8.1. Людина та тварини
Для сучасної суспільної свідомості звично проводити чітку межу між людиною та іншими тваринами. Але якщо ми хочемо зрозуміти, якою мірою загальноекологічні закономірності стосуються людини, нам потрібно розглянути її місце серед інших тварин.
Перш за все слід підкреслити, що за своєю анатомією та фізіологією людина є досить типовим представником ряду
Примати та класу Ссавці. Раніше вид Людина розумна (Homo
1
sapiens) розглядали у складі окремої родини Hominidae, а наших найближчих родичів серед інших приматів (шимпанзе, горил та орангутанів) відносили до родини Pongidae. Останніми роками за згодою більшості фахівців і наш рід, і три названих роди «людиноподібних мавп» відносять до родини Hominidae.
Із застосуванням сучасних технологій реконструкції філогенезу (шляху, який пройшла еволюція) можна досить точно встановити, коли розійшлися різні еволюційні гілки. Не викликає сумнівів, що наш вид походить з Африки. Генеалогічні лінії людини і шимпанзе розділилися близько 6 мільйонів років тому. Наша гілка була досить розгалуженою, до неї належало кілька родів та багато видів. Лише в останній геологічний час (приблизно в останні 30 тисяч років) лишився тільки один, наш вид нашого роду.
Чи образливо для людини те, що її відносять до тварин? Коли в повсякденному житті говорять про когось, що він «як тварина», зазвичай хочуть цим показати, що він діє не гідним людини чином. Багатьом з нас словосполучення «людина та інші тварини» здається неможливим або образливим. Але слід розуміти, що в констатації факту тваринної природи людини нема ніяких оціночних суджень. Це просто природничо-науковий факт.
Добре чи погано те, що людина є твариною? Задане питання не має сенсу. «Добре», «погано» — це етичні оцінки. Вони мають сенс у тих випадках, коли стосуються ситуацій, що допускають моральний вибір. Людина могла вдарити, а могла утриматися — ми можемо оцінити її вчинок як хороший або поганий. Ми є тваринами, тобто належимо до земних багатоклітинних евкаріотів, які живляться іншими організмами або їх частинами, поїдаючи їх у вигляді окремих часток, — тут ніякого вибору не існує. Як і інші природничо-наукові факти (що Земля обертається навколо Сонця, що молекула води складається з двох атомів водню та одного атома кисню, що жінки відрізняються від чоловіків тощо), ця обставина просто має місце — оскільки це випливає з наукової картини світу.
Слід особливо підкреслити, що обговорюваний факт також не є спробою спростувати віру. Наука і релігія принципово відрізняються одна від одної. Наука — спосіб побудови достовірного і практичного знання, заснованого на фактах. Строго кажучи, в науці не існує абсолютної істини, є лише узгоджені з фактами висновки, які заслуговують довіри. Те, що наш вид є одним з багатьох видів тварин, — не постулат, а єдине пояснення, що добре узгоджується з усією сукупністю природничих фактів. На відміну від науки релігія заснована на вірі і чудесному одкровенні. Головні для релігії питання
2
не можуть бути предметом перевірки. Оскільки нас цікавить наука, ми не будемо заходити на територію релігії і просто підкреслимо, що наші висновки і міркування відносяться до зовсім іншої області. Один з найвидатніших мислителів XVIII століття Іоганн Вольфґанґ Ґете стверджував, що завжди існує два головних питання: «навіщо» і «як», і ці питання не треба змішувати. Друге питання повністю відноситься до компетенції науки.
Генетично, фізіологічно, біохімічно людина — плоть від плоті земної фауни (і, ширше, всієї біосфери). На сьогодні зібрано безліч доказів її поступового становлення в ході еволюції. Генеалогічне дерево людини виявилося набагато складнішим, ніж здавалося століття тому, бо наша група розвивалася декількома незалежними гілками. Приміром, 50 000 років тому на Землі жило не менше трьох (найімовірніше — чотири або більше) видів роду Людина.
