12.1.2. Види природокористування
Існують різні підходи до виділення видів природокористування та їх класифікації. Із них найпоширенішими є чотири.
Природоресурсний підхід, заснований на виділенні основних видів природних ресурсів як об’єктів природокористування. Він дає можливість оцінювати масштаби та характер використання природних ресурсів, їх стан, конфлікти та суперечності між різними користувачами одного і того самого природного джерела ресурсів, виявити порушників стану ресурсних джерел. Наприклад, водокористування — промислове, комунально-побутове, сільськогосподарське водоспоживання, організація водного транспорту, гідроенергетики, рибальства, рекреації та туризму на водоймах і водотоках.
Господарський підхід, заснований на виділенні видів людської діяльності, що використовують природні ресурси та властивості навколишнього середовища для своїх цілей: промислове, сільськогосподарське природокористування. Цей підхід дозволяє оцінити сукупний вплив галузей госпо-
дарства на природні ресурси та умови середовища, виявити найбільші за масштабами впливу і екологічно найнебезпечніші види діяльності.
Екологічний підхід, заснований на оцінках характеру і розміру джерел забруднення та негативних наслідків, що виникають у навколишньому середовищі та природних ресурсах під впливом тих чи інших природокористувачів або їх поєднань. Так, водокористування розглядається як вид природокористування, що переважно кількісно вичерпує ресурси й умови середовища, лісокористування, переважно порушує ресурси та середовище.
Підхід «від реципієнта», який передбачає, що види природокористування поділяються з погляду основних реципієнтів, які сприймають ці дії. Промислове природокористування небезпечне для людей, їх здоров’я, умов проживання та життєдіяльності. Водокористування є небезпечним для цілісності екосистем. Лісокористування дає багатосторонній вплив, що викликає загальну деградацію середовища та природних ресурсів. Землекористування справляє небезпечну дію на стійкі глобальні біосферні процеси (кліматичні, ґрунтові, водообмінні, продукційні).
Два останні підходи дозволяють визначити масштаб і гостроту екологічних наслідків соціального, природоресурсного та біосферного характеру, причини, що їх викликають, визначити заходи з їх ослаблення або ліквідації.
Усі види людської діяльності та галузі економіки різною мірою використовують матеріали й продукти природного походження, а потім повертають у природу свої відходи. Тому проблеми природокористування мають універсальне значення, розглядати їх необхідно як єдину систему практичної діяльності людства з урахуванням специфіки галузей господарства.
За використаними властивостями та функціями, а також характером зв’язку залежно від природи виділяються основні галузі економіки та види природокористування.
Галузі, тісно пов’язані з природою:
природоресурсні галузі — сільське, лісове, водне господарство, гідроенергетика, гірничорудна промисловість, промисли, які використовують природу як джерело ресурсів (ґрунтово-земельні, лісові, водні, мінеральні тощо);
галузі ландшафтокористування — курортно-оздоровча діяльність, туризм, організація відпочинку, гірські, водні види спорту, заповідно-природоохоронна, науково-дослідна діяльність, — використовують природу як обов’язкову умову свого розміщення. Тут природа виступає джерелом предметів праці та споживання, засобом їх виробництва або
5
використовується і зберігається у менш трансформованих змінах, більш природному стані. У межах, які мінімально змінюють природні властивості території і зберігають її красу, унікальність і різноманіття, прокладають дороги та комунікації, влаштовують водотоки, укріплюють ґрунти, конструюють і створюють лісонасадження.
Галузі, пов’язані з природою опосередковано, через попередні:
базові галузі промисловості — металургія, енергетика, хімічна та будівельна індустрія, нафтопереробка, переробка природного та супутнього газів, кам’яного вугілля, деревини, сільськогосподарської сировини;
обробна промисловість, а також транспорт, інша інфраструктура.
Природа використовується, насамперед, як джерело сировини та вмістилище відходів виробництва. Важливо, скільки речовини у природи можна взяти і скільки вона може прийняти відходів, порушеної речовини та речовин, що не мають аналогів у природі; асимілювати їх, розсіяти, очистити тощо. Природа для цих галузей найменш значуща, проте самі вони впливають на навколишнє середовище досить сильно, оскільки створюють речовини, які не мають у ній аналогів.
Таким чином, від виду природокористування залежить характер впливу на природу, його кількість і якість, а також зацікавленість у збереженні, розвитку або перетворенні властивостей навколишнього середовища. Ступінь зацікавленості у збереженні властивостей навколишнього середовища для кожного користувача різна. Чим більше вона спрямована на збереження «своїх» ресурсів і умов, угідь, тим ефективніше та раціональніше природокористування.
