7.1. Екологічні особливості формування іхтіофауни

Важливою складовою частиною біоти водних екосистем континентальних водойм, морів і океанів є іхтіофауна, яка включає рибоподібних та риб. До рибоподібних належать нижчі хордові: ланцетники (Amphioxi) та круглороті (клас Cyclostoata), зокрема міксини (Мухіnі) та міноги (Petromyzones).

Риби (Pisces) — це найбільш високоорганізований (у порівнянні з безхребетними) клас, що об'єднує близько 20 тис. видів. Більшість з них мають внутрішній кістковий або хрящовий скелет, тому вони називаються хребетними тваринами.

Риби прісноводних і морських екосистем утворюють екологічні угруповання, які пристосовані до певних умов середовища. Мешканці товщі глибинних вод характеризуються як риби батіалі, а донні — як риби абісалі. У прибережних водах переважають донні або наддонні риби. Деякі з них мають сплющену форму тіла. Вони повільно пересуваються по дну переважно на незначні відстані. Серед таких риб найбільше бентофагів та дрібних хижаків. При розмноженні вони відкладають ікру на дно. Деякі види виметують пелагічну ікру, з неї виходять личинки, які поступово мігрують до прибережних мілководь.

Характерною особливістю більшості бентосних риб є турбота про потомство. Наприклад, губанові риби (Labridae), які водяться в Азовському і Чорному морях, відкладають ікру в гнізда і охороняють таку кладку.

Піщані мілководдя, кам'янисті донні ґрунти, зарості підводних рослин (переважно макроскопічних водоростей) є місцями помешкання багатьох видів прибережних риб. Поряд з рибами, які все життя проводять у прибережних зонах морів (бички, губани та інші), є й такі, які лише на певних стадіях свого життя перебувають у прибережній зоні (рис. 77).

Наприклад, камбала річкова чорноморська (Platichthys flesus luscus) на ранніх стадіях розвитку тримається на значній відстані від берега, молодь же і дорослі зосереджуються в прибережній зоні. Навпаки, сарган чорноморський (Belone belone euxini) нереститься на прибережних рослинах, а його личинки мігрують у відкрите море на нагул.

Ближче до гирла річок, де вода менш солона та каламутніша, розмножуються переважно мирні пелагічні риби і розвивається їх молодь. У воді із завислими частинками хижаки гірше бачать свою здобич і мирні риби легше уникають їх нападу. В той же час каламутність води різко обмежує різноманіття видового складу іхтіофауни.

У зоні континентального шельфу видове різноманіття багатше у порівнянні з відкритою частиною морів і океанів. Але чисельність риб окремих видів, особливо планктофагів, може бути більшою, ніж мешканців прибережних вод. Це пояснюється інтенсивніпіим розвитком фіто- та зоопланктону у верхніх шарах води пелагіалі у найтепліший сезон року.

Фауна риб континентальних водойм у значній мірі залежить від характеру течії води. Так, у верхів'ях гірських річок з швидкою течією, високим рівнем насичення киснем та прохолоднішою водою живуть вимогливі до кисню (оксифільні) та постійної температури води (стенотермні) риби. Це переважно гарні плавці, які можуть протистояти швидкій течії, — струмкова форель (Salmo trutta morpha fario), річковий гольян (Phoxinus phoxinus). У гірських річках живуть і деякі донні риби, які тримаються між камінням або прикріплюються до нього.

На ділянках річок з повільнішою течією та наявністю заводей і заплавних озер поширені фітофільні риби, які розмножуються серед вищих водяних рослин. Вони відкладають ікру на вегетуючих або відмерлих рослинах. До таких риб належать щука (Esox lucius), окунь звичайний (Регса fluviatilis), сазан та його одомашнена форма — короп (Cyprinus сагріо), лящ (Abramis brama), краснопірка (Scardinius erythrophthalmus), плітка (Rutilus rutilus) тощо.

На нижній течії річок, де прозорість води зростає, видове різноманіття бентофагів стає багатшим. Значні площі мулистих донних відкладень та прибережних заростей вищих водяних рослин сприяють зростанню чисельності фітофільних риб, які відкладають ікру на рослинах руслової частини і заплавних водойм. Поряд з мирними зростає видова різноманітність і чисельність хижаків, зокрема судака (Lucioperca [Stizostedion] lucioperca), сома (Silurus glanis), щуки (Esox lucius), окуня (Регса fluviatilis) тощо. З наближенням до гирла річок, де зростає мінералізація води та відчувається вплив моря (під час припливів і відпливів), з'являються солонувато-водні риби з родин атеринових (Atherinidae), бичкових (Gobiidae), камбалових (Pleuronectidae) та деяких інших морських видів (рис. 78).

Таким чином, зміни гідрологічного і гідрохімічного режиму водойм визначають умови існування окремих систематичних груп риб та їх поширення у водних екосистемах різного типу.