logo
GE

26.1. Морфометпрична та гідрологічна характеристика зарегульованої частини Дніпра

Дніпро є основним джерелом водозабезпечення великих промислових центрів півдня і південного сходу України. Його водами користуються більше 30 млн населення. Вода подається до 50 великих міст, майже 10 тис. промислових підприємств, 2,2 тис. сільських, близько 1 тис. комунальних господарств та 30 великих зрошувальних систем.

Дніпро — рівнинна річка із сніговим та дощовим формуванням водного стоку. На весняний стік припадає 60—70 % (в окремі роки до 80—85 %) водності. З метою утримання та акумуляції весняних вод та сезонного регулювання їх використання і були побудовані на Дніпрі водосховища.

Внаслідок гідробудівництва вся акваторія Дніпра в межах України перетворилася на каскад водосховищ. Вони створювались протягом 1931—1976 pp. У 1976 р. було заповнене останнє в каскаді Канівське водосховище. Дніпровські водосховища мають комплексне призначення: водозабезпечення населення і народного господарства, гідроенергетика, водний транспорт, рекреація, рибне господарство, зрошуване землеробство.

Площа водного дзеркала водосховищ дніпровського каскаду становить 6887 км2. Після зарегулювання Дніпра різко збільшились глибини, значно поліпшилась освітленість води внаслідок осадження завислих частинок і проникнення сонячне радіації на більші глибини. В той же час у 5—24 рази зменшився водообмін, утворились застійні зони на мілководдях, їх площі в окремих водосховищах займають від 18 до 40 (табл. 22). Збільшились площі на розподілі фаз: повітря — вода; вода — донні відкладення; вода — берег. Температури режим водосховищ підпадає меншим коливанням у порівнянні з річковим.

Зарегулювання стоку призвело до корінних змін основе гідродинамічних та гідравлічних параметрів Дніпра. Внаслідок акумуляції весняних повеневих вод більш рівномірним стало їх надходження у пониззя. Різко зменшилась швидкість стокових течій. У середній за водністю рік вона становит 1,5—7 см/с (навесні 20—25 см/с), тоді як до зарегулювання переважали швидкості 60—80 см/с. При цьому характер течії визначається не тільки природними явищами (вітер, повені, наводки), а й диспетчерським регулюванням величини скидання вод, що зумовлено потребами енергетики та інші галузей народного господарства. Більш відчутними стали вітрові течії (5—15 см/с), в той час як на річці вони практично не формувались. З'явились вздовж берегів хвилеприбійні течії, які досягають 100—150 см/с [8].

Найбільше хвилеутворення спостерігається в озероподібних ділянках водосховищ, тут висота хвиль майже половину року становить 0,45 м, а інколи вона досягає 3,45 м. Найменш виражене вітрове хвилеутворення в Канівському, Дніпродзержинському і Запорізькому водосховищах, а найбільше – у Кременчуцькому та Каховському.

Значна протяжність дніпровського каскаду з півночі на південь позначається на термінах весняного прогрівання осіннього охолодження води. Якщо в трьох верхніх водосховищах (Київське, Канівське і Кременчуцьке) весняний перехід температури води через 0,2 °С відбувається у третій декаді березня, то в Каховському --у першій, тобто на два тижні раніше. В нижчерозташованих водосховищах пізніше настає осіннє похолодання. Перехід через 0,2 °С до нульових відміток відбувається у Київському і Канівському водосховищах У першій—другій декаді грудня, а у решти водосховищ – у третій. Приблизно до цих термінів приурочений і початок осіннього льодоставу.

Таблиця 22.