Якщо ж діяльність з охорони природи для конкретного виду природокористування не важлива, а спрямована в основному «назовні» (очищення стоків та викидів, рекультивація земель або утилізація відходів), тобто в ній економічно зацікавлений не даний вид природокористування, а інші користувачі, то і здійснюється вона менш активно, тільки під наглядом і контролем з боку суспільства. Тому особливо важливим є вдосконалення різних механізмів управління природокористуванням у тих галузях людської діяльності, де відносно мала власна зацікавленість у збереженні ресурсів і умов середовища. Менеджмент природокористування покликаний пов’язати природоохоронну діяльність у всіх галузях економіки з їх власними інтересами, щоб уникнути виникнення між різними видами діяльності протиріч природокористування, що у крайніх ситуаціях виливаються в конфлікти природокористування. Цього можна
5
уникнути, приміром, за рахунок перетворення утилізації відходів на додаткове джерело доходу природокористування. Наприклад, біогаз, утилізація відходів (щорічне виробництво — до 10 млн т органічного палива).
Всі існуючі у природокористуванні заходи, що об’єднуються поняттям «природоохоронні», зводяться у три великі групи.
Внутрішньогалузеві заходи щодо зберігання та підвищення продуктивності, відтворення, економного витрачання природних ресурсів у галузях сільського, лісового, водного господарств. Група включає такі заходи, як меліорація та підвищення родючості земель, боротьба з ерозією, поліпшення та відновлення лісів, догляд за ними, полезахисне лісорозведення, регулювання водного балансу та водотоків, комплексне використання родовищ сировини, палива тощо.
Міжгалузеві заходи для захисту даної галузі природокористування від забруднюючого та руйнівного впливу інших галузей природокористування шляхом створення санітарнозахисних, зелених, водоохоронних та інших зон, функціонального зонування населених місць, виділення особливо охоронюваних територій і об’єктів, виділення груп лісів за ступенем суворості їх охорони, ліквідації екологічно небезпечних виробництв.
Заходи в галузях, що виробляють велику кількість відходів і сильно порушують природні ландшафти з охорони суміжних природокористувачів, територій і населення від власного впливу. Сюди відносяться технологічні заходи: очисні споруди, утилізація, захоронення, далеке або глибоке відведення скидів, складування відходів, повторне використання та рециркуляція води, тепла, тари, хімічних реагентів, залишків споживання продукції (макулатури паперової та текстильної, металевої, хімічної продукції).
Широко застосовуються також планувальні заходи, які використовують здатність до самоочищення та асиміляційні властивості природних екосистем: облік напрямів вітрів, напрямку течії річок, розчинні характеристики водотоків, здатність ґрунтів і рослинності до переробки забруднень, характер рельєфу, схилів експозиції.
Усі галузі природокористування взаємопов’язані, тому що засновані на використанні єдиного об’єкта — природи. Тому при пошуку шляхів збільшення ефективності природокористування на будь-якому територіальному рівні слід аналізувати як види використаних природних ресурсів, так і галузі людської діяльності, в рамках яких вони використовуються, а також екологічні наслідки цих видів діяльності, у тому числі з позицій економіки природокористування.
- 1.1. Визначення екології та її основні поняття . . . . . . . . . 17 1.2. Предмет і об’єкт дослідження, структура екології . . . 19
- 2.2.1. Доісторичний етап . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35 2.2.2. Античний етап . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39
- 2.3.1. Редукціоністський напрямок . . . . . . . . . . . . . 46 2.3.2. Холістичний напрямок . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55
- 3.2.2. Розмірність ніш і оцінка їх перекриття . . . . . . 77 3.2.3. Спеціалізація ніш . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79
- 7.2.3. Прісноводні біоми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 311 7.2.4. Морські біоми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 312
- 10.1.2. Гірничодобувна промисловість . . . . . . . . . . . 404 10.1.3. Хімічна промисловість . . . . . . . . . . . . . . . . . 407
- 10.1.4. Металургійна промисловість . . . . . . . . . . . . 411 10.1.5. Машинобудівний комплекс . . . . . . . . . . . . . 414
- 10.2.1. Забруднення атмосфери . . . . . . . . . . . . . . . . 421 10.2.2. Забруднення гідросфери . . . . . . . . . . . . . . . . 424
- 12.1.1. Визначення природокористування . . . . . . . . 540 12.1.2. Види природокористування . . . . . . . . . . . . . 542
- 12.5.5. Екологічний контроль і моніторинг . . . . . . . 601 12.5.6. Екологічний аудит . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 602
- Розділ 1 загальні проблеми екології
- 1.1. Визначення екології та її основні поняття
- 1.2. Предмет і об’єкт дослідження, структура екології
- 1.3. Методи екологічних досліджень
- 1.4. Основні проблеми та наукові напрямки сучасної екології
- Розділ 2 історія розвитку екології
- 2.1. Основні етапи становлення екології як науки
- 2.2. Передумови формування екології як науки
- 2.2.1. Доісторичний етап
- 2.2.2. Античний етап
- 2.2.3. Відродження
- 2.3. Напрямки розвитку екології
- 2.3.1. Редукціоністський напрямок
- 2.3.2. Холістичний напрямок
- 2.3.3. Функціональний напрямок
- І біосфері.
