6.12. Голкошкірі (Echinodermata)
До групи найбільш високоорганізованих вторинноротих безхребетних тварин належать голкошкірі, їх розмір коливається від 5 до 50 см, але зустрічаються дрібніші і такі, що досягають 2 м. За будовою тіла вони різко відрізняються від усіх інших представників безхребетних. У них осьова, а не двобічна симетрія тіла, яке має характерну променеву будову. їх тіло має розвинений скелет. Від центру сплющеного тіла відходять ніби промені вирости, яких налічується п'ять (морські зірки), а у деяких видів сім і більше. Променева будова проявляється у голкошкірих не тільки у зовнішніх формах, а й у розміщенні вапнякових голкоподібних структур скелету та представників безхребетних. У них осьова, а не двобічна симетрія тіла, яке має характерну променеву будову. Їх тіло має розвинений скелет. Від центру сплющеного тіла відходять ніби промені вирости, яких налічується п'ять (морські зірки), а у деяких видів сім і більше. Променева будова проявляється у голкошкірих не тільки у зовнішніх формах, а й у розміщенні вапнякових голкоподібних структур скелету та розташуванні внутрішніх органів. На променях розташовані сотні присосків, за допомогою яких вони прикріплюються до твердого ґрунту, пересуваються та утримують здобич (рис. 76).
Голкошкірі — виключно морські організми, які досить чутливі до найменшого розпріснення води. Вони добре почувають себе в океанічних водах (34—35 %) і лише відносно невелика кількість видів може пристосуватись до меншої солоності води (20—24 %о). Саме цим пояснюється їх відсутність у Каспійському морі, а у Чорному морі зустрічається лише 8 видів. Навпаки, зростання солоності води до 43—47 %о, наприклад у Червоному морі, сприяє їх масовому розвитку. Голкошкірі поширені в морях і океанах усіх широт, їх можна зустріти на різних глибинах (аж до 10 000 м), у тому числі у зно-відпливних зонах з різними за своєю структурою шми ґрунтами. Голкошкірі об'єднані у такі п'ять класів: морські зірки (Asteroidea), офіури, або змієхвостки (Ophiuroidea), морські їжаки (Echinoidea), голотурії (Holothurioidea) морські лілеї (Crinoidea).
Морські зірки — донні організми, які характеризуються зіркоподібним або багатопроменевим тілом, в центрі якого з їньої сторони розташований ротовий отвір. Верхня частина зірки вкрита вапняковими голками, а знизу розташовані бчастої форми присоски, за допомогою яких зірки пересувається по дну. Дорослі форми повзають по поверхні морського дна або занурюються в пісок чи мул. Більшість видів різностатеві, розвиток проходить стадію вільноплаваючої личинки. Серед них зустрічаються живородящі форми. Морські зірки — переважно хижаки, які живляться донними безхребетними. Серед глибоководних форм є ґрунтоїдні зірки.
У морських водоймах зірки відіграють істотну роль в життєдіяльності риб. З одного боку, вони служать кормовою базою для строкатої зубатки (Anarchichas minor) та деяких іншиx видів, з другого — морські зірки, зокрема Asterias abens, самі нападають на риб і їх поїдають. Найчастіше їх вами стають риби, які плавають у придонних шарах води. При масовому розмноженні морських зірок може різко зменшуватись чисельність і біомаса молюсків, що негативно впливає на рибопродуктивність бентосоїдних риб.
Морські їжаки мають кулеподібну або дископодібну форму тіла, яке вкрите панцирем із вапнякових пластин, що зрослися між собою. Поверхня тіла вкрита також численними голками та педициляріями, які виконують функції хватальних зганів. Морські їжаки живляться водоростями та дрібними тваринами. Вони можуть нападати на риб, захоплюючи їх педициляріями. У свою чергу морських їжаків споживають краби, донні риби, морські птахи та інші тварини. Вони ведуть переважно донний спосіб життя. Пересуваються, відштовхуючись рухливими голками, або повзають на довгих рубчастих ніжках — присосках. Можуть занурюватися у донні ґрунти. Морські їжаки — різностатеві, яйця виметують зпосередньо у воду, їх розвиток відбувається через стадію личинки. Серед них зустрічаються і живородящі форми.