Навіщо ми приділяємо стільки уваги цьому питанню? Вивчаючи світ, людина пізнає його через саму себе. Одне з визначень екології, яке ми дали на початку цього курсу, було таким: екологія — це наука про взаємозв’язки, що забезпечують існування організмів (включаючи людину) і надорганізмених систем: популяцій, екосистем і біосфери. Сьогодні існування людини під загрозою. Якщо ми хочемо вирішити поставлені перед нами завдання, ми повинні розглядати природу людини та її особливості, будучи вільними від будь-яких забобонів.
З появою на Землі глобального людства земна біосфера перейшла в новий стан. Як стане ясно з подальшого, людина має декілька принципових відмінностей від інших тварин, і, як не дивно, це не ті, про які люди думають у першу чергу. Щоб сформулювати принципові, спочатку розглянемо ті з них, які не є такими.
Безсумнівно, людина має чимало важливих кількісних особливостей. Наприклад, чисельність людства (а також його домашніх тварин) надзвичайно велика (рис. 8.1). Кількість людей приблизно в 100 000 разів перевищує «нормальну» для біосфери чисельність тварин з нашим розміром тіла! Кількість енергії, яку перетворює наш вид, незрівнянно вища за цей показник для будь-якого іншого виду.
Визнаючи важливість кількісних відмінностей, звернемо, проте, увагу на інші, принципові. З досвіду обговорення цієї теми можна розглянути деякі часто пропоновані відповіді.
Людина розумна. Нам складно дізнатися, що коїться в психіці ближнього, не кажучи вже про тварин. Так чи інакше, психіка високорозвинутих тварин, і людини в тому числі, забезпечує їх взаємодію з навколишнім середовищем і пристосування до нього. Те, що діється всередині цього
Рис. 8.1. Для ссавців характерна досить жорстка залежність між розміром тіла особини і чисельністю виду в біосфері. Наш вид і тісно пов’язані з ним домашні тварини відступають від цієї залежності на декілька порядків
«чорного ящика», описати і назвати вельми нелегко. Мабуть, ця відповідь правильна, але обмежуватися нею не слід. У яких особливостях, що проявляються зовні, виражаються унікальні властивості нашого виду?
Людина використовує абстрактні символи (другу сигнальну систему). Це характерно не лише для людини. Щоб повідомити іншим бджолам про місцезнаходження джерела їжі, бджола-розвідниця виконує особливий танець, бігаючи «по вісімці». Кількість коливань черевця при подоланні центральної частини фігури позначає відстань до джерела їжі, а кут нахилу цієї частини до вертикалі позначає кут напрямку польоту по відношенню до сонця з урахуванням поправки на його добовий рух!
Людина створює модель світу у своїй психіці і керується нею. З нахилу осі танцю бджіл можна встановити, де, за їх «розрахунками», знаходиться сонце. З’ясовується, що в їхній моделі світу сонце вдень рівномірно рухається зі сходу на захід над землею, а вночі — із заходу на схід під землею (бджоли «використовують» геоцентричну систему). Цим вони відрізняються, наприклад, від здатних орієнтуватися по сонцю риб, для яких воно вночі «рухається» із заходу на схід над землею, залишаючись невидимим.
Людина живе в суспільстві. У суспільстві живе також безліч видів тварин — від соціальних комах до зграйних і стадних ссавців. Громадська поведінка людини безліччю схожих рис пов’язана з поведінкою інших приматів.
Людина здатна вчитися. А ви бачили, як відрізняється дресирований собака від ненавченого? І хіба старий заєць не перевершує молодого в умінні рятуватися від хижаків?
Усі тварини змінюються самі, пристосовуючись до середовища, а людина змінює середовище. Бабак, що риє нору, змінює середовище в бажаному напрямку. Звикаючи за зиму до холоду, ми змінюємося самі — згадайте, при 0 °С восени холодно, а навесні — ні.
Людина здатна працювати. А що роблять оси, добуваючи для себе шматочки солодкої, а для своїх личинок — білкової їжі?
Людина створює штучні екосистеми. Бобри створюють греблі до кілометра завдовжки, затоплюючи привабливі ділянки лісу. Цим вони переслідують дві мети: дістатися до кормових рослин і захиститися від хижаків. Гребля залежить за своєю конструкцією від місцевих умов, постійно ремонтується та укріплюється гілками і брудом.