- Розділ 3 аутекологія
- 3.1. Організм і середовище.
- 3.1.1. Екологічні чинники
- 3.1.2. Адаптації
- 3.1.3. Закономірності впливу екологічних чинників
- 3.2. Екологічна ніша
- 3.2.1. Історичний розвиток поняття екологічної ніші
- 3.2.2. Розмірність ніш і оцінка їх перекриття
- 3.2.3. Спеціалізація ніш
- 3.2.4. Структуризація еконіш
- 3.3. Загальні принципи адаптації
- 3.3.1. Типи пристосування
- 3.3.2. Правило оптимуму
- 3.3.3. Комплексний вплив чинників
- 3.3.4. Лімітуючі фактори. Правило мінімуму
- 3.3.5. Правило двох рівнів адаптації
- 3.3.6. Принципи екологічної класифікації організмів
- 3.3.7. Активна життєдіяльність і спокій
- 3.4. Найважливіші абіотичні фактори та адаптації до них
- 3.4.1. Тепло
- 3.4.3. Водне середовище
- 3.4.4. Наземно-повітряне середовище життя
- 3.4.5. Ґрунт і рельєф
- 3.4.6. Погодні та кліматичні особливості наземно-повітряного середовища
- Розділ 4 демекологія (екологія популяцій)
- 4.1. Поняття популяції
- 4.2. Структура популяцій
- 4.2.1. Популяційний ареал
- 4.2.2. Кількість особин
- 4.2.3. Щільність популяції
- 4.2.4. Вікова структура
- 4.2.5. Статева структура
- 4.2.6. Просторова структура
- 4.2.7. Віталітетна структура
- 4.2.8. Етологічна структура
- 4.3. Динаміка популяцій
- 4.3.1. Динаміка чисельності
- 4.3.2. Експоненційне та логістичне зростання чисельності популяції
- 4.3.3. Виживання популяції
- 4.3.4. Швидкість відновлення популяції
- 4.3.5. Обмежувальні чинники зростання популяції
- 4.3.6. Причини вимирання популяцій
- 4.3.7. Уявлення про стратегію популяцій
- 4.4. Керування популяціями та їх життєздатність
- 4.4.1. Життєздатність популяцій
- 4.4.2. Керування популяціями
- 4.4.3. Охорона популяцій
- 4.4.4. Експлуатація промислових популяцій
- 4.4.5. Моніторинг популяцій
- 4.5. Типи взаємодії між популяціями
- 4.5.1. Модель Лотки—Вольтерра
- 4.5.2. Класифікація відносин між популяціями
- 4.5.3. Мутуалізм
- 4.5.4. Протокооперація
- 4.5.5. Коменсалізм
- 4.5.6. Різноманітність форм експлуатації
- 4.5.7. Хижацтво
- 4.5.8. Паразитизм
- 4.5.9. Конкуренція і правило Гаузе
- 4.5.10. Аменсалізм і нейтралізм
- Розділ 5 екосистемологія
- 5.1. Системний підхід в екології
- 5.1.1. Система. Загальні визначення
- 5.1.2. Складна система
- 5.1.3. Екосистема — основний об’єкт екології
- 5.2. Різноманіття живих систем
- 5.2.1. Роль живої речовини в утворенні середовища існування
- 5.2.2. Біосфера як цілісна система
- 5.2.3. Різноякісність форм життя та біогенний кругообіг
- 5.2.4. Рівні організації живої матерії
- 5.3. Екологія угруповань (синекологія) та екосистемологія
- 5.3.1. Регуляція біосистем
- 5.3.2. Екосистеми та біогеоценози
- 5.3.3. Компоненти екосистем
- 5.3.4. Природа та характеристики угруповань
- 5.3.5. Екологічний баланс
- 5.4. Консорції як елементарні екосистеми
- 5.4.1. Історія виникнення і розвитку вчення про консорції
- 5.4.2. Індивідуальна консорція як елементарна екологічна система та загальнобіологічне явище
- 5.4.3. Роль генетичного фактора в консорційних зв’язках
- 5.4.4. Гетеротрофні консорції
- Розділ 6 функціональна екологія
- 6.1. Роль кліматопу у функціонуванні екосистем
- 6.1.1. Загальні особливості кліматопу
- 6.1.2. Сонячна радіація
- 6.1.3. Газовий склад атмосфери та роль її складових у біосфері
- 6.1.4. Вологість атмосфери
- 6.1.5. Рух атмосфери
- 6.1.6. Атмосферні опади
- 6.2. Функціональна роль ґрунту та підстилки
- 6.3. Функціональна роль гідросфери
- 6.4. Роль фітоценозу в екосистемах
- 6.4.1. Роль фітоценозу у наземних екосистемах
