Характеристика відкритих причорноморських лиманів
Лиман | Довжина, км | Ширина, км | Глибина, м | Загальна площа, км2
| Об'єм води, млн м3 | ||
|
| максимальна | мінімальна | середня | максимальна |
| |
Дніпровсько-Бузький | 63,0 | 15,0 | 4,0 | 5,0 | 12,0 | 800 | 4100 |
Дністровський | 42,5 | 12,0 | 4,2 | 1,8 | 2,7 | 360—409 | 673—733 |
Бережанський | 20—25 | 2—3 | 2—3 | 3,3 | 15,0 | 60,0 | 200 |
Для них характерною є значна мінливість фізико-хімічних умов водного середовища, пов'язана з нестабільністю гідрологічного режиму, загальної солоності та іонного складу води. Внаслідок взаємодії річкового стоку і надходжень морської води, згіннонагінних явищ, атмосферних опадів та випаровування води екологічні умови в лиманах можуть істотно змінюватись за короткий час. При сильних вітрах з боку моря у лиман може надходити багато солоної води, і тоді зростає загальна мінералізація. Навпаки, при напрямі вітру від берега у більшій частині акваторії переважають прісні або слабосолоні води. У зв'язку з цим, визначальним у функціонуванні водних екосистем відкритих лиманів є водообмін з морем та річковий стік.
Оскільки морська вода у відкритих лиманах змішана з прісною водою материкового стоку, то і угруповання гідробіонтів являють собою поєднання видів, які надходять сюди з моря та з річковим стоком. Адаптація гідробіонтів до таких умов середовища залежить від їх осморегуляторних можливостей виживати як у солоних, так і прісних водах. Тому серед представників флори і фауни лиманів переважають еврибіонтні організми, їх видове різноманіття досить обмежене, хоча відкриті лимани в цілому є високопродуктивними водоймами. Це пов'язане з тим, що у відкритих лиманах більш високий рівень біогенних і органічних речовин, які поступають 3 річковим стоком та морською водою. Крім того, під час нагону морської води в екосистему лиманів вноситься додаткова енергія. Усе це створює передумови для більш високої біологічної продуктивності таких екосистем.
На стику прісних і солоних вод виявляється так званий крайовий ефект біопродуктивності, який характеризується зростанням різноманіття та чисельності видів в перехідній зоні (екотопі), де екологічні умови більш різноманітні. Відповідно до умов середовища у відкритих лиманах розвиваються три групи гідробіонтів: прісноводні, морські та ендемічні (тобто приурочені до специфічних умов лиману). У зв'язку з особливостями коливань абіотичних факторів середовища екосистеми відкритих лиманів постійно знаходяться в стані рухомої рівноваги. Такий режим позитивно впливає на формування біопродуктивності. Внаслідок надходження морських і річкових вод у відкритих лиманах більш висока амплітуда коливань рівня води та її загальний водообмін. Завдяки цьому лимани добре промиваються, а у процесах самоочищення більш ефективно функціонують зарості вищих водяних рослин, які інтенсивно розвиваються у прибережних зонах.
Дніпровсько-Бузький лиман найбільший у Причорномор'ї. Його функціонування залежить від гідрологічного режиму пониззя Дніпра, надходження прісних вод з Південного Бугу та проникнення солоних морських вод з Чорного моря. Пониззя Дніпра і лиман — це дві різнотипні у морфо-функціональному відношенні ділянки Дніпровсько-Бузької гирлової області (рис. 141). Пониззя Дніпра включає розвинуту дельту, численні заплавні водойми, гирла річок Інгулець та Південний Буг. Загальна площа цієї області 492 км2, а протяжність від греблі Каховської ГЕС в напрямі до моря — 132 км.
Власне лиман займає площу 962 км2 (довжина — 63 км). Він має два відроги — Дніпровський (55 км) і Бузький (47 км). Лиман відокремлений від Чорного моря Кінбурнською косою, а водообмін з морем здійснюється через Кінбурнську протоку (ширина близько 4 км, глибина 3,5 — 5 м). Через лиман проходять два судноплавних канали: глибиною 10 м — в напрямі м. Миколаєва і 8 м — до Херсона.
Екосистема лиману характеризується добре розвинутою вищою водяною рослинністю, яка утворює унікальні за своєю красою ландшафти. Всього налічується 26 видів вищих водяних рослин, серед яких переважають очерет, куга озерна, рогіз вузьколистий. На них припадає до 20 % заростей. У лимані добре розвинута занурена рослинність, яка займає до 30 % загальної площі заростей [14].
