5.1. Загальна характеристика

На відміну від водоростей, серед яких переважають мікроскопічні форми (за винятком деяких морських водоростей — червоних та бурих), вищі водяні рослини досить великі за розміром і можуть бути розпізнані неозброєним оком. Тому їх називають макрофіти, тобто «великі рослини».

Роль вищих водяних рослин у гідроекосистемах багатогранна і багатофункціональна. Перш за все вони є автотрофними організмами і приймають безпосередню участь у процесах утворення органічних речовин. При цьому утилізується С0₂ не тільки з атмосфери, але й з води, і виділяється кисень, яким насичується вода. Вони зв'язують азот, фосфор, кальцій, магній та інші елементи, відіграють виключну роль як біологічні фільтри при очищенні водних екосистем від забруднень, затримують і акумулюють завислі мінеральні і органічні частинки.

Існування у водному середовищі призвело до виникнення деяких морфо-фізіологічних ознак водяних рослин. Так, у порівнянні з наземними рослинами деякі з них мають слабшу кореневу систему, видовжені стебла, розсічене листя. Занурені рослини синтезують органічні речовини, поглинаючи діоксид вуглецю з води, а не з повітря. В той же час деякі вищі водяні рослини можуть засвоювати розчинені органічні речовини безпосередньо з води. Такими властивостями наділене лише занурене у воду листя, яке до того ж не має продихів. Листя занурених у воду рослин, як правило, розсічене на окремі дрібні дольки, а те, яке контактує з атмосферою, має значні розміри.

Вищі водяні рослини розмножуються переважно вегетативне. Запилення квіткових рослин може відбуватися над водою за допомогою комах, як це спостерігається у латаття білого (Nymphaea alba), водяного горіху плаваючого (Trapa natans), глечиків жовтих (Nuphar luteum). У інших вищих водяних рослин пилок переноситься вітром (рдесник — Potamogeton). Є й такі, як валіснерія спіральна (Vallisneria spiralis) і елодея канадська (Elodea canadensis), які запилюються у воді, а утворене насіння переноситься водою, рибами та птахами.

На розвиток вищої водяної рослинності найбільше впливають ступінь вітро-хвильової захищеності прибережних зон, їх глибина, швидкість течії, стабільність рівневого режиму води, особливості рельєфу дна та характер донних ґрунтів. При крутому спуску дна закріплюється лише обмежена кількість рослин, вони розселюються тільки біля самого урізу води. Макрофіти поширюються здебільшого тільки до глибини 2,5 м, а окремі екологічні групи рослин — до ще значно меншої.

На формування фітоценозів істотно впливає коливання рівня води. Особливо негативно це виявляється у водосховищах з великим сезонним коливанням рівня води, яке обмежує поширення зануреної і, навпаки, сприяє розвитку повітряно-водяної рослинності. Саме цим пояснюється те, що у більшості дніпровських водосховищ переважають повітряно-водні фітоценози.