Людина може знищити середовище свого проживання. Задумайтеся про сумну долю дріжджів, що оселилися у виноградному соку. Вони переробляють цукор на спирт, доки проспиртоване середовище не стане непридатним для їхнього життя.
Людина будує міста і використовує інші види. Мурахи-листорізи заповнюють підземні приміщення своїх мурашників пережованим листям, вирощують там певні гриби (борючись з «бур’янами») і живляться їх плодовими тілами. Здатні мурахи і до «скотарства».
Дії людини доцільні. Людина здатна діяти як доцільно, так і здійснювати дивовижні помилки і просто безглузді дії. Те саме можна сказати про більшість видів тварин. Напевно, кожен з нас, звернувшись до власного досвіду, знайде масу підтверджень цієї думки.
Людина здатна завдавати шкоди своєму здоров’ю. У мурашниках можуть жити жуки ломехузи, що виділяють наркотичні речовини, від яких мурашки припиняють виконувати необхідні роботи. Мурахи всіляко піклуються про цих жуків і можуть розводити їх стільки, що це приводить до загибелі мурашника.
Людина відчуває дружні почуття по відношенню до близьких. Пуголовки жаб плавають зграями. Вони збираються в зграї, що складаються з їх родичів (причому рідні брати і сестри привабливіші двоюрідних), а з нерідних особин вибирають «знайомих» — тих, у чиїй спільноті перебували раніше.
То що ж, людина принципово не відрізняється від інших тварин? Ні, відрізняється, і дуже суттєво. Ці відмінності детально розглянуті далі.
- 1.1. Визначення екології та її основні поняття . . . . . . . . . 17 1.2. Предмет і об’єкт дослідження, структура екології . . . 19
- 2.2.1. Доісторичний етап . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35 2.2.2. Античний етап . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39
- 2.3.1. Редукціоністський напрямок . . . . . . . . . . . . . 46 2.3.2. Холістичний напрямок . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55
- 3.2.2. Розмірність ніш і оцінка їх перекриття . . . . . . 77 3.2.3. Спеціалізація ніш . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79
- 7.2.3. Прісноводні біоми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 311 7.2.4. Морські біоми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 312
- 10.1.2. Гірничодобувна промисловість . . . . . . . . . . . 404 10.1.3. Хімічна промисловість . . . . . . . . . . . . . . . . . 407
- 10.1.4. Металургійна промисловість . . . . . . . . . . . . 411 10.1.5. Машинобудівний комплекс . . . . . . . . . . . . . 414
- 10.2.1. Забруднення атмосфери . . . . . . . . . . . . . . . . 421 10.2.2. Забруднення гідросфери . . . . . . . . . . . . . . . . 424
- 12.1.1. Визначення природокористування . . . . . . . . 540 12.1.2. Види природокористування . . . . . . . . . . . . . 542
- 12.5.5. Екологічний контроль і моніторинг . . . . . . . 601 12.5.6. Екологічний аудит . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 602
- Розділ 1 загальні проблеми екології
- 1.1. Визначення екології та її основні поняття
- 1.2. Предмет і об’єкт дослідження, структура екології
- 1.3. Методи екологічних досліджень
- 1.4. Основні проблеми та наукові напрямки сучасної екології
- Розділ 2 історія розвитку екології
- 2.1. Основні етапи становлення екології як науки
- 2.2. Передумови формування екології як науки
- 2.2.1. Доісторичний етап
- 2.2.2. Античний етап
- 2.2.3. Відродження
- 2.3. Напрямки розвитку екології
- 2.3.1. Редукціоністський напрямок
- 2.3.2. Холістичний напрямок
- 2.3.3. Функціональний напрямок
- І біосфері.
- Розділ 3 аутекологія
- 3.1. Організм і середовище.
