.1.6. Транспорт і довкілля
- 10.2. Забруднення біосфери та екосистем
- 10.2.1. Забруднення атмосфери
- 10.2.2. Забруднення гідросфери
- 10.2.3. Забруднення ґрунту
- 10.2.4. Біозабруднення екосистем
- 10.3. Міграція інгредієнтів забруднення в екосистемах і організмах
- 10.4. Вплив забруднення довкілля на популяції та екосистеми
- 10.4.1. Вплив забруднення довкілля на природні популяції
- 10.4.2. Вплив забруднення довкілля на біогеоценози
- 10.5. Головні заходи убезпечення та знешкодження техногенного впливу на екосистеми (загальна оптимізація довкілля в індустріальних регіонах)
- 10.5.1. Екологізація виробництва
- 10.5.2. Очищення промислових викидів в атмосферу
- 10.5.3. Очищення промислових стоків
- 10.5.4. Екологічні заходи з оптимізації відпрацьованих земель і трансформованих екосистем
- 10.6. Засоби зберігаючої технології у виробництві
- 10.6.1. Агрономічні засоби зберігаючого обробітку земель
- 10.6.2. Зоотехнічні засоби попередження забруднення середовища
- 10.6.3. Технологічні засоби у промисловому виробництві — запорука збереження природного середовища (екологічно чисте виробництво)
- Розділ 11 урбоекологія
- 11.1. Об’єкт і предмет урбоекологічних досліджень
- 11.2. Природно-просторові ресурси міста
- 11.3. Місто як соціально-екологічна система
- 11.4. Міські біогеоценози
- 11.5. Градієнтна ординація біогеоценотичного покриву міста
- 11.6. Місто як гетеротрофна екосистема
- 11.7. «Здоров’я» міської екосистеми
- 11.8. Криптоіндикаційна оцінка середовища (оцінка із застосуванням криптофітів)
- Розділ 12 оптимальне користування екосистемами та їхніми компонентами
- 12.1. Природокористування як наука
- 12.1.1. Визначення природокористування
- 12.1.2. Види природокористування
- 12.1.3. Природні ресурси та природні умови
- 12.1.4. Економічна оцінка природоресурсного потенціалу
- 12.1.5. Оцінка паливно-енергетичного ресурсу України
- 12.1.6. Нестача природних ресурсів
- 12.1.7. Забезпечення екологічно збалансованого природокористування в Україні
- 12.2. Раціональне використання природних ресурсів
- 12.2.1. Рослинні природні ресурси, їх використання, відтворення та збереження
- 12.2.2. Тваринні природні ресурси, їх використання, відтворення та збереження
- 12.2.3. Поняття про обсяги та порядок вилучення живих природних об’єктів
- 12.2.4. Охорона ґрунтів і заходи боротьби з ерозією
- 12.2.5. Раціональне використання надр землі
- 12.3. Експертна оцінка впливу проектованої та здійснюваної антропогенної діяльності на довкілля
- 12.3.1. Правові та нормативні основи експертної оцінки впливу проектованої та здійснюваної антропогенної діяльності на довкілля
- 12.3.2. Оцінка впливу проектованої (овнс) та здійснюваної (неео) антропогенної діяльності на компоненти довкілля
- 12.3.3. Оцінка впливу на довкілля за допомогою екологічного ризику
- 12.3.4. Особливості розробки та передачі на експертизу овнс та неео
- 12.3.5. Порядок і послідовність проведення екологічної експертизи впливу проектованої
- 12.4. Економічні аспекти природокористування
- 12.4.1. Оцінка природних ресурсів
- 12.4.2. Економічна оцінка екологічних збитків від забруднення
- 12.4.3. Еколого-економічна оцінка інвестицій
- 12.4.4. Економічні механізми охорони навколишнього середовища
- 12.5. Правові аспекти впливу діяльності людини на середовище
- 12.5.1. Екологічна стандартизація
- 12.5.2. Екологічна сертифікація
- 12.5.3. Екологічне нормування
- 12.5.4. Ліцензування екологічно значимої діяльності
- 12.5.5. Екологічний контроль і моніторинг
- 12.5.6. Екологічний аудит
- 12.5.7. Управління в галузі охорони навколишнього середовища
- 12.5.8. Державне управління
- Розділ 13 збереження природного середовища
- 13.1. Головні напрямки збереження природного середовища
- 13.1.1. Сучасний стан біологічного та ландшафтного різноманіття України
- 13.1.2. Охорона біорізноманіття як основа для збереження функцій екосистеми
- 13.1.3. Система заповідних об’єктів як засіб збереження природи
- 13.1.4. Рекультивація, ремедіація та заповідання відпрацьованих земель
- 13.1.5. Території та об’єкти природно-заповідного фонду як елементи національної екомережі
- 13.2. Глобальні екологічні проблеми і стан навколишнього середовища в Україні
- 13.2.1. Програма Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища
- 13.2.2. Стан глобального навколишнього середовища
- 13.2.3. Антропогенне та техногенне навантаження на навколишнє середовище в Україні
- 13.3. Міжнародні та державні програми і законодавчі акти в галузі збереження середовища та раціонального використання природних ресурсів
- 13.3.1. Міжнародні програми та постанови про збереження природних ресурсів
- 13.3.2. Законодавчі акти України про збереження природи
- 13.3.3. Основні засади (стратегія) державної екологічної політики України на період до 2020 року
- 13.4. Сталий розвиток і його забезпечення
- 13.4.1. Концепція сталого розвитку, цілі та завдання
- 13.4.2. Забезпечення умов переходу України на засади сталого розвитку
- Екологія
- 61057, Харків, вул. Римарська, 21 а