Особливістю поширення вищої водяної рослинності у Дніпровсько-Бузькому лимані є поступове зменшення її видового різноманіття і біомаси у напрямі до моря, з підвищенням мінералізації води. Так, порівняно із східною частиною лиману, розташованою ближче до Дніпра, у її західній частині число видів скоротилось з 26 до 7, а у приморській — значні площі мілководь майже зовсім не вкриті вищою водяною рослинністю. Зустрічаються лише невеликі куртини та поодинокі рослини рдеснику гребінчастого, рупії спіральної (Ruppia spiralis), цанікелії великої (Zannichellia major) та камки морської (Zostera marina).
Вища водяна рослинність у лиманах відіграє надзвичайно важливу роль біофільтру, який затримує і акумулює забруднюючі речовини, які надходять з площі водозбору. Крім того, вона утилізує біогенні і органічні речовини, виконуючи важливу роль у процесах самоочищення водойм.
Формування фітопланктону та його розподіл у різних зонах лиману відбувається під впливом зміни солоності води. У планктоні Дніпровсько-Бузького лиману виявлено близько 750 видів водоростей, серед яких зелені (263), діатомові (229), синьозелені (111 видів), динофітові (50), криптофітові (7), евгленофітові (55), жовтозелені (14). Діатомові водорості представлені переважно (72 %) морськими і солонуватоводно-Морськими видами. Серед динофітових водоростей такі види становлять близько 86 %. В той же час зелені і синьозелені представлені в основному (84 %) прісноводними формами.
Значне видове різноманіття морських форм фітопланктону в лимані пов'язане з проникненням планктонних видів з морською водою під час її нагону з північно-західної частини Чорного моря. У фітомікробентосі Дніпровсько-Бузького лиману виявлено більше 600 видів водоростей (синьозелені динофітові, криптофітові, евгленофітові, зелені, золотисті, жовтозелені, діатомові, бурі, червоні). Найзначніше їх різноманіття (більше 400 видів) виявляється в східній частині. В центральній частині лиману воно зменшується (близько 300), а в західних, розташованих ближче до моря, ще спадає (менше 200 видів). Серед них домінують галофільні, морські і солонуватоводні форми.
Зоопланктон найбагатший у центральній частині, він збіднюється у напрямі до моря. Так, у центральних частинах лиману нараховується близько 108 таксонів, серед яких прісноводні і солонуватоводні види становлять 72 %, евригалінні — 22 %, а морські — 6 %. Серед них 25 видів коловерток, 21 — веслоногих, 13 — гіллястовусих рачків. У ближче розташованих до моря частинах лиману зоопланктон значно бідніший, а його чисельність і біомаса невисокі. Переважають евригалінні і морські види, серед яких до 10 видів коловерток, 13 — веслоногих, 1 — гіллястовусих ракоподібних та 4 види інших безхребетних. Поряд із змінами видового різноманіття спостерігається тенденція до зростання чисельності і біомаси зоопланктону по мірі віддалення від впливу морських вод.
Макрозообентос у лимані представлений також морськими, солонуватоводними і прісноводними видами. Серед них найбільше прісноводних (39,4 %) і солонуватоводних (40,7 %) форм, а морських — всього 19,9 % . Загалом в лимані налічується близько 240 бентосних видів, у тому числі: олігохет — 72, молюсків – 50, амфіпод — 30, поліхет — 13, кумових — 11, мізид — 10.
Прісноводні види, в основному, зосереджені у центральній і східній частинах лиману, а солонуватоводні і морські – у західній. Слід підкреслити, що із зменшенням річкового стоку відчутно зростає надходження в лиман солоних морських вод, а разом з цим зменшується видове різноманіття прісноводних бентосних організмів.
Іхтіофауна лиману налічує 81 вид риб — постійно існуючих та таких, що тимчасово заходять із Чорного моря. Найбільше прісноводніих видів (39), серед яких основні представники іхтіофауни пониззя Дніпра та Південного Бугу. Морських і солонуватоводних риб відповідно 17 і 12 видів. Крім того, відомо 8 видів різноводних риб та 5 — прохідних. Особливістю іхтіофауни Дніпровсько-Бузького лиману є те, що морські риби заходять до нього тільки влітку для нагулу.