Голотурії, або морські огірки, отримали таку назву за форму свого пухирчастого тіла, яке покрите м'якою шкірою, що містить мікроскопічні вапнякові пластинки, або спікули. Інколи можна спостерігати суцільне покриття поверхні вапняковим панцирем. За характером живлення — це детритофаги. Розмножуються вимотуванням у воду статевих продуктів, у розвитку проходять стадію плаваючої личинки. Серед голотурій є об'єкти промислового лову, зокрема трепанг. Він поширений у країнах Південно-Східної Азії. Далекосхідний трепанг (Stichopus japonicus) досягає розмірів 40 см, поширений у Японському морі та біля Тихоокеанського узбережжя Японії.
Морські змієхвости, або офіури, за формою тіла нагадують морських зірок, але їх промені більш чітко відшнурованні від диску і мають численні розгалуження у вигляді гіллястих променів. Вони поширені на дні океанів і морів, від літоральних зон до глибин 8 000 м. Більшість офіур різностатеві, але зустрічаються і гермафродити. Розмножуються вимотуванням статевих продуктів безпосередньо у воду, розвиток відбувається через стадію личинки. У деяких видів запліднення і розвиток личинок проходить безпосередньо у виводкових сумках — бурсах. це — всеїдні та детритоїдні тварини. Вони поїдають фітопланктон та дрібних планктонних тварин, яких відловлюють піднятими променями. У ламкої зірки офіури налічується п'ять закручених променів, які відходять від невеликого центрального диску зірки. Більшість офіур живе на глибині, інколи утворюючи величезні скупчення (до 500 особин на 1 м2) на морському дні.
Морські зірки і офіури споживають ті ж кормові організми, що і більшість бентосоїдних риб. Внаслідок цього вони виступають як конкуренти риб за кормові об'єкти. Встановлено, що споживання цими хижаками безхребетних кормових організмів інколи в 3—4 рази перевищує їх споживання рибами. На окремих ділянках морського дна щільність офіур буває настільки великою, що вони протягом дня обстежують своїми променями кожен сантиметр поверхні, захоплюючи при цьому молюсків та інші бентосні кормові організми.
Серед морських лілей є стеблові і безстеблові форми. Стеблові лілеї все життя проводять, прикріпившись до твердого донного субстрату і розкачуючись на довгому стеблі. Безстеблові здатні відриватись від субстрату та пропливати на невелику відстань за допомогою хвилеподібних рухів променів. Слід, однак, зазначити, що кожна безстеблова лілія у своєму розвитку проходить прикріплену стеблову стадію, що свідчить про близькість їх походження.
Безстеблові морські лілеї нагадують формою тіла офіур. Вони мають п'ять довгих, схожих на пір'я, рукоподібних променів, які розщеплюються ще на цілий ряд (до 200) дрібніших утворень. Такі промені нагадують листя папороті служать для наближення до рота води з частинками корму. Серед безстеблових є види, які найчастіше зустрічаються біля узбережжя Європи. Це представники родини антедонід (Antedoaidae), зокрема середземноморський антедон (Antedon mediterranea) та адріатичний антедон (Antedon adriatica). Ці види розмножуються навесні або влітку, а запліднені яйца прикріплюються до самиць і проходять п'ятиденний цикл розвитку. Після виходу личинки переходять на вільне плавання і поширюються на певну відстань від материнської лілеї. Безстеблові лілеї споживають дрібні планктонні організми і детрит, уловлюючи їх розставленими проти течії променями та їх розгалуженнями.