- 3.1.1. Екологічні чинники
- 3.1.2. Адаптації
- 3.1.3. Закономірності впливу екологічних чинників
- 3.2. Екологічна ніша
- 3.2.1. Історичний розвиток поняття екологічної ніші
- 3.2.2. Розмірність ніш і оцінка їх перекриття
- 3.2.3. Спеціалізація ніш
- 3.2.4. Структуризація еконіш
- 3.3. Загальні принципи адаптації
- 3.3.1. Типи пристосування
- 3.3.2. Правило оптимуму
- 3.3.3. Комплексний вплив чинників
- 3.3.4. Лімітуючі фактори. Правило мінімуму
- 3.3.5. Правило двох рівнів адаптації
- 3.3.6. Принципи екологічної класифікації організмів
- 3.3.7. Активна життєдіяльність і спокій
- 3.4. Найважливіші абіотичні фактори та адаптації до них
- 3.4.1. Тепло
- 3.4.3. Водне середовище
- 3.4.4. Наземно-повітряне середовище життя
- 3.4.5. Ґрунт і рельєф
- 3.4.6. Погодні та кліматичні особливості наземно-повітряного середовища
- Розділ 4 демекологія (екологія популяцій)
- 4.1. Поняття популяції
- 4.2. Структура популяцій
- 4.2.1. Популяційний ареал
- 4.2.2. Кількість особин
- 4.2.3. Щільність популяції
- 4.2.4. Вікова структура
- 4.2.5. Статева структура
- 4.2.6. Просторова структура
- 4.2.7. Віталітетна структура
- 4.2.8. Етологічна структура
- 4.3. Динаміка популяцій
- 4.3.1. Динаміка чисельності
- 4.3.2. Експоненційне та логістичне зростання чисельності популяції
- 4.3.3. Виживання популяції
- 4.3.4. Швидкість відновлення популяції
- 4.3.5. Обмежувальні чинники зростання популяції
- 4.3.6. Причини вимирання популяцій
- 4.3.7. Уявлення про стратегію популяцій
- 4.4. Керування популяціями та їх життєздатність
- 4.4.1. Життєздатність популяцій
- 4.4.2. Керування популяціями
- 4.4.3. Охорона популяцій
- 4.4.4. Експлуатація промислових популяцій
- 4.4.5. Моніторинг популяцій
- 4.5. Типи взаємодії між популяціями
- 4.5.1. Модель Лотки—Вольтерра
- 4.5.2. Класифікація відносин між популяціями
- 4.5.3. Мутуалізм
- 4.5.4. Протокооперація
- 4.5.5. Коменсалізм
- 4.5.6. Різноманітність форм експлуатації
- 4.5.7. Хижацтво
- 4.5.8. Паразитизм
- 4.5.9. Конкуренція і правило Гаузе
- 4.5.10. Аменсалізм і нейтралізм
- Розділ 5 екосистемологія
- 5.1. Системний підхід в екології
- 5.1.1. Система. Загальні визначення
- 5.1.2. Складна система
- 5.1.3. Екосистема — основний об’єкт екології
- 5.2. Різноманіття живих систем
- 5.2.1. Роль живої речовини в утворенні середовища існування
- 5.2.2. Біосфера як цілісна система
- 5.2.3. Різноякісність форм життя та біогенний кругообіг
- 5.2.4. Рівні організації живої матерії
- 5.3. Екологія угруповань (синекологія) та екосистемологія
- 5.3.1. Регуляція біосистем
- 5.3.2. Екосистеми та біогеоценози
- 5.3.3. Компоненти екосистем
- 5.3.4. Природа та характеристики угруповань
- 5.3.5. Екологічний баланс
- 5.4. Консорції як елементарні екосистеми
- 5.4.1. Історія виникнення і розвитку вчення про консорції
- 5.4.2. Індивідуальна консорція як елементарна екологічна система та загальнобіологічне явище
- 5.4.3. Роль генетичного фактора в консорційних зв’язках
- 5.4.4. Гетеротрофні консорції
- Розділ 6 функціональна екологія
- 6.1. Роль кліматопу у функціонуванні екосистем
- 6.1.1. Загальні особливості кліматопу
- 6.1.2. Сонячна радіація
- 6.1.3. Газовий склад атмосфери та роль її складових у біосфері
- 6.1.4. Вологість атмосфери
- 6.1.5. Рух атмосфери
- 6.1.6. Атмосферні опади
- 6.2. Функціональна роль ґрунту та підстилки
- 6.3. Функціональна роль гідросфери
- 6.4. Роль фітоценозу в екосистемах
- 6.4.1. Роль фітоценозу у наземних екосистемах
- 6.4.2. Роль фітоценозу у водних екосистемах