- 6.4.2. Роль фітоценозу у водних екосистемах
- 6.5. Роль мікробоценозу в екосистемах
- 6.5.1. Роль бактерій у наземних екосистемах
- 6.5.2. Роль бактерій у водних екосистемах
- 6.6. Функціональна роль зооценозу в екосистемах
- 6.6.1. Продукційна роль тварин
- Розділ 7 характеристика природних екосистем
- 7.1. Класифікація екосистем
- 7.2. Класифікація біомів
- 7.2.1. Визначення біома
- 7.2.2. Наземні біоми
- 7.2.3. Прісноводні біоми
- 7.2.4. Морські біоми
- 7.3. Лісові екосистеми
- 7.3.1. Загальні риси лісів
- 7.3.2. Вічнозелені дощові тропічні ліси
- 7.3.3. Неморальні ліси
- 7.3.4. Хвойні ліси
- 7.4. Трав’яні типи екосистем
- 7.4.1. Степи, прерії
- 7.4.2. Лучні екосистеми
- 7.5. Болотні екосистеми
- Прикладні питання екології людини Розділ 8 екологічні особливості людини
- 8.1. Людина та тварини
- 8.2. Унікальні екологічні особливості людини
- 8.2.1. Глобальність (обмін ресурсами між популяціями)
- 8.2.2. Використання викопної первинної продукції
- 8.2.3. Використання атомної енергії
- 8.2.4. Залежність від вичерпних невідновних ресурсів
- 8.2.5. Створення техносфери як головного споживача ресурсів
- 8.2.6. Штучні біогеоценози — агросистеми, що субсидуються енергією з невідновних джерел
- 8.3. Біологічні особливості людини
- 8.4. Культурне успадкування
- 8.5. Екологічна криза сучасності
- 8.6. Демографічний вибух
- 8.7. Демографічний перехід
- 8.8. Чи можна обмежити чисельність населення Землі?
- 8.9. Екоконверсія
- Розділ 9 агроекологія
- 9.1. Агроекологія як окремий розділ екології
- 9.2. Основні екологічні проблеми сучасного землеробства
- 9.3. Шляхи вирішення екологічних проблем сільського господарства
- 9.4. Боротьба зі шкідниками
- Розділ 10 вплив промислової діяльності на середовище
- 10.1. Головні типи промислових виробництв, їхня характеристика
- 10.1.1. Теплові (тес) та атомні (аес) електростанції
- 10.1.2. Гірничодобувна промисловість
- 10.1.3. Хімічна промисловість
- 10.1.4. Металургійна промисловість
- 10.1.5. Машинобудівний комплекс
- 10.1.6. Транспорт і довкілля
- 10.2. Забруднення біосфери та екосистем
- 10.2.1. Забруднення атмосфери
- 10.2.2. Забруднення гідросфери
- 10.2.3. Забруднення ґрунту
- 10.2.4. Біозабруднення екосистем
- 10.3. Міграція інгредієнтів забруднення в екосистемах і організмах
- 10.4. Вплив забруднення довкілля на популяції та екосистеми
- 10.4.1. Вплив забруднення довкілля на природні популяції
- 10.4.2. Вплив забруднення довкілля на біогеоценози
- 10.5. Головні заходи убезпечення та знешкодження техногенного впливу на екосистеми (загальна оптимізація довкілля в індустріальних регіонах)
- 10.5.1. Екологізація виробництва
- 10.5.2. Очищення промислових викидів в атмосферу
- 10.5.3. Очищення промислових стоків
- 10.5.4. Екологічні заходи з оптимізації відпрацьованих земель і трансформованих екосистем
- 10.6. Засоби зберігаючої технології у виробництві
- 10.6.1. Агрономічні засоби зберігаючого обробітку земель
- 10.6.2. Зоотехнічні засоби попередження забруднення середовища
- 10.6.3. Технологічні засоби у промисловому виробництві — запорука збереження природного середовища (екологічно чисте виробництво)
- Розділ 11 урбоекологія
- 11.1. Об’єкт і предмет урбоекологічних досліджень
- 11.2. Природно-просторові ресурси міста
- 11.3. Місто як соціально-екологічна система
- 11.4. Міські біогеоценози
- 11.5. Градієнтна ординація біогеоценотичного покриву міста
- 11.6. Місто як гетеротрофна екосистема
- 11.7. «Здоров’я» міської екосистеми
- 11.8. Криптоіндикаційна оцінка середовища (оцінка із застосуванням криптофітів)