Стеблові морські лілеї— переважно глибоководні організми, які мають своєрідне стебло, розмір якого досягає 1 м. Ним вони прикріплюються до дна. За формою тіла ці лілеї нагадують кущоподібні квіткові рослини, що і визначило їх назву. Живляться вони планктонними організмами, фільтруючи воду.
- Основні одиниці виміру, що застосовуються в гідроекології
- Глава 1. Гідросфера та її екологічна зональність
- Загальна характеристика гідросфери
- Запаси (розподіл) води в гідросфері
- Екологічна зональність Світового океану та морів
- 1.3. Екологічна зональність континентальних водойм
- 1.4. Екологічна зональність річкових систем
- 2.1. Екосистема як структурно-функціональна складова біосфери
- 2.2. Угруповання гідробіонтів окремих екологічних зон водних екосистем
- Глава 3 Бактерії і віруси
- 3.1. Бактерії
- 3.2. Віруси.
- Глава 4. Водорості (Algae)
- 4.1. Екологічні форми водоростей
- 4.2. Синьозелені водорості (Cyanophyta)
- 4.3. Діатомові водорості (Bacillariophyta)
- 4.4. Зелені водорості (Chlorophyta)
- 4.5. Харові водорості (Charophyta)
- 4.6. Динофітові водорості (Dinophyta)
- 4.7. Криптофітові водорості (Cryptophyta)
- 4.8. Евгленофітові водорості (Euglenophyta)
- 4.9. Золотисті водорості (Chrysophyta)
- 4.10. Жовтозелені водорості (Xanthophyta)
- 4.11. Червоні водорості, або багрянки (Rhodophyta)
- 4.12. Бурі водорості (Phaeophyta)
- 4.13. Рафідофітові водорості (Raphydophyta)
- Глава 5. Вищі водяні рослини
- 5.1. Загальна характеристика
- 5.2. Екологічні угруповання
- Глава 6. Водяні безхребетні тварини
- 6.1. Найпростіші (Protozoa)
- 6.2. Губки (Porifera)
- 6.3. Кишковопорожнинні (Coelenterata)
- Плоскі черви (Plathelminthes). Турбелярії (Turbellaria )
- 6.6. Круглі черви, або первиннопорожнинні (Nemathelminthes). Нематоди (Nеmatoda) і коловертки (Rotatoria)
- 6.8. Водяні членистоногі (Arthropoda)
- 6.9. Молюски (Mollusca)
- 6.10. Щупальцеві, або червоподібні, організми (Tentaculata, або Vermoidea)
- 6.11. Щетинкощелепні, або морські стрілки (Chaetognatha)
- 6.12. Голкошкірі (Echinodermata)
- Глава 7. Рибоподібні та риби (Pisces)
- 7.1. Екологічні особливості формування іхтіофауни
- 7.2. Рибоподібні
- 7.3. Хрящові риби (Chondrichthyes)
- 7.4. Хрящові ганоїди (Chondrostei)
- 7.5. Справжні кісткові риби (Teleostei)
- Глава 8. Динаміка водних мас та її роль у водних екосистемах
- 8.1. Водні маси як компонент гідрологічної структури водойм і водотоків
- 8.2. Типізація водних об'єктів та їх гідрологічна характеристика
- 8.3. Роль течій у формуванні структури біоценозів та функціонуванні водних екосистем
- Глава 9. Гідрофізичні фактори у водних екосистемах
- 9.1. Фізико-хімічні властивості води та їх екологічне значення
- 9.2. Термостабільні властивості води
- 9.3. Щільність води
- 9.4. В'язкість води і поверхневий натяг
- 9.5. Забарвлення води
- 9.6. Температурний та термічний режим водних об'єктів
- 9.7. Льодовий режим
- 9.8. Світло та його роль у функціонуванні водних екосистем
- 9.9. Седиментація, осадоутворення та формування донних ґрунтів
- 9.10. Роль гідрофізичних факторів у життєдіяльності гідро біонтів
- Глава 10. Сольовий склад вод та адаптація до нього гідробіонтів
- 10.1. Класифікація природних вод за сольовим складом
