30.1. Гідрографічна мережа та водний стік ріки

Характерною особливістю басейну Сіверського Дінця є надзвичайно високий вплив урбанізованих територій, великі об'єми водокористування (близькі до величини річкового стоку) та значна кількість водозабірних споруд уздовж усієї ріки і багатьох її приток. Так, на території Росії розташований ряд водосховищ, які утворились після зарегулювання верхньої частини ріки. Після переходу на територію України Сіверський Донець зарегульований Печенізьким водосховищем (довжина 65 км, об'єм води 383 млн м³). Від цього водосховища прокладено два водоводи для забезпечення питною водою м. Харкова. Значна кількість води подається до Зміївської ТЕС.

На одному з найбільших лівобережних притоків Сіверського Дінця р. Оскол створено Червонооскольське водосховище для поповнення у посушливі сезони водного стоку Сіверського Дінця та забезпечення водними ресурсами каналу Сіверський Донець—Донбас. На Сіверському Дінці неподалік від м. Слов'янська створено гідротехнічний комплекс. Він включає Райгородську греблю, що забезпечує підйом води у річці, водозабір каналу Сіверський Донець—Донбас та два правобережні водозабори Західної фільтрувальної станції, від яких вода подається для водозабезпечення Лисичанська, Первомайська і Кіровська. Нижче місця впадіння р. Казенний Торець у Сіверський Донець розташовані водозабори Слов'янської ТЕС, Другого Донецького водоводу, Південне-Донбаського водоводу та кількох інших водопровідних об'єктів. У нижній течії річки вода забирається для багатьох промислових підприємств Луганської області, в тому числі Луганської ТЕС.

Сіверський Донець займає четверте місце за довжиною серед основних рік України. Його загальна довжина від витоків до впадіння в р. Дон становить 1053 км, з них на території України — 700 км. Загальна площа водозбору досягає 98 900 км² (55 % припадає на українську частину).

Лівобережна частина водозбірної площі займає південно-західні і південні схили Середньоруської височини, на якій беруть початок найбільші притоки Сіверського Дінця: Уди, Берека, Оскол, Казенний Торець, Красна, Айдар, Лугань та ін. Ці річки характеризуються широкими долинами (до 2—6 км), численними старицями, відносно невеликою звивистістю. Вони значно довші, ніж правобережні притоки.

Правобережна частина водозбірної площі обіймає західні, північні і східні схили Донецького кряжу. Річки, що беруть початок на правому березі, характеризуються меншою довжиною, але більшим ухилом, добре сформованою неширокою долиною з високими (до 60—100 м) крутими прибережними схилами. Ширина річищ (русел) цих приток переважно менша від 20 м, глибина — 1,5 м.

До басейну Сіверського Дінця належить 3112 малих і середніх річок. Довжина майже 57 % таких річок менша від 25 км.

Водний режим річок басейну Сіверського Дінця характеризується досить великою весняною повінню внаслідок танення снігів. Весняна повінь у багатоводні роки досягає 70—80 % річного стоку. У маловодні роки частина весняної повені у формуванні водного стоку становить 50—60 %. У середньому меженний стік становить 20—30 % річного. Літні підвищення рівня води викликають невеликі паводки, як правило, не характерні Для річок цього басейну. В той же час у 1996 р. внаслідок Дуже сильних літніх дощів і різкого підйому рівня води у Річках басейну були переповнені ємкості стічних вод м. Харкова, що призвело до екологічної аварії з надходженням промислових і побутово-каналізаційних стоків у річки Харківської області.

Весняна повінь починається у першій половині березня. У південній частині Сіверського Дінця притоки переповнюваться весняними повеневими водами уже в лютому. Рівень підйому води під час весняної повені може досягати 2 2,5 м на малих річках, 6—7 м — на середніх і 8—9 м — у нижній течії Сіверського Дінця.

Найбільш повноводні річки протікають у північній частині басейну. Водоресурсний баланс річок басейну Сіверського Дінця має надзвичайно важливе народногосподарське значення. Це пов'язане з водозабезпеченням таких промислових регіонів країни, як Харків і Харківська область, Донбас, деякі райони Луганської області. Водозабезпечення цих регіонів здійснюється з 40 водосховищ і ставків, розташованих на притоках Сіверського Дінця та річок Кальміус і Міус, що належать до Північного Приазов'я.

Середньорічний стік води, що формується на території Харківської області, досягає 2,02 км³, а транзитний, який надходить з Бєлгородської області Росії та прилеглих районів інших областей України, становить 1,78 км³ на рік.

Для поповнення водних ресурсів Сіверського Дінця споруджено канал Дніпро—Донбас (рис. 136).

Гідрографічна мережа південно-східного регіону включає, крім Сіверського Дінця та його притоків, річки Кальміус і Міус з притоками, а також канали Сіверський Донець-Донбас, Дніпро-Донбас, 29 штучно створених водосховищ та 2475 ставів, їх загальна площа 41624 га, а об'єм води 1296 млн. м³. Водоймища різної величини (від 300 до 1230 тис. га), розташовані на притоках Сіверського Дінця, річках Кальміус, Міус, Кринка. Стави розміщуються на значній території у сухих балках, верхів'ях малих річок з метою накопичення води та в рибогосподарських цілях (рис. 137)