Збереження благополуччя екосистеми Дніпровсько-Бузького лиману можливе лише за умов попусків води з Каховського водосховища.
Другим за величиною у північно-західній частині Чорного моря є Дністровський лиман. Його площа — близько 360 км2, і разом з дельтою Дністра він утворює єдину екосистему (рис. 142), відділену від моря піщаною Кароліно-Бугазькою косою. Водообмін з морем здійснюється через досить глибоку (8—10 м) і широку (280 м) протоку — Цареградське гирло. За винятком гирла, на більшій частині акваторії лиману глибина не перевищує 2,0 м. Тому від Цареградського гирла і до міста Білгород-Дністровський створено судноплавний канал глибиною 6—8 м.
За морфометричними і гідрологічними характеристиками лиман умовно поділяється на три частини: північно-західну, що розташована ближче до гирла Дністра, середню і приморську південну. Північно-західна частина лиману мілководніша, в ній акумулюється найбільша кількість твердих речовин стоку. Значна її площа вкрита заростями вищих водяних рослин. У зв'язку з невеликими глибинами донні відкладення під час вітрового хвилеутворення легко скаламучуються, що і визначає високу каламутність води. Характерним для водного режиму лиману є періодичні нагони і згони морських і прісних вод. Від взаємодії прісних і солоних чорноморських вод залежить мінералізація. Середня мінералізація води в північно-західній частині становить 570 мг/дм3, у центральній — 1100, а у приморській — 3320 мг/дм3. Під час нагону морської води мінералізація може зростати на більшій частині акваторії. У період весняних повеней або паводків, коли зростає надходження прісних вод в пониззя Дністра, лиман значно опріснюється. В залежності від переважання прісних дністровських або солоних чорноморських вод змінюється не тільки мінералізація, а й іонний склад вод — від гідрокарбонатно-кальцієвого (переважання річкового стоку) до сульфатно-магнієвого та хлоридно-натрієвого класу.
Особливості гідрохімічного режиму лиману обумовлюють і поширення різних екологічних груп гідробіонтів. У складі фітопланктону нараховується більше 300 видів і підвидів водоростей, у тому числі діатомові, зелені, синьозелені, жовто-зелені, золотисті, динофітові і евгленофітові. Найбільшим видовим різноманіттям виділяються діатомові водорості, серед яких представники таких родів, як Cyclotella, Melosira, Stephanodiscus. За числом видів друге місце займають зелені водорості (Chlamydomonas reinhardii, Carteria globosa, Actinastrum та інші). Розвиток синьозелених водоростей у лимані обмежений високою каламутністю води.
У складі зоопланктону переважають ракоподібні, зокрема, веслоногі рачки Calanipeda aquaedulcis і Heterocope caspia. Найбільш багатий в таксономічному відношенні зоопланктон північно-західної частини лиману, де найменша мінералізація води. Його середня біомаса становить близько 30 г/м. Для середньої частини характерне переважання евригалінних форм. У більш солоній південній частині домінують веслоногі ракоподібні, зокрема рачок акартія (Acartia clausi). Під час весняної повені, коли вода південної частини лиману розпріснюється, набувають більшого розвитку прісноводні та солонуватоводні форми веслоногих ракоподібних та коловерток. При зменшенні прісноводного стоку, що буває в літню межень, та зростанні мінералізації води набувають більшого розвитку солонуватоводні та морські форми коловерток, гіллястовусих і веслоногих ракоподібних. Значно збільшується чисельність і біомаса личинок морських червів поліхет, молюсків та вусоногих раків.
У Дністровському лимані досить різноманітний і багатий в кількісному відношенні зообентос. У його складі — понад 75 видів донних безхребетних, серед яких переважають ракоподібні (гамариди, кумові, корофіїди, мізиди, вусоногі, десятиногі раки), значна кількість олігохет, нематод та хірономід. Основну біомасу бентосу становлять молюски, олігохети та личинки хірономід. У більш солоній приморській частині переважають поліхети, вусоногі морські раки балянуси та креветки.
Природні умови Дністровського лиману сприятливі для розвитку багатої іхтіофауни. Великі площі нерестилищ, наявність значної біомаси планктонних і бентосних кормових організмів обумовлюють високу рибопродуктивність його екосистеми. Так, потенційна рибопродуктивність, розрахована за біомасою кормових організмів найбільш опрісненої північно-західної частини лиману, оцінюється для риб-зоопланктофагів у 60 кг/га. Для риб-молюскоїдів вона ще більша — 360 кг/га. Після зарегулювання Дністра і зменшення прісноводного стоку та площ нерестилищ реальна рибопродуктивність хоч і залишилась досить високою, але не перевищує 23 кг/га.