- 10.2. Сольовий склад океанічних і морських вод
- 10.3. Сольовий склад континентальних вод
- Класифікація якості поверхневих вод суші та естуаріїв за критеріями іонного складу [34]
- 10.4. Евригалінні і стеногалінні гідробіонти
- 10.5. Осмотичні фактори середовища та осморегуляція у гідробіонтів
- 10.6. Адаптація гідробіонтів до водно-сольових умов середовища
- Глава 11 Іонні компоненти та їх екологічна роль
- 11.1. Неорганічні елементи океанічних, морських і прісних вод
- 11.2. Натрій, калій і цезій у водних екосистемах
- 11.3. Кальцій у водних екосистемах
- Метаболічна роль кальцію та шляхи його надходження в організм гідробіонтів
- 11.4. Магній у морських і континентальних водах
- 11.5. Сірка природних вод та процеси сульфатредукції
- Глава 12. Мікроелементи водних екосистем та їх біологічна роль
- 12.1. Гідробіонти як біоконцентратори мікроелементів
- Вміст заліза у воді (мкг/дм3) і донних відкладеннях (г на 1 кг сухої маси) водойм Дністра і
- Роль заліза у ферментативних реакціях та процесах дихання гідробіонтів
- Вміст міді у воді (мкг/дм3) і одних відкладеннях (мг на 1 кг сухої маси) деяких водних водних об'єктів України [31, 73, 74]
- 12.4. Марганець
- 12.5. Цинк
- Вміст цинку у воді (мкг/дм3) і донних відкладеннях (мг на 1 кг сухої маси) деяких водних об'єктів України [31, 73, 74]
- 12.6. Кобальт
- 12.7. Кадмій, хром, алюміній
- Вміст хрому у воді (мкг/дм3) і донних відкладеннях (мг на 1 кг сухої маси) деяких водних об'єктів України [73, 74]
- Глава 13 Кисень гідросфери та його роль у водних екосистемах
- 13.1. Кругообіг. Формування кисневого режиму
- 13.2. Розкладання органічних речовин та формування якості води
- 13.3. Роль кисню у життєдіяльності гідробіонтів.
- 13.4. Особливості використання гідробіонтами кисню з води
- Глава 14. Діоксид вуглецю у водних екосистемах
- 14.1. Хімічні та біологічні перетворення
- Відносна об'ємна розчинність газів у воді (долі одиниць) при парційному тиску 1 атм
- Молярна частина, %, окремих форм вугільної кислоти у воді залежно від її рН
- 14.2. Фіксація автотрофними і гетеротрофними організмами. Фотосинтез.
- 14.3. Адаптація риб до змін вмісту діоксиду вуглецю у воді
- 15.1. Кругообіг азоту в біосфері
- 15.2. Азотфіксація у водних екосистемах
- 15.3. Засвоєння азоту в біосинтетичних процесах водоростей
- 15.4. Алохтонний і автохтонний азот водних екосистем
- 15.5. Амоніфікація, нітрифікація і денітрифікація та їх роль у кругообігу азоту у водних екосистемах
- 16.1. Неорганічний та органічний фосфор водних екосистем
- 16.2. Вміст фосфору в організмах гідробіонтів і його метаболічна роль
- 17.1. Загальне уявлення про популяцію
- 17.2. Статево-вікова структура популяцій
- 17.3. Внутрішньопопуляційна різноякісність
- 17.4. Внутрішньопопуляційні взаємини гідробіонтів
- 17.5. Чисельність та біомаса популяцій гідробіонтів. Методи їх встановлення
- 17.6. Регуляція чисельності популяції
- 17.7. Функціональні та інформаційні зв'язки в популяціях гідробіонтів
- 17.8. Щільність популяції гідробіонтів
- Глава 18. Гідробіоценози як біологічні системи гідросфери
- 18.1. Загальна характеристика гідробіоценозів
- 18.2. Видова різноманітність гідробіоценозів
- 18.3. Гідробіоценози перехідних екологічних зон (екотопів)