- 6.5. Роль мікробоценозу в екосистемах
- 6.5.1. Роль бактерій у наземних екосистемах
- 6.5.2. Роль бактерій у водних екосистемах
- 6.6. Функціональна роль зооценозу в екосистемах
- 6.6.1. Продукційна роль тварин
- Розділ 7 характеристика природних екосистем
- 7.1. Класифікація екосистем
- 7.2. Класифікація біомів
- 7.2.1. Визначення біома
- 7.2.2. Наземні біоми
- 7.2.3. Прісноводні біоми
- 7.2.4. Морські біоми
- 7.3. Лісові екосистеми
- 7.3.1. Загальні риси лісів
- 7.3.2. Вічнозелені дощові тропічні ліси
- 7.3.3. Неморальні ліси
- 7.3.4. Хвойні ліси
- 7.4. Трав’яні типи екосистем
- 7.4.1. Степи, прерії
- 7.4.2. Лучні екосистеми
- 7.5. Болотні екосистеми
- Прикладні питання екології людини Розділ 8 екологічні особливості людини
- 8.1. Людина та тварини
- 8.2. Унікальні екологічні особливості людини
- 8.2.1. Глобальність (обмін ресурсами між популяціями)
- 8.2.2. Використання викопної первинної продукції
- 8.2.3. Використання атомної енергії
- 8.2.4. Залежність від вичерпних невідновних ресурсів
- 8.2.5. Створення техносфери як головного споживача ресурсів
- 8.2.6. Штучні біогеоценози — агросистеми, що субсидуються енергією з невідновних джерел
- 8.3. Біологічні особливості людини
- 8.4. Культурне успадкування
- 8.5. Екологічна криза сучасності
- 8.6. Демографічний вибух
- 8.7. Демографічний перехід
- 8.8. Чи можна обмежити чисельність населення Землі?
- 8.9. Екоконверсія
- Розділ 9 агроекологія
- 9.1. Агроекологія як окремий розділ екології
- 9.2. Основні екологічні проблеми сучасного землеробства
- 9.3. Шляхи вирішення екологічних проблем сільського господарства
- 9.4. Боротьба зі шкідниками
- Розділ 10 вплив промислової діяльності на середовище
- 10.1. Головні типи промислових виробництв, їхня характеристика
- 10.1.1. Теплові (тес) та атомні (аес) електростанції
- 10.1.2. Гірничодобувна промисловість
- 10.1.3. Хімічна промисловість
- 10.1.4. Металургійна промисловість
- 10.1.5. Машинобудівний комплекс
- 10.1.6. Транспорт і довкілля
- 10.2. Забруднення біосфери та екосистем
- 10.2.1. Забруднення атмосфери
- 10.2.2. Забруднення гідросфери
- 10.2.3. Забруднення ґрунту
- 10.2.4. Біозабруднення екосистем
- 10.3. Міграція інгредієнтів забруднення в екосистемах і організмах
- 10.4. Вплив забруднення довкілля на популяції та екосистеми
- 10.4.1. Вплив забруднення довкілля на природні популяції
- 10.4.2. Вплив забруднення довкілля на біогеоценози
- 10.5. Головні заходи убезпечення та знешкодження техногенного впливу на екосистеми (загальна оптимізація довкілля в індустріальних регіонах)
- 10.5.1. Екологізація виробництва
- 10.5.2. Очищення промислових викидів в атмосферу
- 10.5.3. Очищення промислових стоків
- 10.5.4. Екологічні заходи з оптимізації відпрацьованих земель і трансформованих екосистем
- 10.6. Засоби зберігаючої технології у виробництві
- 10.6.1. Агрономічні засоби зберігаючого обробітку земель
- 10.6.2. Зоотехнічні засоби попередження забруднення середовища
- 10.6.3. Технологічні засоби у промисловому виробництві — запорука збереження природного середовища (екологічно чисте виробництво)
- Розділ 11 урбоекологія
- 11.1. Об’єкт і предмет урбоекологічних досліджень
- 11.2. Природно-просторові ресурси міста
- 11.3. Місто як соціально-екологічна система
- 11.4. Міські біогеоценози
- 11.5. Градієнтна ординація біогеоценотичного покриву міста
- 11.6. Місто як гетеротрофна екосистема
- 11.7. «Здоров’я» міської екосистеми
- 11.8. Криптоіндикаційна оцінка середовища (оцінка із застосуванням криптофітів)
