7.4. Хрящові ганоїди (Chondrostei)

Велику систематичну групу хрящових ганоїдів (Chondrostei) становлять риби, що належать до родин осетрових (Асіреnseridae) та веслоносів (Polyodontidae). Серед осетрових є прохідні, напівпрохідні (риби, нагул яких відбувається в розпріснених ділянках морів, лиманах, естуаріях, а для нересту заходять у пониззя річок) і прісноводні форми, поширені у водоймах північної Європи, північної Азії та Північної Америки. Осетрові об'єднані в 4 роди: білуги (Huso), осетри (Acipenser), американські лопатоноси (Scaphirhynchus) та псевдолопатоноси (Pseudoscaphirhynchus). Осетрові дуже схожі між собою за формою тіла. Голова у них закінчується рилом із закругленими краями. Рот має форму півмісяця, а зяброві перетинки з'єднані між собою.

Білуга (Huso huso) поширена у басейнах Каспійського, Чорного та Азовського морів. З Каспійського моря вона підіймається на нерест у Волгу, Урал, Куру та Терек. Самиці каспійської білуги досягають статевої зрілості у віці 16—27 років (переважно 22—26 років), а самці — в 13—18 років. Із Чорного моря до зарегулювання річкового стоку білуги входили на нерест у Дніпро, Дністер, Південний Буг та Дунай. Зараз нерестова міграція фактично залишилась лише на Дунаї. На Дніпровсько-Бузькому лимані, куди білуга заходить на нерест, побудований осетровий риборозвлдний завод, де відловлюють плідників у стадії статевої зрілості, а їх статеві продукти інкубують у штучних умовах до виходу личинок. Тут же побудовані цехи для отримання живих кормів, які згодовують личинкам при їх підрощуванні до наступних стадій перед випуском у лиман.

Одним з найбільш рибопродуктивних морів тривалий час було Азовське, де самиці білуги досягали статевої зрілості у віці 16—18 років, а самці — у 12—14 років. Після зарегулювання річок Дону і Кубані, а також внаслідок різкого погіршення екологічної ситуації в морі, зумовленого скиданням стічних вод металургійних та інших промислових підприємств та нафтовим забрудненням, чисельність цих риб різко знизилась і впала їх продуктивність.

Білуги належать до найдовшеживучіших риб. Відомі білуги віком до 100 років. Плодючість волзької білуги довжиною 2,5 м становить в середньому 900—950 тис. ікринок, азовської і чорноморської — дещо менша. Як прохідні риби білуги можуть здійснювати нерестовий хід два рази на рік. Під час весняної нерестової міграції виметування ікри відбувається в той самий рік. При осінньому ході білуги зимують у річкових ямах, а виметування ікри та її запліднення відбуваються вже на наступний рік, з настанням весняної теплої погоди. Нерестяться білуги на глибоких місцях із швидкою течією, на кам'янистому або гальковому донному ґрунті. Після нересту дорослі білуги і молодь, що виклюнулася, скочуються в море. Міжнерестовий інтервал у цих риб становить кілька років.

Білуги — хижаки. Ще на річковій стадії їх молодь поїдає безхребетних та мальків риб. У морі основним кормом стає переважно риба: тюлька, бички, хамса, вобла, оселедці. Харчова цінність цих риб добре відома: з них виробляють балики, а ра осетрових (чорна ікра) є першокласним делікатесом.

Слід зазначити, що у білуг можливе міжвидове схрещування, при якому утворюються гібридні форми. Так, з метою отримання великих за розміром осетрових риб, які швидше ; дозрівають статтево, створено гібрид самиці білуги з самцями стерляді — бестер. Його широко використовують для підрощування в садкових та басейнових рибних господарствах, створених на підігрітих водах теплових електростанцій. Вселені такі гібриди і в Азовське море.

Серед інших осетрових риб найбільше промислове значення мають представники роду осетер (Acipenser). Цей рід об'єднує 16 видів, серед яких каспійсько-чорноморський, або руський (Acipenser guldenstadti), сибірський (Acipenser baeri), амурський (Acipenser schrencki), атлантичний осетри (Acipenser sturio) та інші. До цього роду належать також стерлядь (Acipenser ruthenus) та шип (Acipenser nudiventris) (рис. 84).

Руські осетри поширені в басейнах Чорного, Азовського, Каспійського морів. Як і білуги, вони здійснюють нерестові міграції: з Чорного моря в Дунай, Дніпро, Південний Буг, Дністер; з Азовського моря — в Дон, Кубань; з Каспійського — у Волгу та інші річки його басейну. В цілому це прохідні риби, але у Волзі і Уралі утворились популяції руського осетра, які постійно перебувають у річкових прісних водах і не мігрують до моря. Це найперспективніші осетрові риби для інтродукції в прісні водойми України. Період нересту і біологія прохідних осетрів мають багато спільного з білугою. Статевої зрілості самиці руського осетра досягають у 10—20 років, а самці дещо раніше — у 8—14 років. Для відкладання ікри (плодючість від 80 до 840 тис. ікринок) самиці вибирають глибокі ями (4—10 м) з твердим ґрунтом і достатньою проточністю води. Після нересту риби повертаються в море.