- 18.4. Структура гідробіоценозів
- 18.6. Роль вищих хребетних тварин у біологічних процесах водних екосистем
- 19.1. Біологічна продукція та потік енергії у водних екосистемах
- 19.2. Деякі положення продукційної гідроекології
- 19.3. Методи визначення первинної продукції
- 19.4. Методи визначення вторинної продукції
- 19.5. Розрахунки потенційної і промислової рибопродуктивності
- Глава 20 Органічне забруднення
- 20.1. Органічні речовини та їх кругообіг у водних екосистемах
- 20.2. Сапробність водних об'єктів
- 20.3. Самозабруднення та самоочищення водойм
- Глава 21. Евтрофікація, її причини і наслідки для водних екосистем
- 21.1. Природна і антропогенна евтрофікація
- 21.2. «Цвітіння» води як гідробіологічний процес, зумовлений евтрофікацією
- Глава 22. Токсичне забруднення та його наслідки для водних екосистем
- 22.1. Джерела токсичного забруднення
- 22.2. Реакція гідробіонтів на токсичні впливи
- 22.3. Гідротоксикометрія
- 22.4. Фактори, що впливають на токсичність хімічних речовин для гідробіонтів
- 22.5. Методи оцінки і контролю токсичності водного середовища для гідробіонтів
- 22.6. Фізіолого-біохімічні механізми дії токсикантів на водяні організми
- Реакція гідробіоти на токсичну дію хімічних речовин у природних умовах
- 22.8. Біологічна індикація та моніторинг токсичних забруднень водних екосистем
- 22.9. Біологічна детоксикація та буферність водних екосистем
- 22.10. Нормування рівня токсичного забруднення
- Глава 23. Радіонуклідне забруднення водних екосистем та його вплив на гідробіонтів.
- 23.1. Природна радіоактивність водних об'єктів
- 23.2. Радіаційне опромінення гідробіонтів природними джерелами іонізуючої радіації
- 23.3. Забруднення водних об'єктів штучними радіонуклідами
- 23.4. Забруднення водних об'єктів у Чорнобильській радіонуклідній аномалії
- 23.5. Форми радіонуклідів у природних водах
- 23.6. Розподіл та міграція радіонуклідів у водних екосистемах
- 23.7. Накопичення радіонуклідів у організмах гідробіонтів
- 23.8. Вплив радіонуклідного забруднення на гідробіонтів
- Глава 24. Якість води
- 24.1. Екологічні та водогосподарські підходи до визначення якості води
- 24.2. Фактори, що впливають на сольовий склад вод як життєвого середовища гідробіонтів
- 24.3. Вплив внутрішньоводоймних процесів на якість води
- 24.4. Методи оцінки якості природних вод
- Класи та категорії якості поверхневих вод суші та естуаріїв України за екологічною класифікацією [21]
- 24.5. Картографування екологічного стану поверхневих вод
- 25.1. Загальна гідрографічна характеристика
- Структура річкової мережі України [20]
- 25.2. Геоморфологічні та ландшафтні особливості території України, що визначають формування річкової мережі
- Глава 26. Екологія дніпровських водосховищ
- 26.1. Морфометпрична та гідрологічна характеристика зарегульованої частини Дніпра
- Характеристика водосховищ Дніпровського каскаду [90]
- 26.2. Особливості формування екосистем
- 26.3. Основні угруповання водоростей та їх роль в екосистемах
- 26.4. Бактеріальне населення
- 26.5. Угруповання вищих водяних рослин в екосистемах
- 26.6. Основні угруповання тваринного населення
- 26.7. Забруднення, водосховищ і його вплив на формування якості води та рибопродуктивність Дніпра.
