4.3.3. Виживання популяції

Виживання популяції характеризує її біологічну сутність і визначає особливість співвідношення між народжуваністю та смертністю особин залежно від їх віку або вікового стану. Для того, щоб визначити виживання популяції, складають демографічні таблиці (табл. 4.1). У таблицю заносять такі дані: вік особин (х); кількість живих особин на момент обліку (n_х); частка особин, які не досягли відповідного віку х, тобто питоме виживання L_х; кількість особин, що загинули від початку інтервалу х до наступного інтервалу х + 1 (d_х); смертність в інтервалі х, тобто питому смертність (q_х); народжуваність на одну самку (m_х); питому народжуваність m_xL_x. Початок віку обирають умовно, залежно від об’єкта та поставлених завдань. Вікові класи виділяють з огляду на біологічні особливості виду. Це можуть бути роки, місяці, дні, години з урахуванням тривалості життя й особливостей життєвого циклу. Всі дані обчислюють статистично. До уваги здебільшого беруть лише самок.

Таблиця .1.

Виживання гіпотетичної популяції за Я. П. Дідухом (1998)

Примітка: q_x обчислено за формулою d_x/n_x.

На підставі даних щодо частки особин, які дожили до певного віку (Lx), залежно від віку х можна побудувати криві виживання (рис. 4.5). Крива I означає малу смертність особин протягом більшої частини життя, лише на старості всі організми різко вимирають. Така крива властива людині в розвинених країнах, а також дрозофілі. Крива III ілюструє інший варіант, коли значна частина особин гине на початкових етапах онтогенезу, а в подальшому цей процес уповільнюється (більшість живих організмів: риби, комахи, рослини).

Крива II характеризує незалежність смертності від віку (птахи, рослини після проростання та вкорінення тощо). У природних умовах реальні криві виживання є комбінацією цих типів залежно від стадії розвитку

популяції, віку та умов сере-

Рис. .5. Головні типи кривих вижи-

довища. вання особин (пояснення в тексті)