У складі іхтіофауни пониззя Дністра та Дністровського лиману відомо близько 85 видів риб. Серед них переважають прісноводні форми, в тому числі такі об'єкти промислового рибальства, як лящ, сазан, судак, срібний карась, чехоня, тарань, плоскирка, щука. У пониззя Дністра заходить на нерест чорноморсько-азовський оселедець. Туди вселені далекосхідні рослиноїдні риби (білий та строкатий товстолоби, білий амур), смугастий американський окунь.
Використання великих об'ємів дністровської води в різних галузях народного господарства України і Молдови обумовило зменшення прісноводного стоку та поступове осолонення все більшої частини акваторії лиману. За останні роки XX ст. приток солоної води в лиман настільки збільшився, що в окремі сезони мінералізація в північно-західній частині досягала 2 %о і більше. Це було причиною деградації плавневих заростей, зменшення площ нерестилищ фітофільних риб та падіння рибопродуктивності. Для збереження цієї унікальної екосистеми гостро постало питання про запровадження обов'язкових санітарно-екологічних та рибогосподарських (репродукційних) попусків води з водорегулюючого Дністровського водосховища.
Березанський лиман має площу близько 60 км2, глибину 3,2 м (найбільша — 15 м). Мінералізація води в цьому лимані дещо підвищена (середня — 8,3 %о) внаслідок його відкритого зв'язку з Чорним морем та невисокого прісноводного стоку річок Березань та Сасик, які впадають в нього.
Фауна лиману відзначається значним видовим різноманіттям евригалінних, солонуватоводних і морських організмів, серед яких зустрічаються реліктові каспійські види. У складі іхтіофауни нараховується 31 вид риб, в тому числі такі промислово цінні, як судак, сазан, сріблястий карась, лящ, тарань, окунь.
- Основні одиниці виміру, що застосовуються в гідроекології
- Глава 1. Гідросфера та її екологічна зональність
- Загальна характеристика гідросфери
- Запаси (розподіл) води в гідросфері
- Екологічна зональність Світового океану та морів
- 1.3. Екологічна зональність континентальних водойм
- 1.4. Екологічна зональність річкових систем
- 2.1. Екосистема як структурно-функціональна складова біосфери
- 2.2. Угруповання гідробіонтів окремих екологічних зон водних екосистем
- Глава 3 Бактерії і віруси
- 3.1. Бактерії
- 3.2. Віруси.
- Глава 4. Водорості (Algae)
- 4.1. Екологічні форми водоростей
- 4.2. Синьозелені водорості (Cyanophyta)
- 4.3. Діатомові водорості (Bacillariophyta)
- 4.4. Зелені водорості (Chlorophyta)
- 4.5. Харові водорості (Charophyta)
- 4.6. Динофітові водорості (Dinophyta)
- 4.7. Криптофітові водорості (Cryptophyta)
- 4.8. Евгленофітові водорості (Euglenophyta)
- 4.9. Золотисті водорості (Chrysophyta)
- 4.10. Жовтозелені водорості (Xanthophyta)
- 4.11. Червоні водорості, або багрянки (Rhodophyta)
- 4.12. Бурі водорості (Phaeophyta)
- 4.13. Рафідофітові водорості (Raphydophyta)
- Глава 5. Вищі водяні рослини
- 5.1. Загальна характеристика
- 5.2. Екологічні угруповання
- Глава 6. Водяні безхребетні тварини
- 6.1. Найпростіші (Protozoa)
- 6.2. Губки (Porifera)
- 6.3. Кишковопорожнинні (Coelenterata)
- Плоскі черви (Plathelminthes). Турбелярії (Turbellaria )
- 6.6. Круглі черви, або первиннопорожнинні (Nemathelminthes). Нематоди (Nеmatoda) і коловертки (Rotatoria)
- 6.8. Водяні членистоногі (Arthropoda)
- 6.9. Молюски (Mollusca)
- 6.10. Щупальцеві, або червоподібні, організми (Tentaculata, або Vermoidea)
