29.3. Вплив енергокомплексів на водні екосистеми

На якість води та живе населення Південного Бугу істотно впливає зарегулювання стоку та утворення водосховищ. Робота гідроелектростанцій змінює динаміку водних мас, що спричиняє формування зовсім інших екосистем, ніж це мало місце до зарегулювання річкового стоку. Прикладом у цьому відношенні є Ладижинське водосховище. Воно має комплексне призначення і, крім того, може здійснювати деяке регулювання сезонного стоку води. Вперше водосховище наповнене У квітні—травні 1964 р. Щорічне поповнення повеневими водами здійснюється протягом березня—травня. На екосистему Ладижинського водосховища помітно впливає теплова електростанція, яка забезпечує не тільки підігрівання водних мас, але й більш інтенсивне їх перемішування. При цьому значна довжина (45 км) водосховища з більш уповільненою води сприяє осадженню завислих частинок, а разом з тим і адсорбованих на них забруднюючих речовин. Це обумовлює не тільки покращання якості води, але й зростання її прозорості, що створює сприятливі умови для збільшення біопродуктивності водосховища у порівнянні з річковою екосистемою.

У фітопланктоні переважають діатомові (Stephanodiscus hantzschii), криптофітові (Rhodomonas pussilla), зелені водорості. У літньо-осінній період зустрічаються значні кількості синьозелених (Microcystis aeruginosa), зелених (Pediastrum simplex), криптофітових (Cryptomonas ovata).

У складі зоопланктону виявлено 61 вид: коловертки (21 вид), гіллястовусі (27), веслоногі ракоподібні (13). Серед зоопланктону переважають пелагічні форми. Значно менше літоральних і заростевих представників. Основну біомасу зоопланктону формують прісноводні види ракоподібних Diaphanosoma brachyurum, Daphnia longispina, Daphnia cucullata, Eudiaptomus gracilis, Cyclops vicinus, Acantocyclops americanus, Diacyclops bicuspidatus, Mesocyclops crassus. У зв'язку з нестабільністю гідроекологічного режиму водойми-охолоджувача, пов'язаної з режимом експлуатації теплової електростанції, чисельність і біомаса зоопланктону досить мінливі протягом року.

Серед бентосних організмів зустрічається близько 30 видів безхребетних. Найбільш поширеними є личинки хірономід (17 видів) та молюски дрейсени, які на окремих прибережних ділянках вкривають до 50—80 % площі дна. Зустрічаються також менш численні види олігохет ( в основному з родини тубіфіцид), личинки бабок, остракоди, колемболи. Багатший як за чисельністю, так і за видовим різноманіттям бентос у місцях розташування рибогосподарських технологічних ліній (сітчастих саджалок).

В Ладижинському водосховищі розвивається досить багатий зооперифітон, особливо різноманітний в зоні водозабору, яка не підпадає під вплив підігрітих вод, та в місцях найбільшого підігріву. В зонах, що знаходяться між такими ділянками, кількісний та якісний склад зооперифітону збіднілий. Подібна картина розподілу зооперифітону спостерігається і на інших водоймах-охолоджувачах. Серед організмів зооперифітону найбільші масового розвитку набувають личинки хірономід» молюски, п'явки, олігохети.

Рибне населення Ладижинського водосховища представлене найбільш поширеними видами.

У зв'язку з режимом роботи Ладижинського гідровузла більше риби гине у нижньому б'єфі греблі, ніж в інших ділянках річки. Одним з імовірних пояснень такого явища є наявність чітко вираженої вертикальної температурної стратифікації у пригреблевій зоні, що може обумовлювати розвиток температурного стресу при попаданні риб з більш теплого поверхневого шару води у глибинні. Оскільки при роботі гідроелектростанції здійснюється глибинний спуск води, то її потоки втягують рибу, яка знаходиться у пригреблевій зоні.

Негативно впливає на екосистему Південного Бугу Південно-Український енергокомплекс. Як водойма-охолоджувач Південно-Української АЕС функціонує Ташлицьке водосховище. Його площа 186 км², а об'єм — 85 км³. При досить низькій температурі нижніх шарів верхні шари водосховища прогріваються (до 40°С). Так, в найглибшій пригреблевій частині водосховища в літні місяці спостерігається чітко виражена температурна стратифікація, яка супроводжується зниженим вертикальним перемішуванням води. Внаслідок цього температура придонних шарів води рідко коли піднімається вище 11—13 °С, в той час як у поверхневих шарах вона досягає 35—40 °С. Це зумовлює підвищене випаровування води та зростання її мінералізації. Так, протягом кількох років роботи АЕС мінералізація води зросла до 1,9 %о. Перегрівання верхніх шарів води завдає шкоди розвитку планктонних організмів. Не сприяє нормальному розвитку бентосу і низька температура придонних шарів води. Вплив Південно-Української АЕС на екосистему Південного Бугу цим не обмежується. Потрібно періодично промивати водойму-охолоджувач з метою зниження мінералізації води та очищення від накопичених забруднюючих речовин. Такі промивання проводяться, як правило, під час весняної повені.

Негативно впливають на водність та якість води Південного Бугу безповоротні втрати води на експлуатацію різних об'єктів. Тільки за період 1981—1998 pp. з річки вилучено у 8 разів більше води, ніж її акумулювали при заповненні всіх водосховищ. На потреби Південно-Українського енергетичного комплексу щороку безповоротно забирається понад 40 млн м³ води. Всього ж з басейну Південного Бугу в 1998 р. забрано 1,08 км³ води, з яких використано 1,04 км³, скинуто після технологічного використання — 0,88 км³ і безповоротно втрачено 0,20 км³ води.

Таким чином, вплив енергокомплексів на екосистему Південного Бугу виявляється у зміні гідрологічного, гідрохімічного і гідробіологічного режимів як водойм-охолоджувачів так і самої ріки. Все це необхідно враховувати при екологічній оцінці якості води річки. Збереження високої якості води Південного Бугу є життєвою необхідністю для населення багатьох міст і населених пунктів півдня України. Його води є основним джерелом питного водопостачання населених пунктів Миколаївської області. Поряд з дніпровською водою стік річки істотно впливає на стан Дніпровсько-Бузької естуарної екосистеми та шельфової зони Чорного моря.