У басейнах Балтійського і Чорного морів зустрічається атлантичний, або балтійський осетер (Acipenser sturio). Ці риби досягають 3 м довжини і маси 200 кг. Статевозрілими самиці в Чорному морі стають у 8—14 років, а самці — у 7—9 років. Нерест проходить у травні—червні. Місця нересту знаходяться недалеко від гирла річок, що впадають у море. Як і в інших осетрових, після нересту, який відбувається на швидкій течії і незамуленому дні, плідники і молодь скочуються в море. Живляться осетри в Чорному морі, в основному, рибою (хамсою), але можуть споживати червів, молюсків, ракоподібних. У Балтійському морі атлантичний осетер здійснює нерестові міграції. У Ладозькому озері сформувалась популяція озерної форми осетра, яка перед нерестом підходить ближче до гирло­вої ділянки річок, які впадають в озеро, де і залягає на зимівлю. Нерест відбувається у наступні весняно-літні місяці.

У басейні Каспійського та Аральського морів поширена цінна промислова риба — шип (Aeipenser nudiventris). Він відрізняється від інших видів осетрових відсутністю кісткових пластинок на тілі, суцільною (а не перерваною посередині) нижньою губою. У Чорному та Азовському морях шип зустрічається рідше, ніж білуга і російський та атлантичний осетри. Каспійський шип підіймається на нерест у p. Kypy, a аральський — у Сирдар'ю та Амудар'ю.

У річках басейну Чорного, Азовського і Каспійського морів живе прісноводна осетрова риба — стерлядь (Acipenser ruthenus). її постійним місцем перебування є русла річок. Перезимувавши на глибоких місцях, стерлядь навесні підіймається вгору за течією, де і нереститься (травень—червень). Статевої зрілості самиці досягають у 7—9 років, а самці — у 4—5років. Граничний вік стерляді становить близько 30 років. Самиці відкладають від 5 тис. до 100 тис. ікринок, розвиток яких триває від 6 до 11 діб. Серед інших осетрових стерлядь найшвидше досягає статевої зрілості, але найменша за розміром. Максимальна маса стерляді становить 16 кг, а довжина не перевищує 125 см. Тому плідників використовують для отримання гібридів при схрещуванні з білугою, руським або сибірським осетрами та севрюгою. На відміну від інших осетрових, які поїдають риб, стерлядь живиться виключно бентосними безхребетними, личинками водяних комах та молюсками.

Серед осетрових риб Каспійського і Азовсько-Чорноморського басейнів важливою в промисловому відношенні є севрюга (Acipenser stellatus). У неї витягнуте мечовидне рило, яке займає до 60 % довжини голови. Ці риби досягають 220 см у довжину і до 80 кг маси. Тривалість життя — до 30 років. їх плодючість оцінюється від 35 тис. до 650 тис. ікринок, при середньому терміні визрівання самиць 11—17 років, а самців — 9—13 років. Азовська севрюга досягає статевої зрілості у більш короткі строки. Під час нерестової міграції, яка може бути навесні або восени, азовська севрюга підіймається в Дон та Кубань, а чорноморська — у Дніпро, Дністер, Дунай та річку Ріоні (Грузія). Каспійська севрюга на нерест іде у Волгу, Урал, Куру, Терек та інші річки. Під час нересту ікра відкладається на твердий кам'янистий ґрунт або гальку. Крім нерестових, ці риби здійснюють досить тривалі кормові міграції. У прісній воді вони живляться погано, здебільшого нагулюються під час перебування в морі. Основним кормом дорослих риб служать дрібні молюски та рибоподібні, а молоді — донні личинки комах та ракоподібні.

До зарегулювання стоку Дніпра такі прохідні риби, як білуга чорноморська, осетер чорноморсько-азовський, севрюга чорноморська, стерлядь підіймались до Києва і вище, їх можна було зустріти навіть у гирлі Десни. Заходив у Дніпро і шип, але його ніколи не бачили вище Кременчука. Після зарегулювання стоку Дніпра і створення каскаду водосховищ нерестові міграції припинились, а осетрові риби у Дніпрі втратили промислове значення. Ці риби інколи ще зустрічаються у водосховищах, але їх залишилось дуже мало: це ті риби, які при перекритті русла Дніпра греблями залишились на вище-розташованих ділянках і не змогли повернутися до моря.