- 6.11. Щетинкощелепні, або морські стрілки (Chaetognatha)
- 6.12. Голкошкірі (Echinodermata)
- Глава 7. Рибоподібні та риби (Pisces)
- 7.1. Екологічні особливості формування іхтіофауни
- 7.2. Рибоподібні
- 7.3. Хрящові риби (Chondrichthyes)
- 7.4. Хрящові ганоїди (Chondrostei)
- 7.5. Справжні кісткові риби (Teleostei)
- Глава 8. Динаміка водних мас та її роль у водних екосистемах
- 8.1. Водні маси як компонент гідрологічної структури водойм і водотоків
- 8.2. Типізація водних об'єктів та їх гідрологічна характеристика
- 8.3. Роль течій у формуванні структури біоценозів та функціонуванні водних екосистем
- Глава 9. Гідрофізичні фактори у водних екосистемах
- 9.1. Фізико-хімічні властивості води та їх екологічне значення
- 9.2. Термостабільні властивості води
- 9.3. Щільність води
- 9.4. В'язкість води і поверхневий натяг
- 9.5. Забарвлення води
- 9.6. Температурний та термічний режим водних об'єктів
- 9.7. Льодовий режим
- 9.8. Світло та його роль у функціонуванні водних екосистем
- 9.9. Седиментація, осадоутворення та формування донних ґрунтів
- 9.10. Роль гідрофізичних факторів у життєдіяльності гідро біонтів
- Глава 10. Сольовий склад вод та адаптація до нього гідробіонтів
- 10.1. Класифікація природних вод за сольовим складом
- 10.2. Сольовий склад океанічних і морських вод
- 10.3. Сольовий склад континентальних вод
- Класифікація якості поверхневих вод суші та естуаріїв за критеріями іонного складу [34]
- 10.4. Евригалінні і стеногалінні гідробіонти
- 10.5. Осмотичні фактори середовища та осморегуляція у гідробіонтів
- 10.6. Адаптація гідробіонтів до водно-сольових умов середовища
- Глава 11 Іонні компоненти та їх екологічна роль
- 11.1. Неорганічні елементи океанічних, морських і прісних вод
- 11.2. Натрій, калій і цезій у водних екосистемах
- 11.3. Кальцій у водних екосистемах
- Метаболічна роль кальцію та шляхи його надходження в організм гідробіонтів
- 11.4. Магній у морських і континентальних водах
- 11.5. Сірка природних вод та процеси сульфатредукції
- Глава 12. Мікроелементи водних екосистем та їх біологічна роль
- 12.1. Гідробіонти як біоконцентратори мікроелементів
- Вміст заліза у воді (мкг/дм3) і донних відкладеннях (г на 1 кг сухої маси) водойм Дністра і
- Роль заліза у ферментативних реакціях та процесах дихання гідробіонтів
- Вміст міді у воді (мкг/дм3) і одних відкладеннях (мг на 1 кг сухої маси) деяких водних водних об'єктів України [31, 73, 74]
- 12.4. Марганець
- 12.5. Цинк
- Вміст цинку у воді (мкг/дм3) і донних відкладеннях (мг на 1 кг сухої маси) деяких водних об'єктів України [31, 73, 74]
- 12.6. Кобальт
- 12.7. Кадмій, хром, алюміній
- Вміст хрому у воді (мкг/дм3) і донних відкладеннях (мг на 1 кг сухої маси) деяких водних об'єктів України [73, 74]
- Глава 13 Кисень гідросфери та його роль у водних екосистемах
- 13.1. Кругообіг. Формування кисневого режиму
- 13.2. Розкладання органічних речовин та формування якості води
- 13.3. Роль кисню у життєдіяльності гідробіонтів.
- 13.4. Особливості використання гідробіонтами кисню з води
- Глава 14. Діоксид вуглецю у водних екосистемах
- 14.1. Хімічні та біологічні перетворення
- Відносна об'ємна розчинність газів у воді (долі одиниць) при парційному тиску 1 атм
- Молярна частина, %, окремих форм вугільної кислоти у воді залежно від її рН
- 14.2. Фіксація автотрофними і гетеротрофними організмами. Фотосинтез.
