8.2.1. Глобальність (обмін ресурсами між популяціями)

Всі тварини мешкають у складі популяцій — сукупностей особин, що населяють певні місця й експлуатують їх ресурси. Це відноситься і до видів-космополітів, тобто видів, що трапляються майже по всій планеті. Людина — не просто вид-космополіт, а єдиний глобальний вид. Людство — не просто сукупність особин виду Homo sapiens (Linnaeus, 1758), а сутність із властивостями, відсутніми у її частин. Спробуйте уявити собі аналогічне поняття, що відноситься до будьякого іншого виду!

Різниця між видом-космополітом і глобальним видом полягає не в широті розповсюдження, а в характері взаємодії між популяціями. Наприклад, сірий щур (пацюк) є космополітом і мешкає майже всюди, де є людина (а крім того, ще в деяких інших місцях). Але кожна популяція щурів існує лише за рахунок ресурсів свого конкретного ареалу. Спорожніє комора — зникне популяція щурів, що живе в ній. Частина особин загине, частина мігрує в інші місця. Але ніколи дві популяції щурів не будуть обмінюватися ресурсами. Вони можуть обмінюватися особинами, на розвиток яких були витрачені ресурси, але ніколи одна популяція щурів не буде передавати іншій невикористані ресурси.

Популяції людини функціонують зовсім інакше. Порахуйте кількість країн, в яких зроблені предмети щоденного вжитку? Обмін ресурсами між популяціями — типова особливість нашого виду. Ми знаємо різні форми такого обміну — від торгівлі до війни і навіть гуманітарної допомоги. Нині не n популяцій людини експлуатує ресурси n місць проживання, а єдине людство експлуатує біосферу в цілому.

Здатність передавати ресурси між популяціями — дуже давня особливість людини, що була притаманною навіть іншим представникам нашого роду (а не лише виду). У палеоархеологічних дослідженнях кам’яного віку встановлено, що люди могли використовувати знаряддя, які виготовлялися з каміння, що можна було добути лише у віддалених районах.