- Розділ 12 оптимальне користування екосистемами та їхніми компонентами
- 12.1. Природокористування як наука
- 12.1.1. Визначення природокористування
- 12.1.2. Види природокористування
- 12.1.3. Природні ресурси та природні умови
- 12.1.4. Економічна оцінка природоресурсного потенціалу
- 12.1.5. Оцінка паливно-енергетичного ресурсу України
- 12.1.6. Нестача природних ресурсів
- 12.1.7. Забезпечення екологічно збалансованого природокористування в Україні
- 12.2. Раціональне використання природних ресурсів
- 12.2.1. Рослинні природні ресурси, їх використання, відтворення та збереження
- 12.2.2. Тваринні природні ресурси, їх використання, відтворення та збереження
- 12.2.3. Поняття про обсяги та порядок вилучення живих природних об’єктів
- 12.2.4. Охорона ґрунтів і заходи боротьби з ерозією
- 12.2.5. Раціональне використання надр землі
- 12.3. Експертна оцінка впливу проектованої та здійснюваної антропогенної діяльності на довкілля
- 12.3.1. Правові та нормативні основи експертної оцінки впливу проектованої та здійснюваної антропогенної діяльності на довкілля
- 12.3.2. Оцінка впливу проектованої (овнс) та здійснюваної (неео) антропогенної діяльності на компоненти довкілля
- 12.3.3. Оцінка впливу на довкілля за допомогою екологічного ризику
- 12.3.4. Особливості розробки та передачі на експертизу овнс та неео
- 12.3.5. Порядок і послідовність проведення екологічної експертизи впливу проектованої
- 12.4. Економічні аспекти природокористування
- 12.4.1. Оцінка природних ресурсів
- 12.4.2. Економічна оцінка екологічних збитків від забруднення
- 12.4.3. Еколого-економічна оцінка інвестицій
- 12.4.4. Економічні механізми охорони навколишнього середовища
- 12.5. Правові аспекти впливу діяльності людини на середовище
- 12.5.1. Екологічна стандартизація
- 12.5.2. Екологічна сертифікація
- 12.5.3. Екологічне нормування
- 12.5.4. Ліцензування екологічно значимої діяльності
- 12.5.5. Екологічний контроль і моніторинг
- 12.5.6. Екологічний аудит
- 12.5.7. Управління в галузі охорони навколишнього середовища
- 12.5.8. Державне управління
- Розділ 13 збереження природного середовища
- 13.1. Головні напрямки збереження природного середовища
- 13.1.1. Сучасний стан біологічного та ландшафтного різноманіття України
- 13.1.2. Охорона біорізноманіття як основа для збереження функцій екосистеми
- 13.1.3. Система заповідних об’єктів як засіб збереження природи
- 13.1.4. Рекультивація, ремедіація та заповідання відпрацьованих земель
- 13.1.5. Території та об’єкти природно-заповідного фонду як елементи національної екомережі
- 13.2. Глобальні екологічні проблеми і стан навколишнього середовища в Україні
- 13.2.1. Програма Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища
- 13.2.2. Стан глобального навколишнього середовища
- 13.2.3. Антропогенне та техногенне навантаження на навколишнє середовище в Україні
- 13.3. Міжнародні та державні програми і законодавчі акти в галузі збереження середовища та раціонального використання природних ресурсів
- 13.3.1. Міжнародні програми та постанови про збереження природних ресурсів
- 13.3.2. Законодавчі акти України про збереження природи
- 13.3.3. Основні засади (стратегія) державної екологічної політики України на період до 2020 року
- 13.4. Сталий розвиток і його забезпечення
- 13.4.1. Концепція сталого розвитку, цілі та завдання
- 13.4.2. Забезпечення умов переходу України на засади сталого розвитку
- Екологія
- 61057, Харків, вул. Римарська, 21 а