logo
екологія пахомов

5.4.2. Індивідуальна консорція як елементарна екологічна система та загальнобіологічне явище

Індивідуальна консорція з автотрофним ядром як екологічна система має ті ж самі функціональні блоки, що і біогеоценоз. Жива частина (біоценоз або угруповання) включає живі організми, що належать до таких трьох функціональних блоків: 1) продуценти, 2) консументи, 3) редуценти. Нежива

(екотоп) включає неживі тіла, до складу яких входять неорганічні та органічні речовини, а значить і два функціональних блоки: 1) неорганічні речовини, 2) мертва органіка. У ній також здійснюються процеси біотичного кругобігу речовин і трансформації речовин та енергії. Як і будь-яка екологічна система, вона складається із структурних частин, тобто має структурований характер. Такими частинами для індивідуальної консорції можуть бути органи центрального організму, з якими тісно пов’язані консорти.

Сукупності консортів, пов’язаних із певними органами або частинами детермінанта консорції, називають мероконсорціями.

Наприклад, комахи-листогризи на дубі належать до мероконсорції листя, а стовбурові мешканці відповідно — до мероконсорції стовбура, також існують і консорти гілок та коренів.

Поняття індивідуальної консорції пов’язане з цілою низкою біологічних явищ. По-перше, воно пов’язане з організменим рівнем інтеграції живого (в її центрі індивідуум), по-друге, з популяційним рівнем (оскільки мікропопуляція кожного консорта в ній — це частина його популяції) і, потретє, — з екосистемним рівнем (мікроугруповання на чолі з центральним організмом разом із неорганічними та органічними речовинами середовища утворюють елементарну екосистему). Наведена на рисунку 5.4 схема демонструє положення індивідуальної консорції серед біосистем різного рівня інтеграції життя. На ній видно, що консорція має аспекти, пов’язані з трьома основними рівнями інтеграції або організації життя.

Загальноприйнято, що біосистеми надорганізменого рівня інтеграції мають стохастичну, тобто імовірнісну, природу. Індивідуальні консорції також не є винятком. Як вказував Т. О. Работнов (1974), консорція — результат тривалого еволюційного процесу. Кожна консорція формувалася разом зі становленням виду детермінанта у взаємодії з видами організмів, пов’язаних із ним. Таким чином, відбувалася спряжена еволюція, яка супроводжувалася взаємопристосуванням виду детермінанта та його консортів. В результаті взаємних пристосувань досягнуто стохастично (імовірнісно) обумовленої взаємовідповідності між усіма учасниками консорції.

Саме на рівні індивідуальної консорції здійснюється адаптивна взаємодія детермінанта та його консортів. Центральний організм консорції (детермінант) визначає характер середовища проживання для організмів-консортів. Ядро консорції впливає на консортів різних концентрів безпосередньо та опосередковано і є чинником їх природного добору. Як по-

2

Рис. 5.. Положення індивідуальної консорції відносно систем різного рівня інтеграції життя (Івашов, 2001)

казали численні дослідження, індивідуальна консорція є інформативним і цікавим об’єктом вивчення для найширшого кола фахівців. Інтерес до такого роду досліджень останнім часом значно зріс не лише в Україні, а й за кордоном. Досить навести той факт, що аналізу мікроугруповань фітофагів на окремих деревах був присвячений окремий випуск журналу Ecology (Vol. 84, № 3, 2003).