- 14.3. Адаптація риб до змін вмісту діоксиду вуглецю у воді
- 15.1. Кругообіг азоту в біосфері
- 15.2. Азотфіксація у водних екосистемах
- 15.3. Засвоєння азоту в біосинтетичних процесах водоростей
- 15.4. Алохтонний і автохтонний азот водних екосистем
- 15.5. Амоніфікація, нітрифікація і денітрифікація та їх роль у кругообігу азоту у водних екосистемах
- 16.1. Неорганічний та органічний фосфор водних екосистем
- 16.2. Вміст фосфору в організмах гідробіонтів і його метаболічна роль
- 17.1. Загальне уявлення про популяцію
- 17.2. Статево-вікова структура популяцій
- 17.3. Внутрішньопопуляційна різноякісність
- 17.4. Внутрішньопопуляційні взаємини гідробіонтів
- 17.5. Чисельність та біомаса популяцій гідробіонтів. Методи їх встановлення
- 17.6. Регуляція чисельності популяції
- 17.7. Функціональні та інформаційні зв'язки в популяціях гідробіонтів
- 17.8. Щільність популяції гідробіонтів
- Глава 18. Гідробіоценози як біологічні системи гідросфери
- 18.1. Загальна характеристика гідробіоценозів
- 18.2. Видова різноманітність гідробіоценозів
- 18.3. Гідробіоценози перехідних екологічних зон (екотопів)
- 18.4. Структура гідробіоценозів
- 18.6. Роль вищих хребетних тварин у біологічних процесах водних екосистем
- 19.1. Біологічна продукція та потік енергії у водних екосистемах
- 19.2. Деякі положення продукційної гідроекології
- 19.3. Методи визначення первинної продукції
- 19.4. Методи визначення вторинної продукції
- 19.5. Розрахунки потенційної і промислової рибопродуктивності
- Глава 20 Органічне забруднення
- 20.1. Органічні речовини та їх кругообіг у водних екосистемах
- 20.2. Сапробність водних об'єктів
- 20.3. Самозабруднення та самоочищення водойм
- Глава 21. Евтрофікація, її причини і наслідки для водних екосистем
- 21.1. Природна і антропогенна евтрофікація
- 21.2. «Цвітіння» води як гідробіологічний процес, зумовлений евтрофікацією
- Глава 22. Токсичне забруднення та його наслідки для водних екосистем
- 22.1. Джерела токсичного забруднення
- 22.2. Реакція гідробіонтів на токсичні впливи
- 22.3. Гідротоксикометрія
- 22.4. Фактори, що впливають на токсичність хімічних речовин для гідробіонтів
- 22.5. Методи оцінки і контролю токсичності водного середовища для гідробіонтів
- 22.6. Фізіолого-біохімічні механізми дії токсикантів на водяні організми
- Реакція гідробіоти на токсичну дію хімічних речовин у природних умовах
- 22.8. Біологічна індикація та моніторинг токсичних забруднень водних екосистем
- 22.9. Біологічна детоксикація та буферність водних екосистем
- 22.10. Нормування рівня токсичного забруднення
- Глава 23. Радіонуклідне забруднення водних екосистем та його вплив на гідробіонтів.
- 23.1. Природна радіоактивність водних об'єктів
- 23.2. Радіаційне опромінення гідробіонтів природними джерелами іонізуючої радіації
- 23.3. Забруднення водних об'єктів штучними радіонуклідами
- 23.4. Забруднення водних об'єктів у Чорнобильській радіонуклідній аномалії
- 23.5. Форми радіонуклідів у природних водах
- 23.6. Розподіл та міграція радіонуклідів у водних екосистемах
- 23.7. Накопичення радіонуклідів у організмах гідробіонтів
- 23.8. Вплив радіонуклідного забруднення на гідробіонтів
- Глава 24. Якість води
- 24.1. Екологічні та водогосподарські підходи до визначення якості води
- 24.2. Фактори, що впливають на сольовий склад вод як життєвого середовища гідробіонтів
- 24.3. Вплив внутрішньоводоймних процесів на якість води
- 24.4. Методи оцінки якості природних вод
- Класи та категорії якості поверхневих вод суші та естуаріїв України за екологічною класифікацією [21]
- 24.5. Картографування екологічного стану поверхневих вод
- 25.1. Загальна гідрографічна характеристика
- Структура річкової мережі України [20]
- 25.2. Геоморфологічні та ландшафтні особливості території України, що визначають формування річкової мережі
- Глава 26. Екологія дніпровських водосховищ
- 26.1. Морфометпрична та гідрологічна характеристика зарегульованої частини Дніпра
- Характеристика водосховищ Дніпровського каскаду [90]
- 26.2. Особливості формування екосистем
- 26.3. Основні угруповання водоростей та їх роль в екосистемах
- 26.4. Бактеріальне населення
- 26.5. Угруповання вищих водяних рослин в екосистемах
- 26.6. Основні угруповання тваринного населення
- 26.7. Забруднення, водосховищ і його вплив на формування якості води та рибопродуктивність Дніпра.
