7.2.1. Визначення біома

Уперше в біологічну літературу поняття «біом» для позначення сукупності біоценозів територіальної одиниці (зони, області, регіону) увів Ф. Клементс (1916). Пізніше різні автори по-різному використовували цей термін і встановлювали для нього різні об’єми поняття.

Основною ознакою біомів, завдяки якій їх можна розділяти, є життєва форма рослин (чагарники, трави, дерева, чагарнички), кліматичні та едафічні клімакси, а також його складові — едафічні клімакси, стадії розвитку рослинності, в яких можуть домінувати певні життєві форми, склад тваринного населення.

Можна собі уявити, що біом — великий тип біогеоценозів, який характеризується схожим характером рослинності і займає певні регіони планети. Біоми регулюються макрокліматом і, в першу чергу, кількістю опадів та температурою.

Біоми мають певну цілісність. Наприклад, між зонами листопадних лісів і степів розташована лісостепова зона, де трапляються біоми лісу та степу. При теперішньому кліматі на території лісостепу можуть бути стійкими обидва типи біогеоценозів. Ліс вимагає більшої кількості води, ніж степ, але лісовий ґрунт ефективніше утримує її, ніж степовий. Там, де вже існує ліс, у ґрунті затримується достатньо вологи для існування лісу. Там, де розташовується степ, — для розвитку лісу води виявляється недостатньо. При зміні вологості або температури відбувається поступова зміна межі лісу та степу. Посушливий ліс змінюється степом, а зволожений степ заростає лісом. Проте залишається широка смуга, де мозаїчно чергуються два типи екосистем. Навколоводні ділянки, балки, діброви виявляються залісненими, а ділянки з піщаним ґрунтом, схили, що добре прогріваються, покриваються степовою рослинністю. Характерний тип рослинності залежить від ґрунту та клімату і впливає на них, а також визначає практично весь склад угруповань, що розвиваються в тому або іншому місці.

Відповідно до розташування біомів вони мають величезне значення у продукції органічної речовини: забезпечують кругообіг речовини та перетворення енергії на планеті (рис. 7.1).