11.1. Об’єкт і предмет урбоекологічних досліджень

Урбоекологія — нова галузь екології, яка сформувалась у 1960—1970-ті роки як відповідь на негативні урбанізаційні процеси з їх переущільненням міської забудови, демографічним пресом, забрудненням міського довкілля, а головне — безжальним витісненням природних елементів ландшафту, передусім його біогеоценозів, які і стали об’єктом дослідження вчених-урбоекологів.

Предмет урбоекології — процеси розвитку міських біогеоценозів у складі екотопів (ґрунт, клімат) і біоценозів (об’єднання рослин, тварин і мікроорганізмів). Сьогодні відбувається накопичення знань про стан окремих компонентів міських біогеоценозів, проте розрізнені дані не дають повного уявлення про їх функціонування. Гадаємо, в осяжному майбутньому екологічна наука завдяки системному підходу зможе формалізувати всі явища, стани та процеси, які відбуваються в екосистемах окремих міст, їх районів чи мікрорайонів.

Урбоекологія вже сьогодні володіє інструментальними та біологічними методами індикації міського середовища, які дають можливість виявити дію урбогенних факторів і встановити рівень життєвості популяції людей. Здоров’я міської екосистеми — сума здоров’я всіх її компонентів (рослин, тварин і мікроорганізмів), серед яких осторонь стоїть людина. Тому урбоеколог має пильно стежити за урбогенними змінами довкілля, особливо його забрудненням (хімічним, фізичним, біологічним і радіаційним). Разом з урбосоціологами (урбаністами) він має постійно дбати про оптимізацію міської екосистеми.

Загалом урбоекологія — наука про взаємозв’язки та взаємодію у часі й просторі двох систем: міської (у складі підсистем — соціальної, технічної, енергетичної, інформаційної, адміністративної тощо) та природної (представленої біогеоценотичним покривом міста).