- Глава 27. Екологія української частини басейну Дунаю
- 27.1. Загальна гідролого-гідрохімічна характеристика екосистеми Кілійської дельти
- Вміст деяких важких металів у воді Кілійської дельти Дунаю, мкг/дм3 [74]
- 27.2. Біота Кілійської дельти
- 27.3. Басейни приток Дунаю, що стікають з Українських Карпат
- Глава 28. Екологія Дністра
- Гідрографічна характеристика, водність якість води
- 28.2. Угруповання гідробіонтів різних екологічних зон Дністра
- 28.3. Вплив зарегулювання на екологічний стан Дністра
- 29.1. Гідрологічний та гідрохімічний режим річки
- 29.2. Біота Південного Бугу
- 29.3. Вплив енергокомплексів на водні екосистеми
- Глава 30. Екологія Сіверського Дінця
- 30.1. Гідрографічна мережа та водний стік ріки
- 30.2. Гідрохімічний режим та формування якості води
- 30.3. Біота Сіверського Дінця
- Глава 31. Екологія Західного Бугу
- Глава 32. Екологічні особливості малихрічок
- 32.1. Формування водного стоку та якості води малих річок
- 32.2. Вплив сільськогосподарського освоєння земель на екосистеми малих річок.
- 32.3. Вплив промислових підприємств та міських конгломератів на стан малих річок
- 33.1. Загальна характеристика озер України
- 33.2. Екосистема Шацьких озер
- Глава 34. Екологічні особливості боліт
- 34.1. Загальна характеристика
- 34.2. Гідробіонти болотних екосистем
- Глава 35. Стави рибогосподарського призначення
- 35.1. Загальна характеристика
- 35.2. Гідрохімічний режим ставів
- 35.3. Гідробіологічний режим ставів рибогосподарського призначення
- 35.4. Ставкове рибництво
- Глава 36. Екосистеми водойм-охолоджувачів енергетичних об'єктів
- 36.1. Загальна характеристика
- Водойми-охолоджувачі теплових і атомних електростанцій України [23]
- 36.2. Гідрохімічний режим водойм-охолоджувачів
- 36.3. Гідробіологічний режим водойм-охолоджувачів
- 36.4. «Теплове забруднення» (термофікація) водного середовища
- 36.5. Рибогосподарське використання водойм-охолоджувачів
- Глава 37. Екосистеми каналів
- 37.1. Загальна характеристика каналів України
- Основні магістральні канали України та їх призначення
- 37.2. Особливості гідрологічного режиму каналів та їх вплив на формування гідро біоценозів
- 37.3. Гідробіоценози каналів
- 37.4. Формування якості води в каналах
- Глава 38. Екосистеми причорноморських лиманів
- 38.1. Екосистеми відкритих лиманів
- Характеристика відкритих причорноморських лиманів
- 38.2. Екосистеми закритих лиманів
- Характеристика закритих лиманів Дунай-Дністровського межиріччя
- Показники зовнішнього водообміну закритих лиманів [88]
- 38.3. Біологічні ресурси лиманів та їх народногосподарське значення
- Глава 39. Екосистема Чорного моря
- 39.1. Водний баланс і якість води
- 39.2. Газовий режим
- 39.3. Рослинний і тваринний світ
- 39.4. Іхтіофауна і рибний промисел
- 39.5 Проблеми екологічного оздоровлення Чорного моря
- Глава 40. Екосистема Азовського моря
- 40.1. Формування водного балансу
- Середній багаторічний водний баланс Азовського моря (1923—1976 pp.)
- Зміни річкового стоку в Азовське море під впливом господарської діяльності при середніх кліматичних умовах [38]
- 40.2. Гідрохімічний режим
- Щорічний баланс азоту і фосфору в Азовському морі, тис. Т [38]
- 40.3. Флора і фауна
- 40.4. Іхтіофауна Азовського моря
- 40.5. Вплив антропогенного навантаження на екосистему Азовського моря
- Глава 41. Законодавче регулювання водоохоронної діяльності