Запаси (розподіл) води в гідросфері

З екологічної точки зору найбільшої уваги заслуговує вода біосфери, з якою пов'язане існування живих організмів. Основна маса води гідросфери знаходиться у Світовому океані — 1 338 млн км³. На континентальні водойми припадає всього близько 200 тис. км³ води.

Гідросфера — це динамічна система, в якій постійно протікають фізичні, хімічні та біологічні процеси. Всі природні води Землі перебувають у безперервному кругообігу. Фізичною основою такого кругообігу є сонячна радіація, яка забезпечує нагрівання води і суші, випаровування, виникнення горизонтальних градієнтів атмосферного тиску, перенос повітряних мас в атмосфері та водних мас в океанах, концентрування вологи в атмосфері та її випадіння у вигляді дощу та снігу, стікання води до річкових русел та до океану. Така циркуляція включає океанічну та материкову складові. Океанічна циркуляція — це повторюваний процес випаровування з поверхні океану, перенесення пари в атмосферу, її концентрування та випадіння на поверхню океану.

Материкова циркуляція включає випаровування з поверхні суші (у тому числі і з континентальних водойм), перенесення пари з суші в атмосферу, її концентрування та випадіння на земну поверхню. Завдяки цьому формується поверхневий і підземний стік води.

Океанічна і материкова циркуляція вод пов'язані між собою і забезпечують не тільки перенос водяної пари з океану на сушу, але і з суші в океан за рахунок поверхневого і підземного стоку. Саме кругообіг води є однією з основних властивостей гідросфери, яка полягає в єдності природних вод планети (рис. 1).

Протягом року з поверхні Світового океану випаровується до 453 тис. км³ води, а з суші — тільки 72 тис. км³. З атмосферними опадами надходить на Землю в середньому 525 тис. км³ води. Найбільша її частина (411 тис. км³) припадає на водну поверхню і лише близько 114 тис. км³ — на сушу.

Баланс води в Світовому океані підтримується за рахунок як атмосферних опадів, так і надходження її з річковим стоком. Загальний щорічний стік з усіх континентів становить у середньому 46 770 км³. Існують періоди підвищеної і пониженої водності, які бувають різними за тривалістю і періодичністю.

Внесок окремих континентів у загальний річковий баланс надходження прісних вод у Світовий океан істотно відрізняється. Сумарний стік Азіатського континенту становить 30,8 %, Південної Америки — 25,1, Північної Америки — 17,5, Африки — 9,8, Європи — 6,9 і Австралії — 5,1 %. Отже, Європа, на території якої розташовані найбільш індустріальне розвинуті країни з великою чисельністю населення, не належить до континентів, на яких формується найбільший об'єм світового балансу прісноводного стоку. Значна частина Європи — це посушливі райони з опадами меншими за 400 мм/рік. На поверхневий річковий стік Європи, крім природних чинників, істотно впливає безповоротне відняття води на потреби виробництва — близько 500 км³/рік, або майже 20 % поверхневого стоку. Крім того, найбільші річки Європейського континенту — Волга, Дніпро, Дунай, Дністер та інші — зарегульовані внаслідок гідротехнічного будівництва. У створених водосховищах затримується до 10 % водних ресурсів Європи. Сумарний річковий стік з території Європи у різні за водністю роки коливається у межах 2 410—3 800 км³.

Значні об'єми води затримуються на континентах в безстічних озерах. Так, загальний об'єм води, що акумулюється у безстічних озерах Земної кулі, оцінюється в 176—275 тис. км³, а їх площа досягає 2 млн км². Коливання об'єму води в озерах такого типу залежать від загальної зволоженості континентів. Зазвичай озера, які не мають стоку до морів і океанів, розташовані в зонах недостатнього зволоження.

Значні запаси води знаходяться у вигляді льоду. Льодовики вкривають близько 11 % земної поверхні і акумулюють до 70,3 % запасів прісних вод (1,86 % загальних запасів). Вони відіграють надзвичайно важливу роль у кругообігу води, її перерозподілі в системі суша—океан, у глобальних кліматичних процесах. Щороку за рахунок льодового стоку надходить в океан з Антарктичного континенту близько 2 620 км³ води, з Гренландії — 613 км³, а з Арктичних островів — 322 км³ води. Сумарно це становить близько 7 % загального стоку, який надходить у Світовий океан з території суші.

Значно менший внесок зледенілих гірських масивів у водообмін суші. Найбільш важливим його компонентом є атмосферні опади, які акумулюються у вигляді льодового та снігового покривів, а після танення служать джерелом водного стоку гірських річок.

Важливою складовою частиною гідросфери є підземні води. їх загальні запаси у верхній частині літосфери на глибині до 200 м досягають 23,4 млн км³. До зони активного водообміну, пов'язаного з річковим стоком, належить тільки 12—13 тис. км³. У верхньому двометровому ґрунтовому горизонті акумулюється до 16,5 тис. км³ води. Режим підземних вод і підземного стоку залежить не лише від часу та простору, але й від діяльності людини. Наприклад, після введення у дію Північно-кримського каналу та зростання площ зрошуваного землеробства спостерігалось підняття рівня ґрунтових вод на значній території південних регіонів України. В тих же випадках, коли територія не обводнюється, а навпаки, відбираються значні маси підземних і поверхневих вод суші, рівень підземних вод спадає. Прикладом цього може бути Європейський континент. Так, за 75 років XX ст. водоспоживання в Європі зросло у 8 разів і становило 18% усього поверхневого стоку. Саме цим пояснюється падіння рівня підземних вод у більшості регіонів європейських країн.

Атмосферна вода, загальний об'єм якої становить близько 13 тис. км³, це, переважно, водяна пара. Вона зосереджена в тій частині тропосфери, яка досягає висоти не більше 9—10 км. Саме в цій частині атмосфери, в основному, відбуваються процеси, які формують погоду: концентрування вологи, утворення хмар, грозоутворення, випадіння дощів тощо. Наявність вологи в атмосфері, її переміщення та перетворення відіграють найбільш істотну роль у формуванні погоди і клімату. Так, вміст вологи в повітрі залежить від походження повітряної маси: вона може надходити, наприклад, з Атлантичного океану чи з холодної Арктики. Напрямок вітру може впливати на погоду і опади в Україні. Теплі вітри із Середземного моря і Атлантичного океану несуть з собою дощові хмари, і навпаки, арктичні потоки повітря характеризуються низьким вмістом вологи.

Середній вміст вологи у семикілометровому атмосферному шарі над Україною становить 15 кг/м², він коливається — від 9 зимою до 27 кг/м² влітку. Атмосферна волога, що випадає на територію України, приноситься ззовні, і лише 3—4 % її утворюється з водяної пари місцевого походження.

Розподіл атмосферних опадів по території України нерівномірний, їх кількість зменшується в напрямі з півночі і північного заходу на південь і південний схід. Так, у лісостеповій частині країни кількість опадів за рік становить 500— 650 мм, на кордоні між лісостепом і степом — 450—500 мм. Південні степові райони належать до регіонів недостатнього зволоження. Найменша кількість опадів (300—325 мм) припадає на узбережжя Чорного, Азовського морів і Присивашшя.