- Розділ 12 оптимальне користування екосистемами та їхніми компонентами
- 12.1. Природокористування як наука
- 12.1.1. Визначення природокористування
- 12.1.2. Види природокористування
- 12.1.3. Природні ресурси та природні умови
- 12.1.4. Економічна оцінка природоресурсного потенціалу
- 12.1.5. Оцінка паливно-енергетичного ресурсу України
- 12.1.6. Нестача природних ресурсів
- 12.1.7. Забезпечення екологічно збалансованого природокористування в Україні
- 12.2. Раціональне використання природних ресурсів
- 12.2.1. Рослинні природні ресурси, їх використання, відтворення та збереження
- 12.2.2. Тваринні природні ресурси, їх використання, відтворення та збереження
- 12.2.3. Поняття про обсяги та порядок вилучення живих природних об’єктів
- 12.2.4. Охорона ґрунтів і заходи боротьби з ерозією
- 12.2.5. Раціональне використання надр землі
- 12.3. Експертна оцінка впливу проектованої та здійснюваної антропогенної діяльності на довкілля
- 12.3.1. Правові та нормативні основи експертної оцінки впливу проектованої та здійснюваної антропогенної діяльності на довкілля
- 12.3.2. Оцінка впливу проектованої (овнс) та здійснюваної (неео) антропогенної діяльності на компоненти довкілля
- 12.3.3. Оцінка впливу на довкілля за допомогою екологічного ризику
- 12.3.4. Особливості розробки та передачі на експертизу овнс та неео
- 12.3.5. Порядок і послідовність проведення екологічної експертизи впливу проектованої
- 12.4. Економічні аспекти природокористування
- 12.4.1. Оцінка природних ресурсів
- 12.4.2. Економічна оцінка екологічних збитків від забруднення
- 12.4.3. Еколого-економічна оцінка інвестицій
- 12.4.4. Економічні механізми охорони навколишнього середовища
- 12.5. Правові аспекти впливу діяльності людини на середовище
- 12.5.1. Екологічна стандартизація
- 12.5.2. Екологічна сертифікація
- 12.5.3. Екологічне нормування
- 12.5.4. Ліцензування екологічно значимої діяльності
- 12.5.5. Екологічний контроль і моніторинг
- 12.5.6. Екологічний аудит
- 12.5.7. Управління в галузі охорони навколишнього середовища
- 12.5.8. Державне управління
- Розділ 13 збереження природного середовища
- 13.1. Головні напрямки збереження природного середовища
- 13.1.1. Сучасний стан біологічного та ландшафтного різноманіття України
- 13.1.2. Охорона біорізноманіття як основа для збереження функцій екосистеми
- 13.1.3. Система заповідних об’єктів як засіб збереження природи
- 13.1.4. Рекультивація, ремедіація та заповідання відпрацьованих земель
- 13.1.5. Території та об’єкти природно-заповідного фонду як елементи національної екомережі
- 13.2. Глобальні екологічні проблеми і стан навколишнього середовища в Україні
- 13.2.1. Програма Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища
- 13.2.2. Стан глобального навколишнього середовища
- 13.2.3. Антропогенне та техногенне навантаження на навколишнє середовище в Україні
- 13.3. Міжнародні та державні програми і законодавчі акти в галузі збереження середовища та раціонального використання природних ресурсів
- 13.3.1. Міжнародні програми та постанови про збереження природних ресурсів
- 13.3.2. Законодавчі акти України про збереження природи
- 13.3.3. Основні засади (стратегія) державної екологічної політики України на період до 2020 року
- 13.4. Сталий розвиток і його забезпечення
- 13.4.1. Концепція сталого розвитку, цілі та завдання
- 13.4.2. Забезпечення умов переходу України на засади сталого розвитку
- Екологія
- 61057, Харків, вул. Римарська, 21 а