- Глава 27. Екологія української частини басейну Дунаю
- 27.1. Загальна гідролого-гідрохімічна характеристика екосистеми Кілійської дельти
- Вміст деяких важких металів у воді Кілійської дельти Дунаю, мкг/дм3 [74]
- 27.2. Біота Кілійської дельти
- 27.3. Басейни приток Дунаю, що стікають з Українських Карпат
- Глава 28. Екологія Дністра
- Гідрографічна характеристика, водність якість води
- 28.2. Угруповання гідробіонтів різних екологічних зон Дністра
- 28.3. Вплив зарегулювання на екологічний стан Дністра
- 29.1. Гідрологічний та гідрохімічний режим річки
- 29.2. Біота Південного Бугу
- 29.3. Вплив енергокомплексів на водні екосистеми
- Глава 30. Екологія Сіверського Дінця
- 30.1. Гідрографічна мережа та водний стік ріки
- 30.2. Гідрохімічний режим та формування якості води
- 30.3. Біота Сіверського Дінця
- Глава 31. Екологія Західного Бугу
- Глава 32. Екологічні особливості малихрічок
- 32.1. Формування водного стоку та якості води малих річок
- 32.2. Вплив сільськогосподарського освоєння земель на екосистеми малих річок.
- 32.3. Вплив промислових підприємств та міських конгломератів на стан малих річок
- 33.1. Загальна характеристика озер України
- 33.2. Екосистема Шацьких озер
- Глава 34. Екологічні особливості боліт
- 34.1. Загальна характеристика
- 34.2. Гідробіонти болотних екосистем
- Глава 35. Стави рибогосподарського призначення
- 35.1. Загальна характеристика
- 35.2. Гідрохімічний режим ставів
- 35.3. Гідробіологічний режим ставів рибогосподарського призначення
- 35.4. Ставкове рибництво
- Глава 36. Екосистеми водойм-охолоджувачів енергетичних об'єктів
- 36.1. Загальна характеристика
- Водойми-охолоджувачі теплових і атомних електростанцій України [23]
- 36.2. Гідрохімічний режим водойм-охолоджувачів
- 36.3. Гідробіологічний режим водойм-охолоджувачів
- 36.4. «Теплове забруднення» (термофікація) водного середовища
- 36.5. Рибогосподарське використання водойм-охолоджувачів
- Глава 37. Екосистеми каналів
- 37.1. Загальна характеристика каналів України
- Основні магістральні канали України та їх призначення
- 37.2. Особливості гідрологічного режиму каналів та їх вплив на формування гідро біоценозів
- 37.3. Гідробіоценози каналів
- 37.4. Формування якості води в каналах
- Глава 38. Екосистеми причорноморських лиманів
- 38.1. Екосистеми відкритих лиманів
- Характеристика відкритих причорноморських лиманів
- 38.2. Екосистеми закритих лиманів
- Характеристика закритих лиманів Дунай-Дністровського межиріччя
- Показники зовнішнього водообміну закритих лиманів [88]
- 38.3. Біологічні ресурси лиманів та їх народногосподарське значення
- Глава 39. Екосистема Чорного моря
- 39.1. Водний баланс і якість води
- 39.2. Газовий режим
- 39.3. Рослинний і тваринний світ
- 39.4. Іхтіофауна і рибний промисел
- 39.5 Проблеми екологічного оздоровлення Чорного моря
- Глава 40. Екосистема Азовського моря
- 40.1. Формування водного балансу
- Середній багаторічний водний баланс Азовського моря (1923—1976 pp.)
- Зміни річкового стоку в Азовське море під впливом господарської діяльності при середніх кліматичних умовах [38]
- 40.2. Гідрохімічний режим
- Щорічний баланс азоту і фосфору в Азовському морі, тис. Т [38]
- 40.3. Флора і фауна
- 40.4. Іхтіофауна Азовського моря
- 40.5. Вплив антропогенного навантаження на екосистему Азовського моря
- Глава 41. Законодавче регулювання водоохоронної діяльності